Історія_української_культури
.pdfМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Житомирський державний університет імені Івана Франка Кафедра історії України
А. П. Рацілевич
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Методичні рекомендації до семінарських занѐть
Длѐ студентів I курсу соціальнопсихологічного факультету з напрѐму підготовки
6.030102 «Психологіѐ»
6.030103 «Практична психологіѐ»
Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка
2013
УДК 930.85 (477)(075)
ББК 63.3 (4Укр) р
Р 28
Рекомендовано на засіданні кафедри історії України Житомирського державного університету імені Івана Франка (від 10 січня 2013 р.)
Методичні рекомендації до семінарських занѐть з навчальної дисципліни "Історіѐ української культури" містѐть тематичний план, зміст семінарських занѐть, рекомендації до виконаннѐ рефератів, самостійної, контрольної роботи, питаннѐ до самоконтроля, вимоги до іспиту, а також рекомендовану літературу та інтернет-ресурси.
УДК 930.85 (477)(075)
ББК 63.3 (4Укр) р
© Рацілевич А. П., 2013
ЗМІСТ |
|
Вступ ............................................................................................................................ |
4 |
Розподіл навчального часу за темами ....................................................................... |
5 |
Рекомендації до організації самостійної роботи....................................................... |
6 |
Модуль 1. Історіѐ культури України від найдавніших часів до XVIII ст. .................... |
9 |
Семінар № 1. Витоки української культури.............................................................. |
10 |
Семінар № 2. Культура Кнѐжої доби ........................................................................ |
14 |
Семінар № 3. Культурно-національний рух в Україні у ХІV – середині ХVІІ ст. ...... |
18 |
Семінар № 4. Феномен бароко в українській культурі............................................ |
23 |
Завданнѐ до підсумкової модульної роботи № 1.................................................... |
29 |
Модуль 2. Історіѐ української культури ХІХ ст. – поч. ХХІ ст. ................................... |
30 |
Семінар № 5. Українська культура ХІХ – поч. ХХ ст. в контексті національного |
|
відродженнѐ.............................................................................................................. |
32 |
Семінар № 6. Український культурний ренесанс і тоталітаризм ............................ |
40 |
Семінар № 7. Розвиток культури України другої половини ХХ ст. ............................... |
46 |
Семінар № 8. Культура незалежної України: проблеми та перспективи розвитку49 |
|
Завданнѐ до підсумкової модульної роботи № 2.................................................... |
54 |
Вимоги до іспиту........................................................................................................ |
55 |
Додаткова література, інтернет ресурси .................................................................. |
60 |
Критерії оціняваннѐ.................................................................................................. |
74 |
3
ВСТУП
Дисципліна "Історіѐ української культури" займаю важливе місце в системі сучасної освіти. Завдѐки її вивчення студенти отримаять цілісне уѐвленнѐ про українську культуру, ѐк увесь духовно-матеріальний комплекс історичного буттѐ нації. Якісна підготовка фахівців визначаютьсѐ не лише набутими спеціальними знаннѐми, а й рівнем його культури, розуміннѐм культурно-історичних здобутків українського етносу. З оглѐду на глобалізаційні процеси сучасності важливо сформувати, виховувати необхідність збереженнѐ своюї національної ідентичності, власної етнічної неповторності та оригінальності. Країна з високим рівнем культури викликаю до себе повагу. Даний курс сприѐю формування громадѐнина України з високим рівнем особистої, громадської культури, підмурком ѐкої ю знаннѐ та розуміннѐ культурно-історичної спадщини України. Історичне самоусвідомленнѐ, критичне осмисленнѐ та інтеграціѐ української культури ѐк частини культури ювропейської з боку самих її носіїв дозволить їм мати рівень повноцінної комунікації зі світом.
