2_Monografy ТЗН

220

пізнавальної діяльності. Підведення підсумків конкурсів, конференцій, олімпіад та нагородження їх переможців відбувається на підсумковій конференції в День науки.

Важливу роль у роботі з науково обдарованою студентською молоддю відіграє, на наш погляд, система заохочень. Студенти повинні мати постійну й відчутну мотивацію творчих наукових зусиль, досягнення високих пізнавальних результатів. Існуючий так званий спектр матеріальних і моральних заохочень студентів потрібно суттєво розширити. Серед організаційних заходів цілком виправдано слід передбачити рейтингову оцінку загального рівня студентів (кращі студенти курсу, факультету, конкурс на кращу студентську групу), затвердження індивідуальних планів для студентів, які успішно займаються науковою роботою,; уведення в навчальні плани спеціального дня наукової роботи за індивідуальним планом; надання рекомендації стосовно користування бібліотеками м.Києва. Вагома роль моральних стимулів: подяки ректора університету, декана факультету, завідувачів кафедр, особисті урочисті зустрічі з ними кращих студентів; публікація наукової статті за результатами дослідження; рекомендація щодо впровадження результатів дослідження у практику педагогічної діяльності (з урахуванням запитів загальноосвітніх закладів, відділів освіти); участь у всеукраїнських, міжнародних конкурсах, конференціях тощо.

Активізація роботи з обдарованими студентами, крім указаного вище, вимагає певних додаткових матеріальних витрат. В університеті слід попрацювати і над реалізацією такого напрямку проекту Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти України, як включення керівництва студентською науковою роботою (а це також і методичне забезпечення гуртків, проблемних груп, олімпіадних та конкурсних завдань, робота із студентами за індивідуальним планом тощо) у навчальне навантаження наукових і науково-педагогічних працівників. Саме таким чином можна забезпечити підготовку вчителя-дослідника.

Отже, науково-дослідна робота, що проводиться зі студентами, має становити цілісну особистісно-орієнтовану систему з чітко визначеними цілями, завданнями, функціями. Девізом університету повинно стати гасло "Науково-дослідницька діяльність студента – фактор іміджу й рейтингу університету".

221

Апробація набутих складових професійної компетенції знаходить найкращий вияв у період навчальних і педагогічної практик, про що йдеться в наступному параграфі.

4.3. Практика в системі професійної підготовки майбутніх учителів-словесників

У соціокультурних умовах третього тисячоліття підсистема практик у системі професійної підготовки доповнюється, розширюється і ускладнюється. Це відображається у змісті, поступовому збільшенні обсягу завдань на кожному освітньокваліфікаційному рівні (від індивідуальної роботи до організації роботи з колективом), у характері виконуваної діяльності студентів (репродуктивна - реконструктивна – творча). Таким чином, система безперервної практики майбутніх учителів-словесників у педагогічному університеті має такий вигляд. На ступені бакалаврату: на першому курсі – пасивна педагогічна (пропедевтична), фольклорна і літературно-краєзнавча, на другому – пасивна педагогічна аналітична і діалектологічна або соціолінгвістична, на третьому - комплексна аналітична і літня виховна, на четвертому - комплексна навчально-виховна у 5-9 класах і етнографічна або музейна тощо). Підготовку спеціаліста завершує комплексна навчально-залікова практика в 9-11 класах загальноосвітньої школи та закладах нового типу, професійне становлення магістра відбувається під час педагогічної практики в закладах нового типу та ВНЗі (див. таблицю 4.2).

Побудовані з урахуванням принципів наступності, тісного взаємозв'язку і взаємодоповнюваності, ці практики мають становити цілісну особистісно-орієнтовану систему. Така система забезпечує більш усвідомлену фахову потребу перевірки дієвості набутих знань

івмінь, зміцнення впевненості у правильності професійного вибору, сприяє загальнокультурному розвитку особистості студентафілолога, формуванню його педагогічної, методичної, психологічної

іпаралельно вдосконаленню мовної, лінгвістичної, фольклорної, літературної, культурознавчої, комунікативної, інформаційної, дослідницької компетенцій, а також самовдосконаленню, самоактуалізації і саморозвитку. Спільною рисою всіх практик має стати професійна педагогічна спрямованість, т. зв. "інтегральна характеристика мотивації професійної діяльності, що визначається

