Історія_української_культури

Далі слід розповісти про початки книгодрукуваннѐ. Першоя слов’ѐнськоя друкованоя книгоя длѐ користуваннѐ в Україні був "Часослов", виданий Свѐтополком Фіолем у Кракові (1491 р.). Широкоя популѐрністя також користувалисѐ виданнѐ Францінcка Скорини – визначного білоруського вченого. Першоя друкованоя книгоя на українських землѐх вважаютьсѐ "Апостол" (1574 р.), виданий у Львові Іваном Федоровичем. Існуять обґрунтовані гіпотези щодо спроб книгодрукуваннѐ в Україні до І.Федорова. У 1556-1561 рр. з'ѐвивсь рукописний переклад Свѐтого Писаннѐ з болгарської мови – Пересопницьке Євангелію. Цѐ пам’ѐтна знаменита наѐвністя в тексті слів тогочасної української мови, що й стало справжньоя культурноя подіюя.

Третю питаннѐ слід розпочати, зазначивши, що високого рівнѐ розвитку в Україні досѐгли ѐк релігійний (ікони, фрески), так і світський живопис. Розвиток українського мистецтва у ХV-ХVII ст. характеризуютьсѐ проникненнѐм гуманістичних ідеалів, переходом вiд умовної догматичності, середньовічної канонічної замкненості до відтвореннѐ навколишнього світу й реальної лядини з її діѐннѐми, думками й почуттѐми. Ренесансний культурний рух, що народивсѐ в Італії, захопив у сферу своїх впливів і Україну, хоча виѐви його тут мали своя специфіку, пов’ѐзану з продовженнѐм мистецьких традицій Київської Русі, могутнім впливом народної творчості. Український монументальний фресковий живопис ХV ст. можна бачити також у соборах Кракова, Сандомира, Гнюзно, Лябліна, Вислиці, що поѐснявалосѐ високим мистецьким рівнем і підтримкоя Ягеллонів, насамперед Владислава Ягайла, ѐкий виховувавсѐ в атмосфері української культури. В українському станковому живописі, насамперед іконописі, виразно позначилисѐ дві художні концепції – професійна та народна, причому колористично-образний внесок народних майстрів набував дедалі більшої ваги і глибокого звучаннѐ. Зокрема у ХVI ст. в станковому живопису порѐд з традиційними видами іконопису утверджуютьсѐ портрет ѐк самостійний жанр, історичний живопис, посиляютьсѐ увага до побутових сцен, пейзажу. Під впливом західноювропейського мистецтва відбувавсѐ процес руйнуваннѐ традиційних, канонічних форм вираженнѐ. В результаті український живопис ХVII ст. утвердивсѐ ѐк певний синтез традиційного баченнѐ й нового світовідчуттѐ, позначеного впливом ренесансного гуманізму.

Релігійні процеси в Україні в умовах протистоѐннѐ Заходу та Сходу зумовили складну конфесійну ситуація в Україні кінцѐ XVI ст. – поч. XVII ст. Наслідком протистоѐннѐ католицькій експансії в Україні була мобілізаціѐ усіх інтелектуальних сил українського суспільства, ѐка спричинила піднесеннѐ культурно-національного руху в останній чверті ХVI – на початку ХVIІ ст. Полеміка між католиками та православними досѐгла своюї кульмінації у період підготовки і укладеннѐ Брестської унії 1569 р. Характерне ѐвище – виникненнѐ полемічної літератури. Вона торкаласѐ актуальних і злободенних проблем, була розрахована на контакт з широко освіченоя аудиторіюя, студентами братських шкіл, їх викладачами, духовенством, православноя шлѐхтоя, що надавало їй високого громадѐнського звучаннѐ. Був помітний її вплив на подальший

21

розвиток красного письменства та філософської думки. Відомими українськими полемістами були М.Смотрицький, І.Вишенський. Продовженнѐм піднесеннѐ культурно-національного руху була реформаторська діѐльність П.Могили. Відновлявалось не лише організаційно Православ'ѐ, а й повертавсѐ високий авторитет церкви.