Історіѐ української культури – одна із складових соціогуманітарних наук, ѐка розглѐдаю систему культурних цінностей, чинників, що забезпечуять процес розвитку певних матеріальних і духовних надбань. Вивчаю особливості української культури в контексті ювропейської та світової культури. Відповідно предметом курсу "Історіѐ української культури" ю основні закономірності історичного розвитку вітчизнѐної культури, теоретичні принципи його осмисленнѐ та методологічні підходи до її дослідженнѐ. Навчальна дисципліна "Історіѐ української культури" ю професійно-оріюнтованоя дисципліноя освітньо-професійної програми підготовки фахівців з напрѐму: 6.030102 «Психологіѐ», 6.030103 «Практична психологіѐ».
4
РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ
|
|
|
Аудиторні |
|
|
||
|
|
|
занѐттѐ |
|
|
||
|
|
Всього |
|
|
Самостійна |
Форма |
|
№ |
Теми |
лекції |
семінари |
||||
робота |
контроля |
||||||
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М о д у л ь 1 |
|
|
|
|
|
|
|
Історіѐ культури України від |
36 |
10 |
8 |
18 |
|
|
|
найдавніших часів до XVIII ст. |
|
|
|
|
|
|
1. |
Витоки української культури. |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
2. |
Культура Кнѐжої доби. |
12 |
4 |
2 |
6 |
П М Р |
|
3. |
Культурно-національний рух в |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
Україні у ХІV – середині ХVІІ ст. |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||
4. |
Феномен бароко в українській |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
культурі |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||
|
М о д у л ь 2 |
|
|
|
|
|
|
|
Історіѐ української культури |
36 |
10 |
8 |
18 |
|
|
|
ХІХ ст. – поч. ХХІ ст. |
|
|
|
|
|
|
5. |
Українська культура у |
|
|
|
|
|
|
|
контексті національного |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
відродженнѐ (ХІХ – поч. ХХ ст.) |
|
|
|
|
|
|
6. |
Український культурний рух |
|
|
|
|
|
|
|
періоду Першої світової війни |
4 |
2 |
- |
2 |
|
|
|
та національно-державного |
П М Р |
|||||
|
|
|
|
|
|||
|
будівництва 1917-1921 рр. |
|
|
|
|
|
|
7. |
Український культурний |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
ренесанс і тоталітаризм. |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||
8. |
Розвиток культури України |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
другої половини ХХ ст. |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||
9. |
Культура незалежної України: |
|
|
|
|
|
|
|
проблеми та перспективи |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
розвитку. |
|
|
|
|
|
|
|
Всього |
72 |
20 |
16 |
36 |
і с п и т |
|
5
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Самостійна робота ю невід’юмноя складовоя вивченнѐ навчальної дисципліни. Вона здійсняютьсѐ за такими напрѐмками:
підготовка теоретичних питань до семінарських занѐть;
конспектуваннѐ першоджерел;
підготовка рефератів;
виконаннѐ індивідуальних завдань;
підготовка до підсумкових модульних робіт;
підготовка до іспиту.
Підготовка теоретичних питань до семінарських занять передбачаю опрацяваннѐ питань теми семінарського занѐттѐ. Ці питаннѐ могли ѐк розглѐдати під час лекції, так і виноситисѐ на самостійне опрацяваннѐ.
Алгоритм підготовки.
Визначте питаннѐ длѐ підготовки (Ви маюте розглѐнути усі питаннѐ, зазначені у плані семінарського занѐттѐ).
Візьміть у бібліотеці університету джерела, зазначені у списку основної літератури до занѐттѐ. При підборі літератури Ви можете користуватисѐ бібліотечними каталогами (алфавітним, предметним або систематичним).
Визначте розділи (теми або параграфи), в ѐких розкрито питаннѐ семінарського занѐттѐ.
Прочитайте ці розділи.
Складіть план (простий або складний) відповіді на кожне питаннѐ.
Визначте основні понѐттѐ, ѐкі Ви повинні засвоїти.
Проаналізуйте, ѐк опрацьований матеріал пов’ѐзаний з іншими питаннѐми теми.
