Редакторська підготовка перекладів

21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця

21.1.1. Авторський переклад

21.1.2. Адаптований переклад

21.1.3. Скорочений переклад

21.1.4. Підрядковий переклад

21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в Україні

21.3. Пошук іншомовного твору та його власника

21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу

21.4.1. Наукові видання

21.4.2. В офіційних виданнях

21.4.3. Художні та художньо-публіцистичні видання

21.5. Оформлення службової частини перекладного видання

21.5.1. Для видання, переклад якого здійснюється вперше

21.5.2. Для повторного видання

21.5.3. Для збірників творів, перекладених з різних мов і різними перекладачами

Нині важко уявити тематичну програму будь-якого сучасного видавництва, в якій би були відсутніми позиції щодо перекладних видань. В усі часи такі видання вважалися і престижними, й економічно вигідними. Надто ж тепер, на переломі третього тисячоліття, коли багатомовні інформаційні потоки, легко долаючи кордони, спонукають видавця в будь-якій країні дбати про відтворення більшої кількості авторитетних у певному суспільному середовищі іншомовних видань мовою свого читача. Неважливо, про яке видання йдеться, — художнє, наукове, навчальне, дитяче.

Редакційно-видавнича підготовка перекладних видань, як свідчить практика, є однією з найскладніших. Вона потребує від редактора, окрім загальної фахової підготовки, освоєння цілого масиву додаткових знань, пов'язаних передусім з основами перекладу, зв'язками перекладознавства з іншими філологічними дисциплінами, історією перекладу, особливостями перекладу творів різних жанрів.

Спробуємо осягнути роботу редактора з перекладним твором в усьому комплексі організаційних і творчо-виробничих функцій, умовно розділивши цей комплекс на кілька блоків:

• перекладознавчий мінімум для редактора-видавця;

• ретроспектива перекладного книговидання в Україні;

• пошук іншомовного твору та його власника;

• пошук перекладача та редагування перекладу;

• оформлення службової частини перекладного видання.

21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця

Перекладне видання — це видання окремого або кількох творів, об'єднаних спільною назвою, у перекладі з однієї мови на мову видання. Текст такого видання передбачає збереження при зміні мовної форми не лише змісту повідомлення, а й певних формальних особливостей вираження цього змісту. Іншими словами, йдеться про збереження єдності форми і змісту перекладеного з іншої мови твору.

Розрізняють різні види перекладів: писемний, усний, синхронний, автоматичний. Предметом детального освоєння редактором є, звичайно ж, переклад писемний.

Писемний переклад також має свої різновиди: авторський, авторизований, адаптований, скорочений, підрядковий.

21.1.1. Авторським прийнято вважати переклад твору іншою мовою, виконаний автором оригіналу. Натомість, авторизований — це переклад твору іншою мовою, виконаний знавцем цієї мови, але схвалений автором. Тісна співпраця перекладача з автором у цьому випадку дає можливість у перекладеному тексті якнайповніше врахувати індивідуальний авторський стиль, уникнути буквальності в роботі перекладача.

21.1.2. Адаптований (тобто — пристосований) переклад — це переклад складного для сприйняття твору, адресований специфічному читачеві. Такими можуть бути діти шкільного віку, яких видавець хоче залучити до сприйняття рідною мовою цілком "дорослого" твору, скажімо, "Іліади" або "Одіссеї" Гомера чи "Дон-Кіхота" Сервантеса. Інший приклад — адаптація англійською мовою роману Е.-Л. Войнич "Овід" для старшокласників, які вивчають цю мову.

21.1.3. Скорочений переклад передбачає: виокремлення лише певних фрагментів, або рівномірне "виключення" другорядних сюжетів, описів, монологів, інших складових тексту, які не впливають на цілісне сприйняття фабули твору. До такого варіанта видання здебільшого вдаються видавці журналів (журнальний варіант значного за обсягом твору), а також укладачі хрестоматій, збірників, антологій.

21.1.4. Підрядковий переклад — це дослівний переклад іншомовного твору на мову видання. Часто до такого способу вдаються ті перекладачі, які не володіють достатньою мірою мовою, якою виданий твір, тому працюють винятково із словником. Підрядник, як проміжний текст між оригіналом і перекладом, дає можливість точно відтворити зміст твору, не враховуючи особливостей його художньої форми. Найчастіше з наданого підрядника майстри поетичного слова готують переклади поетичних творів зарубіжних авторів. Переклад з підрядника буде менш повноцінним, якщо далі над ним працюватиме інший перекладач або й редактор.

Приступаючи до редакційно-видавничої підготовки перекладного твору, редакторові варто, бодай у загальних рисах, ознайомитися з найважливішими проблемними питаннями, які постають перед професійно підготовленим перекладачем щоразу, коли він приступає до виконання чергового замовлення видавництва. Сутність своєрідних "творчих мук" перекладача у пошуку відповідей на такі запитання, на наш погляд, найбільш ємко й переконливо передав свого часу англійський теоретик перекладу Теодор Сейворі (Savory Т. The art of translation. — London, 1957). Звичайно ж, над такими запитаннями має постійно задумуватися не лише перекладач, а й редактор. Ось найтиповіші з них:

1. Що головніше в перекладі: слова чи думки першотвору?

2. Переклад має читатися як оригінал чи як переклад?

3. Що має відтворювати переклад: стиль оригіналу чи стиль перекладача?

4. Який твір має представити перекладач: сучасний оригіналові чи сучасний перекладачеві?

3. Чи припустимі в перекладі додатки й пропуски?

3. Яким має бути переклад поезії: прозовий чи поетичний?

Відповіді на такі запитання не скрізь і не завжди можуть бути однаковими. Тут слід враховувати й епоху, в якій жив і творив автор, і досконале знання перекладачем культури тієї епохи; і рівень розвинутості мови, з якої твір перекладається; і жанр твору; і його нинішній читацький адресат. Безумовним є одне: чим досвідченіші перекладач та редактор, тим оптимальніші й точніші будуть ці відповіді. Своєрідним дороговказом до пошуку відповіді на зазначені вище запитання можуть слугувати ось ці слова блискучого перекладача і майстра українського поетичного слова М. Рильського: "Різні мови — різне вираження думок, але мислення єдине, закони мислення однакові. Це ще раз стверджує перекладність з мови на мову" (Рильський М. Мистецтво перекладу. — К., 1975. — С. 99).