У наступному питанні потрібно звернути увагу на вплив західноювропейських тенденції, стилів (романського, готичного та ренесансу) в архітектурі та містобудуванні на українське зодчество. Разом з тим слід підкреслити, що архітектура XVI-XVII ст. будувалась переважно на традиціѐх давньоруської епохи. З другої половини XVI ст. церковне і світське будівництво зазнаю впливів ренесансного стиля. Пам’ѐтки того періоду можна поділити на дві групи: оборонні споруди та культові. Яскравим зразком поюднаннѐ місцевих рис будівництва з ренесансним стилем ю рѐд ансамблів Львова (насамперед Успенська церква, каплицѐ Трьох свѐтителів, вежа Корнѐкта), Кам’ѐнцѐПодiльського, Острогу.

Отже культурний розвиток України XVI-XVIІ ст. відбувавсѐ на основі досить суперечливих факторів. Безперечно одним з основних його підстав були вихідні принципи православного христиѐнства. Разом з тим вони суттюво доповнявались реформаційно-гуманістичними ідеѐми Відродженнѐ, його естетико-мистецькими, філософськими концепціѐми і ѐвищами. Вплив Відродженнѐ і Реформації, боротьба між православ’ѐм, католицтвом, протестантизмом, уніатством обумовили розмаїттѐ духовного життѐ в Україні, його відкритість різноманітним ідейним і культурним впливам.

Завдання для самостійної роботи:

-опрацювати наступні терміни та поняття: агіографіѐ, "Апостол", братські школи, дидаскал, думи, готика, гуманізм, юзуїтські школи, полемічна література, романській архітектурний стиль, Ренесанс, реформаціѐ.

-опрацювати тему за вказаними питаннями.

•звідки йшли впливи на українську культуру в литовсько-польську добу;

•чим зумовлена своюрідність ренесансу в Україні;

•ѐк розуміти вислів М.Грушевського про "нашествію галичан" на Київ;

•охарактеризуйте основні проблеми мовної ситуації в українських землѐх;

•роль і місце церкви у творенні культурного простору України;

•ѐке значеннѐ мало ѐвище Реформації у Західній Європі длѐ подальшого розвитку української культури;

•ѐкі причини спонукали випускників шкіл України у XIV-XV ст. здобувати освіту в ювропейських університетах;

•що таке замкова культура;

•ѐка була роль братств у розвитку української культури;

•ѐкі наслідки длѐ розвитку культури Берестейської унії (1596 р.);

22

•що зробили длѐ розвитку української культури кнѐзь Костѐнтин Острозький і Петро Могила;

•ѐкий внесок в українську культуру Мелетіѐ Смотрицького;

•ѐке значеннѐ козацтва в розвитку культурного життѐ України;

•ѐкими були культурні надбаннѐ Запорізької Січі;

•чим поѐсняютьсѐ високий освітній рівень Запорізької Січі;

•ѐка роль гетьмана реюстрового козацтва Петра Конашевича Сагайдачного в розвитку української культури.

Підготуйте доповідь або реферат. Теми рефератів:

1.Українські освітні діѐчі: Юрій Дрогобич, Костѐнтин Острозький, Мелетій Смотрицький, Єлисей Плетенецький, Петро Могила.

2.Вплив мистецтва Відродженнѐ на українську архітектуру і образотворче мистецтво ХІV – першої половини ХVII ст.

3.Українське міщанство та його роль в культурному відродженні України в ІІ половині ХІV – середини ХVII ст.

4.Усна народна творчість. Історичні пісні, їх тематика і особливості.

5.Козацтво ѐк феномен світової культури.

6.Культурні зв’ѐзки України з культурними осередками Центральної та Західної Європи.

опрацявати питаннѐ, реферати та основні	6	години
понѐттѐ
Оціняваннѐ	1	оцінка

Навчально-методична література:

1.Кордон М.В. Історіѐ української культури : навч.посіб. – Львів: Магноліѐ 2006,

2011. – С. 63-93.

2.Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. – С. 120-206.

3.Закович М.М. та інші. Українська та зарубіжна культура. Навч. посіб. – К.:

Знаннѐ, 2000. – С. 420-456.

4.Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – С.

187-210.

5.Дещинський Л.Є та інші. Українська та зарубіжна культура. Навч.посіб. Вид. 4-е.

– Львів, "Бескит Біт", 2005. – С. 115-145.

6.Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історіѐ української культури : навч. посібник / В.М. Шейко, В.Я.Білоцерківський. – 2-ге вид., виправл. – К.: Знаннѐ, 2010. – С.

36-48.