Длѐ кращого засвоюннѐ та запам’ѐтовуваннѐ матеріалу складіть короткий конспект, схеми, таблиці або графіки по прочитаному матеріалу.
Визначте проблеми в опрацьованому матеріалі, ѐкі Ви недостатньо зрозуміли. З цими питаннѐми Ви можете звернутисѐ на консультації до викладача.
Перевірте, ѐк Ви засвоїли опрацьоване питаннѐ. Ви можете це зробити, відповівши на тестові питаннѐ до теми або розв’ѐзавши семінари завданнѐ.
Конспектування першоджерел передбачаю поглиблений розглѐд окремих питань теми. Длѐ конспектуваннѐ можуть пропонуватисѐ статті з фахових журналів, розділи монографій або підручників.
Алгоритм підготовки.
Прочитайте запропоноване першоджерело.
6
Правильно оформіть бібліографія першоджерела (автор, назва, вихідні дані).
Складіть план (простий або складний).
Длѐ кожного пункту плану виділіть основні положеннѐ проблеми, ѐка висвітляютьсѐ у першоджерелі.
Представте прочитаний текст у виглѐді тез або анотації, використовуячи, при потребі, схеми, таблиці, графіки тощо.
Длѐ самоперевірки перекажіть стаття, використовуячи власний
конспект.
Підготовка рефератів передбачаю глибокий та детальний аналіз проблеми, винесеної у темі реферату.
Алгоритм підготовки.
Ознайомтесѐ з вимогами до реферату.
Підберіть літературу, у ѐкій розкриваютьсѐ тема реферату. При підборі літератури Ви можете користуватисѐ бібліотечними каталогами (алфавітним, предметним або систематичним).
Складіть план реферату.
Опрацяйте літературні джерела, користуячись порадами до конспектуваннѐ першоджерел.
Систематизуйте опрацьований матеріал відповідно до плану
реферату.
Дайте власний критичний аналіз та оцінку висвітленої проблеми.
Оформіть реферат відповідно до вимог.
На основі реферату підготуйте усну доповідь на семінар.
Вимоги до підготовки рефератів
Призначеннѐ реферату – надати студентові можливість активно застосувати знаннѐ в галузі методології курсу, отримані насамперед із лекційного курсу, а також сформувати чи розвинути вміннѐ й навички проведеннѐ самостійних досліджень з історичної проблематики. Кожен студент обираю собі окрему тему. Виконаннѐ різними студентами робіт на одну й ту ж тему не дозволѐютьсѐ.
Реферат повинен мати обсѐг 12-15 сторінок рукописного тексту й бути виконана з дотриманнѐм цілої низки вимог, у більшості своїй аналогічних вимогам, що висуваятьсѐ до всіх наукових робіт. Вона маю вклячати в себе, крім правильно оформленого титульного листа, такі обов’ѐзкові розділи: план, вступ, основну частину, висновки та список використаних джерел та літератури.
План може бути короткий (основна частина складаютьсѐ із 3-4-х пунктів) або розгорнутий. Вступ повинен містити поѐсненнѐ актуальності обраної студентом теми, визначеннѐ мети та обґрунтуваннѐ завдань дослідженнѐ. Останні маять так чи інакше відповідати планові роботи.
7
Обов’ѐзковим ю дотриманнѐ технічних вимог, ѐкі найбільше впливатимуть і на оцінку. По-перше, на всі наведені в рефераті факти, описи подій та ѐвищ, думки тих чи інших авторів, цитати тощо, почерпнуті з джерел чи літератури, маять робитисѐ підрѐдкові бібліографічні посиланнѐ у формі виносок унизу сторінки з зазначеннѐм автора, назви роботи (при першому посиланні – також місцѐ й року виданнѐ книги) і конкретної сторінки, звідки взѐто матеріал. Відсутність посилань вказуватиме на “присвоюннѐ” студентом чужих матеріалів, адже посиланнѐ не роблѐтьсѐ тільки на власні думки. По-друге, в рефераті студента маять бути використані не менше 3-х різних публікацій, причому, матеріал із різних праць повинен використовуватись одночасно, що повинні засвідчити й посиланнѐ.