222

						Таблиця 4.2.
Система безперервної практики студентів–філологів
Кваліфікац.	Вид		Місце в навч.		Керівництво		Вид
рівень	практики		плані				контролю
	Пасивна		1	курс	Кафедри		_
	пропедевтич-				педагогіки
	на	пед-			і психології
	практика
	Фольклорна		1	курс, 2 семестр,	Кафедра		диференц.
	практика		2	тижні	української		залік
					літератури
	Пасивна		2	курс,	Кафедри		_
	аналітична		3-4 семестри		педагогіки
	педпрактика				і психології
	Діалектологі-		2	курс, 4 семестр,	Кафедра		диференц.
БАКАЛАВР	чна практика		2	тижні	української мови		залік
					педагогічної
	Комплексна		3	курс,	Кафедри
	аналітична		5	семестр	педагогіки,		_
	педпрактика				психології,
					майстерності,
					фахові кафедри.
	Літня		3	курс,	Кафедри		диференц.
	педагогічна		6	семестр	педагогіки,		залік
	практика				психології,
	Навчально-		4	курс,	Кафедри		диференц.
	виховна		8	семестр	педагогіки,		залік
	(5-9 класи)				психології,
					фахові кафедри.
	Етнографічна		4	курс,	Кафедра		диференц.
	практика		8	семестр	української		залік
					літератури
	Комплексна		5- 6 курси		Кафедри		диференц.
	навчально-		9	семестр	педагогіки,		залік
	залікова				психології,
СПЕЦІАЛСТ/ МАГІСТР	(9-11 класи)				фахові кафедри.
	гімназіях,				психології,
	Педагогічна		9, 11 семестр		Кафедри		диференц.
	практика	в			педагогіки,		залік
	ліцеях,				фахові
	колегіумах,				кафедри.
	ВНЗах

223

спонуканням у мотиваційній сфері і виражається в інтересах, відносинах, цілеспрямованих зусиллях" [335].

На існуючу систему професійних практик значною мірою впливають нові тенденції в розвитку вищої педагогічної освіти в Україні і за кордоном, зростання соціальної ролі особистості, акцент на культуроцентризм, технологізація навчально-виховного процесу. Аналіз різних підходів підтверджує, що система практик буде досконалою, якщо вона побудована з урахуванням загальнодидактичних принципів і забезпечує підготовку вчителя як професійно компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості.

Розглянемо особливості удосконалення й апробації складових професійної компетенції під час навчальних практик і експедицій.

Навчальні експедиції - невід'ємна складова удосконалення професійної компетенції

На важливості студентських навчальних експедицій наголошується в указі Президента України ―Про створення літопису народної пам‘яті". У документі, зокрема, вказується: ―З метою активiзацiї пошуку, впорядкування, вiдродження i збереження духовної та культурної спадщини, iсторичних, архiтектурних пам‘яток України, створення лiтопису народної пам‘ятi ...

Мiнiстерству освiти i науки України... разом з мiсцевими органами виконавчої влади органiзувати роботу наукових молодiжних і студентських iсторико-культурних, iсторико-етнографiчних, фольклорних, археологiчних, лінгвістичних експедицiй iз залученням працiвникiв музеїв, наукових, педагогiчних працiвникiв, митцiв для вивчення, запису, систематизацiї об‘єктiв духовної та культурної спадщини‖ [332]. Необхідність озброєння майбутніх учителів основами фольклорно-, літературно-, лінгвокраєзнавчої освіти продиктована і завданнями сучасних шкільних програм, зокрема введенням у підготовку учнів елементів лінгвокультурології, соціолінгвістики, культури мови, розділу "Література рідного краю".

Саме навчально-наукові експедиції дають можливість осмислити світ народної культури, заглибитися у філософськопсихологічну мудрість традиційного світогляду, в ментальність, "закодовану" в мовленні жителів різних реґіонів України,

224

інтенсифікують розвиток професійно-педагогічного мислення, творчих здібностей, дослідницького досвіду, необхідного для інноваційної педагогічної діяльності, а оволодіння спектром відповідних знань і вмінь дає можливість педагогу розробляти і впроваджувати у шкільні програми ―регіональний компонент‖. Щоденне спілкування з різними категоріями населення поглиблює психологічну компетенцію майбутніх педагогів: студенти вчаться розуміти сьогоднішнього сільського жителя, його "затаєний" біль і тривогу за родину, рідне село, країну.