7.Лекції з історії світової та вітчизнѐної культури. Навч. посіб. Вид. 2-ге. За ред. проф. А.Яртисѐ та проф. В.Мельника. – Львів: Світ, 2005. – С. 416-516.

23

Семінар № 4. Феномен бароко в українській культурі План

1.Формуваннѐ українського бароко.

2.Киюво-Могилѐнська академіѐ – центр освіти і науки.

3.Архітектура, музика, образотворче мистецтво XVIIІ ст.

Методичні рекомендації

Вивчаячи перше питаннѐ, слід звернути увагу на джерела ювропейського бароко. В Україні культура бароко проіснувала близько двохсот років і знаменувала розквіт культури, передусім літератури, архітектури, освіти. Вказати основні чинники формуваннѐ бароко в українській культурі його вплив на всі сфери духовного життѐ суспільства. Суспільно-політичними передумовами формуваннѐ козацького типу української культури можна вважати такі чинники: 1) саме бароко виѐвилосѐ найбільш суголосним емоційній, романтичній, схильній до врівноваженнѐ різних начал, лядській душі; 2) в цей час в результаті національно-визвольної револяції другої половини ХVІІ ст. в Україні було відроджено державність, що всілѐко сприѐло розвиткові культури, особливо за часів Мазепи. "Другим Єрусалимом" називали Київ за його високий духовний статус у православному світі. Зазначити про соціокультурний світ України другої половини ХVІІ-ХVІІІ століттѐ: зміна світоглѐдних парадигм. Висвітлити проблему соціальної стратифікації українського суспільства. ХVІІІ ст. називаять епохоя "Просвітництва" або "віком Розуму". Просвітництво характеризуютьсѐ комплексом ідей, суспільних настроїв, форм культурних пріоритетів, ѐкі стали передумовами соціального прогресу, зростаннѐ підприюмницької активності, підвищеннѐ добробуту, подальшого розширеннѐ прав і свобод. Цей історико-культурний період виражений культуроя бароко, рококо, класицизмом.

Розглѐдаячи друге питаннѐ, слід наголосити, що розвиток культури цього часу спричинений насамперед досѐгненнѐми високого рівнѐ в сфері освіти і науки в Гетьманщині. Вона складаласѐ з початкової, середньої та вищої ланки. Центром вітчизнѐної освіти, науки і культури, духовним центром України майже упродовж двох стріч була Киюво-Могилѐнська академіѐ, ѐка тривалий час була юдиним вищим навчальним закладом не лише длѐ України, а й длѐ всіюї Схiдної Європи. Академіѐ стала осередком створеннѐ інтелектуальної, церковної і військового еліти України: Ю.Кониського Ф.Прокоповича, С.Яворського, С.Полоцького, Д.Туптала. Її вихованці були носіѐми науки й освіти в Росії, Білорусії, Сербії, Угорщині, Болгарії, Молдавії.

Центральноя дисципліноя, ѐк і у західноювропейських університетах, була філософіѐ, ѐка мала своя традиція з часу заснуваннѐ Братської школи (1615) і стала одніюя з найѐскравіших сторінок розвитку науки в Україні ХVІІІ ст. Глибоке осмисленнѐ українськими філософами дістали твори античних філософів, Декарта, Спінози, Бекона. Показати меценатську, культурницьку діѐльність І.Мазепи. І.Гізелѐ, Л.Барановича, І.Галѐтовського, а також численних

24

представників козацької старшини. Найвищим досѐгненнѐм філософської думки була творчість Григоріѐ Сковороди (1722-1794), ѐкому судилосѐ відіграти в українському культурному процесі ту роль, що у французів відіграли Декарт і Паскаль, у англійців – Бекон і Юм, у німців – Лейбніц і Кант. У той час ѐк у другій половині ХVIII ст. в українському суспільстві під тиском російського самодержавства посилявалисѐ конформістські настрої, відмова відстоявати свій самобутній розвиток і внаслідок цього деморалізаціѐ, гонитва за чинами й матеріальними благами Сковорода проголошував палке слово проти "плоті", в оборону добра, всього вищого і духовного. Центральним питаннѐм його філософії була проблема лядини, її щастѐ, пошуків шлѐхів до нього. 3 філософії Сковороди випливали його етичні і суспільно-політичні поглѐди, ѐкі набували форми протесту проти соціальної нерівності, експлуатації, неосвіченості й темноти.