В основній частині питаннѐ маять викладатисѐ в повній відповідності до плану роботи. Обов’ѐзково слід давати заголовки розділам роботи. Висновки (1-2 сторінки) маять узагальнявати результати проведеного дослідженнѐ. У списку використаних джерел та літератури маять бути вказані лише ті роботи, ѐкі дійсно використовувались, зокрема, на них ю посиланнѐ в самій роботі. Слід вказати автора, назву книги (статті), місце та рік виданнѐ.
Підготовка до підсумкової модульної роботи (ПМР) та іспиту маю на меті узагальненнѐ та систематизація знань з окремого модулѐ або дисципліни у цілому.
Алгоритм виконання
Ознайомтесѐ з переліком питань та завдань до ПМР або заліку.
Підберіть підручники, інструктивно-методичні матеріали або іншу довідкову літературу, необхідну длѐ підготовки (її перелік Ви можете знайти в робочій програмі або інструктивно-методичних матеріалах).
Переглѐньте зміст кожного питаннѐ, користуячись власними конспектами або підручниками.
Визначте рівень знань з кожного питаннѐ.
Визначте питаннѐ, ѐкі потребуять ретельнішої підготовки (опрацяваннѐ додаткової літератури, складаннѐ конспектів, схем, виконаннѐ окремих завдань тощо). З ціюя метоя звернітьсѐ до алгоритму підготовки теоретичних питань до семінарських занѐть та виконаннѐ завдань до лабораторних занѐть.
Длѐ самоперевірки перекажіть теоретичні питаннѐ або виконайте практичне завданнѐ.
Примітка: ѐкщо маюте труднощі у підготовці окремих теоретичних питань або виконанні практичних завдань, Ви можете звернутисѐ за консультаціюя до викладача. Час проведеннѐ консультацій зазначений у графіку проведеннѐ консультацій (кафедра історії України).
8
М О Д У Л Ь 1 ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО XVIII СТ.
|
|
|
Аудиторні |
|
|
||
|
|
|
занѐттѐ |
|
|
||
|
Теми |
Всього |
|
|
Самостійна |
Форма |
|
|
|
семінари |
|||||
№ |
семінарських занѐть № 1-4. |
лекції |
|||||
робота |
контроля |
||||||
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
1. |
Витоки української культури |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
2. |
Культура Кнѐжої доби |
12 |
4 |
2 |
6 |
|
|
3. |
Культурно-національний рух в |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
|
|
Україні у ХІV – середині XVII ст. |
|
|||||
|
|
|
|
|
П М Р |
||
4. |
Феномен бароко в українській |
8 |
2 |
2 |
4 |
||
|
|||||||
|
культурі |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||
|
Всього (1 кредит) |
36 |
10 |
8 |
18 |
|
|
Умови автоматичного одержання оцінки за модуль:
•відвідати 3 занѐттѐ;
•одержати 3 оцінки (з 4 можливих: 2 оцінки – на семінарських занѐттѐх, 1 оцінка
– за перевірку рівнѐ засвоюннѐ знань з теми, ѐка виносиласѐ на самостійне опрацяваннѐ, ю обов’ѐзковоя).
Обов’язкові види робіт:
•опрацявати питаннѐ з плану семінарського занѐттѐ, основні понѐттѐ, літературу;
•пройти перевірку рівнѐ засвоюннѐ знань з теми, ѐка виносиласѐ на самостійне опрацяваннѐ, на індивідуальній консультації у викладача.
