Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції. Рекламні видання / Лекції. Рекламні видання.doc
Скачиваний:
756
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
3.73 Mб
Скачать

23.4. Відкриття замовлення в друкарні

Для відкриття замовлення на поліграфічне відтворення в друкарні видавничого оригіналу потрібно підготувати:

  • лист видавництва на адресу керівника поліграфічного підприємства;

  • комплектний оригінал;

  • технічну видавничу специфікацію;

  • договір з поліграфічним підприємством.

Текст листа друкується на бланку і, оскільки йтиметься в ньому й про фінансові зобов'язання видавництва, завіряється двома підписами — керівника і бухгалтера — і затверджується печаткою.

До комплектності оригіналу входять усі його складові частини. За умов високого друку, коли набір здійснюється в друкарні, маються на увазі різноманітні дублікати: посилань, текстів з набором іншим шрифтом (скажімо, іноземним), а також весь ілюстративний матеріал, включаючи обкладинку, «прив'язані» до тексту таблиці, графіки тощо. Коли ж видавництво пропонує друкарні вже виконаний на власній базі плівковий варіант видання, до нього додається: варіант оригінал-макету на паперовому носії, два комплекти кольороподілу плівок обкладинки (коли ця операція здійснювалася самим видавництвом) або макет художнього оформлення (коли його робитиме друкарня). Паперовий варіант оригінал-макету потрібний буде технологам на етапі монтажу плівок, коли нерідко виникає потреба якогось уточнення чи звірки, особливо з ілюстраціями.

Технічна видавнича специфікація поліграфічного виконання друкованих видань, зразок якої раніше розроблявся і затверджувався колишнім Держкомвидавом, вважалася головним для друкарні документом, на підставі якого відкривалося замовлення і укладався договір. Неправильне чи неповне її заповнення давало підстави друкарні не приймати видавничого оригіналу. Тепер ряд новоутворених поліграфічних підприємств не звертають на цей Документ такої уваги, хоча й визнають, що він не лише дис-Циплінує обидві сторони, а й сприяє уникненню можливих непорозумінь між ними в процесі спільної роботи.

Більшість державних видавництв і сьогодні користується ста-Рою формою, дехто розробив свою, скоротивши в ній усе те, що Посувалося лінотипного складання.

Означена специфікація — це своєрідний паспорт майбутнього видання з усіма його загальними і специфічними характеристиками.

До загальних характеристик, які є обов'язковими для зазначення в специфікації, відносяться:

  • автор;

  • назва;

  • мова;

  • обсяг;

  • наклад;

  • формат;

  • вид оправи.

Специфічні характеристики випливають з побажань видавця щодо цілого ряду технологічних процесів:

  • способу скріплення книжкового блоку (склеювання чи прошивання);

  • способу фальцювання (на два, три чи чотири згини);

  • наявність капталу (виді колір тканини);

  • наявність форзаців (чистих чи заповнених);

  • наявність ілюстративного матеріалу (кольорового, чорно-білого);

  • вигляд корінця (круглий чи прямий);

  • наявність додаткових елементів до текстів (вклейок, вкладок, накидок);

  • зафарбування обрізу (всіх блоків, головки);

  • види тиснення (гальвано, фарбою, термофарбою).

Основні параметри щодо паперу, його видів та щільності для:

  • тексту;

  • обкладинки;

  • суперобкладинки;

  • вклейок, вкладок, накидок;

  • форзацу;

  • обклейки корінця.

Якщо видання готується не в обкладинці, а в оправі, варто також окремо зазначити технічні характеристики необхідних для цього матеріалів:

  • картону;

  • тканини (бумвінілу, лідерину, плівки).

І, насамкінець, у специфікації зазначаються побажання видавництва щодо графіків надходження чистих аркушів, сигнальних примірників, підписання у світ і одержання готового накладу.

На перший погляд може здатися, що такий документ аж надто деталізований і переобтяжений зайвою інформацією. Насправді, зайвого тут немає нічого. В складному і дорогому в ціні процесі народження книги чи будь-якого іншого видавничого продукту невраховані дрібниці можуть звести нанівець результат тривалої праці немалої групи людей.

Бувають випадки, коли друкарня з якихось причин може не погодитися з умовами видавничої специфікації. Тоді спірні питання полагоджуються шляхом переговорів, результатом яких стає підписання договору.

Про особливості змістового наповнення окремих розділів договору між видавництвом і поліграфічним підприємством детальніше йтиметься у темі 15.