Про важливість експедиційної роботи свідчить діяльність етноцентрів, музеїв. Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес‖ та Українськобританське спільне підприємство „Комора‖ започаткували проект

„Моя Україна. Берви‖ (htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY). На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами музично-поетичної творчості, кобзарсько-лірницької традиції, інструментальної музики Поділля, Полісся, Карпат у виконанні автентичних фольклорних колективів. Поступове вдосконалення і програм діалектологічних, фольклорнота літературно-краєзнавчих практик відбувається у вищих навчальних закладах. Вартий ґрунтовного вивчення і поширення досвід лабораторії "Етнологія Черкаського краю" Уманського ДПУ (керівник – доц.Сивачук Н.П.), колектив якої вже кілька років досліджує традиційно-побутову культуру Східного Поділля, школи української діалектології Луганського НПУ, етнолінгвістичного осередку Житомирського ДПУ, який залучає студентів-філологів до написання курсових і дипломних робіт на матеріалі мови традиційної народної духовної культури. Освітній простір вищих навчальних закладів (Кіровоградський ДПУ), дослідних інститутів (Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України) поступово насичується елекронними каталогами, сайтами навчально-наукових практик [119; 314].

На сьогодні з'явилося ряд досліджень, які стосуються краєзнавчої освіти в системі професійної підготовки вчителя (В.Обозний), методики використання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти вчителів-словесників (А.Лисенко), підготовки майбутнього вчителя-філолога до проведення експедиційної роботи з учнями загальноосвітньої школи (В.Денисенко), використання педагогічного потенціалу фольклору

225

України (Ю.Ледняк), формування культури мовлення майбутніх учителів початкових класів в умовах говірок Житомирщини (К.Климова). Проведені дослідження підтверджують необхідність етнокультурознавчої підготовки майбутніх учителів української мови і літератури. Розглянемо особливості формування професійної компетенції студентів-філологів, розвиток їх як культуромовних особистостей засобами фольклорних, діалектологічних, соціолінгвістичних, етнографічних експедицій.

Фольклорна практика покликана розширювати уявлення майбутніх словесників про динаміку розвитку мистецтва родинного слова, роль фольклору в житті народу, аналізувати автентичні форми народної культури, естетичне забарвлення фольклорної пам'ятки, психолого-педагогічний ефект фольклорного мовлення. Наукова мета фольклорно-краєзнавчих експедицій – формувати навички роботи збирача, здійснювати самостійні спостереження над побутуванням і видозміною фольклорних жанрів у певному населеному пункті, різними проявами культури і психології респондентів, виховна – пробуджувати у студентів інтерес до історії рідного краю, повагу і гордість за багату культурну спадщину українського народу, його естетичні смаки, психолого-педагогічна – опанувати мистецтво розмови із сільськими і міськими жителями. Вдало побудовані питання "занурюють" респондента у світ його спогадів і відчуттів, відображених у прислів'ях, піснях, легендах тощо. Метою літературно-краєзнавчої практики є вивчення регіональних аспектів літератури, озброєння студентів навичками практичної реалізації форм і методів краєзнавчих досліджень.

При виконанні комплексного обстеження сучасного стану розвитку фольклору обраного району студентам необхідно звернути увагу на структуру фольклорного матеріалу, представленого різними віковими і професійними групами населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів і новотворів, з‘ясовувати вияви міжнаціональних фольклорних зв‘язків, вплив на фольклор літератури і професійного музичного мистецтва. Таким чином, учасники фольклорної практики вперше виступають у ролі дослідників: накопичують матеріал для подальшого аналізу процесів, які визначають еволюцію сучасного українського фольклору, тобто готують первинне наукове дослідження для подальшої курсової, дипломної чи магістерської роботи.