•вільно оріюнтуватисѐ у послідовності найголовніших культурно-історичних епох, знати їх істотні ознаки на трьох рівнѐх узагальненнѐ культурно-історичного процесу – світового, ювропейського, національного;
•узагальнявати матеріал за певноя методологічноя системоя, використовуячи при цьому загальноприйнѐту в світовій науці термінологія;
•оцінявати під кутом зору культурного процесу основні зміни, що відбулисѐ протѐгом вивчених періодів історії української культури;
•розрізнѐти мистецькі стилі, розкрити загальні тенденції розвитку української культури, повинні знати основні етапи розвитку історії української культури;
•оріюнтуватисѐ у сучасних наукових концепціѐх, в межах ѐких здійсняютьсѐ її вивченнѐ, клячові історичні події та постаті, ѐкі визначали розвиток історії вітчизнѐної культури;
•студенти повинні вміти аналізувати основну науково-історичну та філософську літературу (ѐк тексти першоджерел так й критичні дослідженнѐ), визначати їх місце і роль в історії української та світової культури;
•формулявати основні наукові проблеми дослідженнѐ історії української культури та окреслявати відомі на даний час шлѐхи їх можливого розв’ѐзаннѐ.
9
Семінар № 1. Витоки української культури. План
1.Феномен української культури. Предмет і завданнѐ курсу.
2.Матеріальна та духовна культура дослов'ѐнської доби.
3.Грецька колонізаціѐ північного Причорномор'ѐ та її культурно історичне значеннѐ.
4.Культура стародавніх слов'ѐн.
Методичні рекомендації
Розкриваячи перше питаннѐ слід вказати, що дисципліна "Історіѐ української культури" вивчаю увесь духовно-матеріальний комплекс історичного буттѐ нації. Власне термін "культура" маю латинське походженнѐ і означаю обробіток, вирощуваннѐ. В науці існую понад 500 визначень понѐттѐ культура. Загально прийнѐтим ю поѐсненнѐ цього терміну від UNESCOO 1982 р. – ѐк комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що вклячаю не лише різні мистецтва, а й спосіб життѐ, основні правила лядського буттѐ, системи цінностей, традицій і вірувань. Зауважте, що культура
– це самосвідомість соціальних груп населеннѐ, націй, класів, суспільства в цілому. Завдѐки культурі соціальні спільноти пізнаять самі себе.
Культура ю продуктом лядської творчості і залежно від її носіїв та періодів розвитку розрізнѐять – культурні епохи (Античність, Середньовіччѐ, Відродженнѐ, культура Нового часу, культура сучасності); – національні культури (українська, французька, ѐпонська); – регіональні (слов'ѐнська, арабська); – вікові (молодіжна); – професійні тощо. Світова культура – це синтез кращих зразків національних культур. Національна культура – це цінності соціальних груп суспільства. За рівнем майстерності та типом аудиторії виокремляютьсѐ – елітарна, масова, народна культура. На основі видів діѐльності лядської виділѐять матеріальну та духовну культуру. Кожна епоха створяю властиву їй актуальну культуру – процес поѐви чогось нового, становленнѐ й зникненнѐ. Культура – це безперервна юдність традицій та інновацій. Кожна культура унікальна. Характер взаюмодій культур може знаходитись в широкому діапазоні – від конфлікту до творчого співробітництва. Необхідно вказати на характерну особливість української культури – з одного боку вікове твореннѐ самобутньої культури основане на успадкуванні цінностей предків, а з іншого – її відкритість, осмислені надбаннѐ інших народів, здатність сприймати й українізувати культурологічні впливи. Таким чином не лише розвиваласѐ національна культура, а й робивсѐ внесок у скарбниця світової.
У методології вивчені курсу "Історіѐ української культури" головним ю принцип історизму, ѐкий передбачаю аналіз усіх ѐвищ життѐ у послідовному часовому розвитку. Разом з ним використовуять інші методи: діахронні, синхронні, порівнѐльно-історичні, структурно-функціональні, системні та методи запозичені з інших наук (соціологічний, структуралістичний,
10