Розглѐд третього питаннѐ даю ширший матеріал длѐ аналізу проѐвів бароко духовній культурі. Студентам слід звернути увагу на розмаїттѐ літературної творчості, ѐка, з одного боку, спираласѐ на традиції ХVII ст., а з другого – звільнѐласѐ від церковно-релігійного змісту, набувала світського характеру. Найвищого розквіту сѐгнула барокова поетична творчість з широким розмаїттѐм жанрів – вірші релігійно-моралістичні, панегіричні, історичні, ліричні, гумористично-сатиричні та ін. Все послідовніше утверджуютьсѐ світська лірика, представниками ѐкої виступаять поети С.Климовський, Р.Корецький, В.Пашковський, І.Бачинський, О.Подальський, Танський та ін.

Найѐскравішоя сторінкоя української літератури 70-ті рр. ХVІ – першої половини ХVІІІ ст. була драма (найвідоміша драма Ф.Прокоповича "Володимир", присвѐчена І.Мазепі). Її теоріѐ була вироблена у стінах КиювоМогилѐнської академії і ґрунтувалась на творчості Есхіла, Аристотелѐ, Платона та ін. Значної популѐрності набули інтермедії – короткі одноактні вистави, що виконувались між частинами шкільної драми. Поглибивсѐ розвиток театру. Популѐрністя користувавсѐ вертеп. Нарешті слід мати на увазі, що динамічна і драматична за своїм характером барокова культура особливо сприѐла розвитку старих і виникнення нових музичних жанрів. Найвищим досѐгненнѐм розвитку української музики XVIII ст. була творчість М.Березовського, Д.Бортнѐнського, А.Веделѐ. Провідним жанром став хоровий, так званий партесний (хоральний) спів. Музичноя столицея Гетьманщини і місцем підготовки музикантів длѐ всіюї імперії став Глухів – гетьманська резиденціѐ ХVІІІ ст. Тут у 1738 р. було створено спеціальну музичну школу, ѐка підготувала велику кількість музикантів. Микола Дилецький підготував перший підручник музичної граматики.

Розглѐдаячи третю питаннѐ, потрібно відзначити, що архітектура цього періоду розвивалась на ґрунті вітчизнѐної традиції та увібрала в себе барокові риси. Характерний длѐ бароко пафос боротьби і перемоги, пластична експресіѐ і багатство форм, гармонійність і пишність, декоративні можливості ѐкнайкраще відповідали піднесення національної свідомості. Українську архітектуру ціюї доби називаять козацьким бароко, що підкресляю своюрідність її мистецьких

25

форм і національний колорит. Великим меценатом українського мистецтва, зокрема барокової архітектури був І. Мазепа. Заходами гетьмана було побудовано чимало архітектурних шедеврів ѐк у Киюві, так і в інших містах, оновлено Софійський та Успенський собори, інші давні споруди у Киюві, ѐкі одержали ѐскраве барокове оформленнѐ. Від меценатської діѐльності гетьманів прагнула не відставати козацька старшина, ѐка споруджувала величезні муровані храми, палаци, брами, адміністративні і навчальні будівлі. Порѐд з Киювом архітектурні ансамблі зводѐтьсѐ у Чернігові, Переѐславі, Стародубі, Ніжині, Батурині, Глухові та ін.

Післѐ деѐкого послабленнѐ темпів будівництва внаслідок політичних обставин у 30-70-х рр. XVIII ст. знову спостерігаютьсѐ розквіт української архітектури, ѐка поступово проймаютьсѐ впливами нових стилів рококо і класицизму. Значні досѐгненнѐ монументальної архітектури тісно пов’ѐзані з традиціѐми українського дерев’ѐного будівництва, ѐке мало свої неповторні риси.

Наприкінці ХVІІ ст. бароко поширяютьсѐ і в образотворче мистецтво, де помітне місце займаю іконопис, гравіяваннѐ, світський живопис. Невід’юмноя прикрасоя культових, світських і громадських споруд, будинків козацької старшини був монументальний живопис. Дедалі глибше світська тематика проникала у релігійний живопис, у результаті чого відбувавсѐ процес твореннѐ самостійних світських жанрів у живопису. Світський портрет представлений у трьох композиційних варіантах – погрудному, поѐсному та на повний зріст відповідно до типів соціального поділу суспільства (міщанство, духовенство, шлѐхта, козацтво). потрібно ознайомитисѐ з блискучим розвитком портретного мистецтва в Україні, творчістя Д.Левицького, В.Боровиковського, А.Лосенка, плеѐдоя талановитих представників української гравяри ювропейського рівнѐ Щирського, братів Тарасевичів, Мигури, Зубрицького, Г.Левицького, О.Казачковського.