226

В умовах сьогодення важливим аспектом підготовки майбутніх учителів-словесників є вивчення мовної диференціації суспільства і вміння орієнтуватися в ній. (Примітка: поняття "мовна диференціація" ми розглядаємо як наявність у мовленні носіїв мови загальновживаних і соціально-територіальних елементів). Отже, діалектологічна практика вважається прекрасною школою прилучення до таємниць мови й лінгвістичної науки, формування мовної, лінгвістичної, етнолінгвістичної компетенції. У діалоговому просторі села і міста студенти поглиблюють уявлення про духовноматеріальну культуру різних регіонів України, детальніше знайомляться з основними лексико-граматичними і фонетичними особливостями діалекту, на якому їм доведеться слухати і записувати фольклорні твори), спостерігають за процесом "згасання" говорів як повноцінних комунікативних систем, виробляють основні навички збору, обробки, аналізу автентичного матеріалу, наочно опановують метод картографування мовних фактів та психологію діалектного спілкування.

Соціолінгвістичні експедиції спрямовані на дослідження проблем дво- і багатомовності, різних типів мовних особистостей у конкретному соціумі, створення "соціолінгвістичного портрету" (термін - Т.Ніколаєвої, М. Панова) сучасника у дзеркалі його лексикону. Проведення таких експедицій вимагає значних організаційних зусиль і фінансових витрат, адже отримати об'єктивні дані про мовленнєву поведінку людей або певної соціальної групи можна лише із застосуванням апробованої методики, підготовлених збирачів-інтерв'юєрів, правильно вибраної сукупності обстежених інформантів.

Формуванню культурознавчої, методичної, педагогічної компетенції майбутнього вчителя української мови і літератури сприяють етнографічна і музейна практики. Ці види практик на філологічних факультетах педуніверситетів для низки спеціалізацій уведені нещодавно і спрямовані на вивчення етногенезу українського народу, його етнічної історії, етнічної специфіки матеріальної і духовної культури. Опанування виховних традицій і духовного світу народу України спонукає до глибшого усвідомлення своєрідності українського народу, виховує почуття поваги до інших народів, загальнолюдські і національні цінності. Етнографічні пошуки позитивно впливають на вдосконалення соціокультурної, культурознавчої компетенції, готовності і здатності до "діалогу

227

культур", що пропонує знання власної культури і культури національних меншин.

У зв΄язку з тим, що етнографічна практика передбачає розгляд музейних експонатів, завдання етнографічної і музейної практик частково перетинаються. Студенти знайомляться з різними типами музеїв, основними видами діяльності працівника музею (комплектуванням, зберіганням, експонуванням, реставрацією, науково-дослідною, просвітницькою, педагогічною діяльністю), з традиційними (екскурсія, лекція, бесіда) та інноваційними (віртуальні подорожі, театральні вистави) формами музейної роботи. Вони наочніше усвідомлюють, що кожна деталь архітектури будинку, елемент інтер΄єру, стенд, створений руками наукових співробітників музею, книга несуть інформацію про епоху і стиль життя, виступають джерелом ціннісної орієнтації, емоційнопочуттєвого сприйняття. Творчі лабораторії музеїв спонукають студентів до критичного самоаналізу своїх мистецьких здібностей.

Важливу роль під час польових практик і експедиційної роботи відводиться робочому щоденнику, де пошуковцями систематично записуються спостереження над побутуванням творів усної народної творчості, діалектним мовленням, етнографічних пам'яток тощо. Необхідність отримання мобільної інформації, багатовимірного експедиційного обстеження місцевих традицій детермінує посилення уваги до інформаційної компетенції. Студентам важливо вміти володіти технічними засобами фіксування роботи експедиції, навичками комп'ютерної грамотності (для створення електронної бази навчальних експедицій тощо).

Матеріали практики складають основу фольклорноетнографічного архіву філологічних кафедр та науководослідницьких лабораторій університетів, збагачують фонди авторських записів фольклорних текстів, фонди магнітофонних, відеозаписів, фотографій, образотворчих матеріалів, предметів народного побуту, декоративного мистецтва, цінність яких визначає постійно діюча експертна комісія краєзнавців. Важливе місце займають фонди науково-дослідної роботи, де представлені тексти доповідей студентів і викладачів на наукових конференціях, курсові, дипломні, магістерські дослідження.