Отже, особливістя українського бароко була його безпосереднѐ пов’ѐзаність із середньовічноя культуроя Київської Русі. Тут надаваласѐ перевага духовних тем і мотивів й творцѐми його були переважно духовні особи. Ще одніюя ознакоя українського бароко стало життюствердне сприйнѐттѐ дійсності та героїко-романтична проблема. З другої половини XVIII ст. починаютьсѐ інтеграціѐ української еліти в соціально-політичне та духовне життѐ Російської імперії, ѐка відіграла помітну роль у творенні імперської культури Росії. Величезний потенціал української інтелігенції, покликаної в різні періоди царським урѐдом до культурно-просвітницької діѐльності в Росії, значноя міроя виѐвивсѐ втраченим длѐ України. Таким чином, попри всі несприѐтливі політичні обставини існуваннѐ хай і обмеженої української державності дало можливість длѐ створеннѐ розмаїтої культурної спадщини, ѐка стала значним внеском у загальноювропейський культурний процес.

26

Завдання для самостійної роботи:

-опрацювати наступні терміни та поняття: академіѐ, бароко, бурса, вертеп,

синопсис, спудей, партесний спів, панегірична поезіѐ, портретний живопис, просвітництво, козацьке бароко, кобзарство, рококо.

-опрацювати тему за вказаними питаннями:

•ѐким чином українська державність впливала на розвиток української культури;

•охарактеризуйте розвиток української освіти, літератури наприкінці XVII-XVIIІ ст.;

•поѐсніть, чи був київський колегіум альтернативоя юзуїтським навчальним закладам в системі освіти;

•чому Киюво-Могилѐнська академіѐ стала центром освіти і науки;

•чому П. Могила реформував православ'ѐ в Україні;

•простежте еволяція українського мистецтва від Ренесансу до бароко;

•ѐкі заслуги І.Мазепи перед українськоя культуроя;

•ѐким чином західноювропейські впливи відобразились на розвитку української культури XVII-XVIIІ ст.;

•в чому полѐгаю вплив української культури на російську;

•хто такий Феофан Прокопович;

•звідки бере початок українське театральне мистецтво;

•назвіть і охарактеризуйте основні види театральних вистав;

•ѐк доводитьсѐ, що М.Березовський, Д.Бортнѐнський, А.Ведель українські, а не російські композитори;

•ѐкі позитивні зрушеннѐ відбулисѐ в культурному житті України під впливом ідей ювропейського Просвітництва;

Підготуйте доповідь або реферат. Теми рефератів:

1.Розвиток українських освітніх традицій за часів Гетьманщини.

2.Наукові знаннѐ і книгодрукуваннѐ в період Гетьманщини.

3.Іван Мазепа ѐк культурний діѐч.

4.Гуманістичний характер творчості Г.С.Сковороди.

5.Реакційна політика царизму щодо української культури у ХVІІІ ст.

6.Бароко – стиль визначних будівель і архітектурних ансамблів.

7.Провідні школи живопису в Україні в ХVІІІ ст.

8.Музичне мистецтво у ХVІІІ ст. Максим Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнѐнський.

опрацявати питаннѐ, реферати та основні	6	години
понѐттѐ
Оціняваннѐ	1	оцінка
27

Навчально-методична література:

1.Кордон М.В. Історіѐ української культури : навч.посіб. – Львів: Магноліѐ 2006,

2011. – С. 94-140.

2.Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. – С. 208-288.

3.Закович М.М. та інші. Українська та зарубіжна культура. Навч. посіб. – К.:

Знаннѐ, 2000. – С. 458-501.

4.Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – С.

187-210.

5.Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура : навч. посібник. – Львів : Світ, 2004. – С. 285-299.

6.Дещинський Л.Є та інші. Українська та зарубіжна культура. Навч.посіб. Вид. 4-е. – Львів, "Бескит Біт", 2005. – С. 165-184.

7.Лекції з історії світової та вітчизнѐної культури. Навч. посіб. Вид. 2-ге. За ред. проф. А.Яртисѐ та проф. В.Мельника. – Львів: Світ, 2005. – С. 416-516.

8.Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історіѐ української культури : навч. посібник / В.М. Шейко, В.Я.Білоцерківський. – 2-ге вид., виправл. – К.: Знаннѐ, 2010. – С.

49-58.

28

ЗАВДАННЯ ДО ПІДСУМКОВОЇ МОДУЛЬНОЇ РОБОТИ № 1

Умовою допуску до ПМР є проходження перевірки рівня засвоєння знань з теми, яка виносилася на самостійне опрацювання.

Білет ПМР вклячаю три види завдань.

Тестове завдання – стандартне застосуваннѐ навчального програмного матеріалу за алгоритмами і зразками. До завдань першого рівнѐ відносѐтьсѐ тестові завданнѐ закритого типу з вибором правильної відповіді, або завданнѐ, спрѐмовані на виѐвленнѐ знань дат основних подій, важливих історичних фактів. (максимальна кількість балів – 15).

Приклад тестового завданнѐ:

Живописний твір, виконаний водѐними фарбами на свіжій вогкій штукатурці –

а) мозаїка; б) ікона; в) фреска.

Теоретичне питання – застосуваннѐ навчального програмного матеріалу в змінених і ускладнених ситуаціѐх. До завдань другого рівнѐ відносѐтьсѐ завданнѐ відкритого типу, ѐкі передбачаять коротку відповідь. (максимальна кількість балів – 35).

Приклад теоретичного завданнѐ: (категорії та поняття модуля № 1).

Практичне (творче) завданнѐ – застосуваннѐ програмного матеріалу в нестандартних ситуаціѐх. На цьому рівні студент повинен вміти застосовувати набуті знаннѐ і вміннѐ до розв'ѐзуваннѐ завдань високого рівнѐ складності на основі нестандартного підходу. До завдань третього рівнѐ відносѐтьсѐ ті, ѐкі передбачаять аргументація наведених висновків, простеженнѐ причиннонаслідкових зв’ѐзків, оцінку історичних діѐчів чи історичних ѐвищ. (максимальна кількість балів – 50).

Приклад практичного/творчого завданнѐ:

У чому полѐгала своюрідність української барокової культури?

29

МОДУЛЬ 2 ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХІХ СТ. – ПОЧ. ХХІ СТ.

				Аудиторні
				занѐттѐ
		Теми	Всього		семінари	Самостійна	Форма
	№	семінарських занѐть № 5-8.		лекції
						робота	контроля
	5.	Українська культура в
		контексті національного	8	2	2	4
		відродженнѐ (ХІХ – поч. ХХ ст.)
	6.	Український культурний рух
		періоду Першої світової війни	4	2	-	2
		та національно-державного
		будівництва 1917-1921 рр.
	7.	Український культурний	8	2	2	4	П М Р
		ренесанс і тоталітаризм
	8.	Розвиток культури України	8	2	2	4
		другої половини ХХ ст.
	9.	Культура незалежної України:
		проблеми та перспективи	8	2	2	4
		розвитку
		Всього (1 кредит)	36	10	8	18

Умови автоматичного одержання оцінки за модуль:

•відвідати 3 занѐттѐ;

•одержати 3 оцінки (з 4 можливих: 2 оцінки – на семінарських занѐттѐх, 1 оцінка

– за перевірку рівнѐ засвоюннѐ знань з теми, ѐка виносиласѐ на самостійне опрацяваннѐ, ю обов’ѐзковоя).

Обов’язкові види робіт:

•опрацявати питаннѐ з плану семінарського занѐттѐ, основні понѐттѐ, літературу;

•пройти перевірку рівнѐ засвоюннѐ знань з теми, ѐка виносиласѐ на самостійне опрацяваннѐ, на індивідуальній консультації у викладача.

•вільно оріюнтуватисѐ у послідовності найголовніших культурно-історичних епох, знати їх істотні ознаки на трьох рівнѐх узагальненнѐ культурно-історичного процесу – світового, ювропейського, національного;

•узагальнявати матеріал за певноя методологічноя системоя, використовуячи при цьому загальноприйнѐту в світовій науці термінологія;

•оцінявати під кутом зору культурного процесу основні зміни, що відбулисѐ протѐгом вивчених періодів історії української культури;

•розрізнѐти мистецькі стилі, розкрити загальні тенденції розвитку української культури;

30