Антроцентристський підхід до навчальних експедицій, коли в центрі перебуває особистість інформатора, потребує принципово нового підходу до навчальних предметів, що передують таким

228

практикам. Необхідність проведення соціолінгвістичних обстежень у період діалектологічної практики (або соціолінгвістичної, як це практикується у Луганському, Миколаївському, Житомирському державних педагогічних університетах) детермінує розгляд у курсах української діалектології, сучасної української мови, соціальної педагогіки, психології, методик зокрема таких питань, як "Соціальні діалекти і мовна характеристика мовця", "Оцінка соціального становища мовця за його помилками", "Мова міста", "Методика викладання української мови в діалектних і сучасних соціолінгвістичних умовах".

Для перевірки набутих під час конкретної навчально-наукової практики знань, умінь, складових професійної компетенції можна застосувати як традиційні види контролю (звітні матеріали, захист практик, залік), так і нетрадиційні (тестування, рейтингова система, моніторинг). Важливими критеріями оцінювання виступають рівень мотивації, вияв науково-дослідної зацікавленості, активності, відповідального і творчого ставлення до роботи, особистісні якості студента, обсяг і глибина, рівень володіння знаннями регіонального матеріалу; вміння критично і творчо розглядати існуючі джерела, робити самостійні логічні висновки на основі зібраних матеріалів та наукових даних, рівень сформованості професійно-педагогічних, професійно-ціннісних навичок, розвиток філологічного, педагогічного мислення, його гнучкість, оперативність, мобільність, системність, креативність, самостійність.

Набуті у процесі навчальних практик навички сприятимуть успішному виконанню професійних обов'язків на педагогічній практиці, метою і завданням якої є поглиблення і закріплення теоретичних знань, підвищення лінгвістичної, мовної, комунікативної, літературознавчої, психолого-педагогічної, методичної, дослідницької компетенції студентів, опанування нових освітніх технологій, вивчення педагогічного досвіду, набуття навичок науково-педагогічного дослідження.

Апробація складових професійної компетенції під час педагогічної практики

Педагогічна практика є наскрізною і відбувається протягом усіх років навчання у ВНЗі. Її особливістю є те, що студенти отримують можливість поглибити й інтегрувати теоретичні знання,

229

досвід, набутий у навчальних (фольклорних, літературнокраєзнавчих, діалектологічних, етнографічних) експедиціях, у єдину систему професійних знань, умінь, навичок. Наскільки педагогічна практика виявиться успішною, чи дасть можливість нашим вихованцям по-справжньому випробувати свої творчі здібності, реалізувати себе як фахівця, висококультурну національно-мовну особистість, дослідника, залежить їхня подальша професійна доля. Досвід показує, що кожна наступна педагогічна практика, маючи свої специфічні навчальні, наукові, виховні, професійні цілі, повинна проводитися з урахуванням мети і завдань попередньої, паралельної чи наступної навчальної і педагогічної практик (див. таблицю 4.3).

Зокрема, пропедевтична пасивна педагогічна практика на першому курсі передбачає ознайомлення із станом навчальновиховної роботи в загальноосвітній школі; ―творчою лабораторією‖ вчителя української мови і літератури, обладнанням навчального кабінету; формами організації роботи позакласної, позашкільної виховної роботи; обов‘язками класного керівника, специфікою його роботи з учнями з урахуванням їх індивідуальних, психологічних, вікових особливостей; відвідування класних годин, позакласних заходів, занять гуртка, секції, літературного об'єднання, підготовку виступу перед учнями.

Враховуючи завдання практики, в тісному взаємозв'язку насамперед працюють кафедри педагогіки і психології. Водночас паралельно за участю викладачів кафедри української літератури відбувається підготовка першокурсників до фольклорної і літературно-краєзнавчої практики. Перебуваючи у школах, нашим вихованцям доцільно запропонувати первинні опитування, інтерв'ювання учнів на знання фольклору та літератури рідного краю, виявити естетичний вплив народної пісні, легенди, казки на молоде покоління, з'ясувати умови шкільної краєзнавчої роботи, допомогти вчителям підготувати наочність і відповідний дидактичний матеріал для уроків і виховних заходів, провести громадсько-пропагандистську роботу. Така робота формує свої індивідуальні якості, характер, волю, цілеспрямованість, організаторські здібності, витримку, такт, уміння будувати взаємовідносини з дітьми та батьками, позначається якісними зрушеннями у професійному становленні майбутніх педагогів.