1. Навчання й виховання дітей 6-річного віку
Визначальною умовою виховання культурної дитячої особистості, на думку педагога є життя в світі прекрасного. А одним із головних завдань вчителя є виховання у дитини потреби в красі, яка полягає у вмінні відчувати красу, створювати і зберігати її в оточуючому світі – в природі, людських взаєминах, у власних діях і вчинках. У зв’язку з цим, В.Сухомлинський стверджує, що “потреба у красі стверджує моральну красу, породжує непримиренність і нетерпимість до всього вульгарного і потворного” [233, 168]. Отже, “від красивого – до людяного – такою є закономірність виховання”.
У виховній роботі з дітьми 6-річного віку В.Сухомлинський широко використовував екскурсії, заняття на природі, у кімнаті казок, уроки “живої думки”, участь в естетизації побуту, створення лікарень для тварин, допомога немічним. Серед методів виховання гуманної поведінки педагог виділяв бесіду, складання казок, участь у добродійній діяльності, аналіз життєвих ситуацій, матеріалів з хрестоматії.
2. В. Сухомлинський про формування гуманної особистості
Новаторським за своєю суттю є положення педагога про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості. У тогочасній педагогіці згадане положення зводилось до того, що особисті інтереси мають підпорядковуватися потребам колективу, суспільства. Тому кардинально змінюється і саме співвідношення особистості і колективу. Зазначимо, що домінуючим стилем взаємин у тоталітарній державі (СРСР) був конформістський (як всі, так і я).
В.Сухомлинському вдалося його замінити нонконформістським, за яким дитина і в школі може виявляти власні найнеповторніші грані діяльності та поведінки.
Моральне виховання особистості.
Основними якостями особистості, які необхідно сформувати у підростаючого покоління, на думку В.Сухомлинського, є гуманність і людяність.
Виховати гуманність і людяність — значить, на думку педагога, сформувати такі якості і риси особистості, як доброта, потреба в служінні людям, радість самовіддачі.
Загалом, виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері, бабусі, рідних. Саме тому культ Матері виступає в системі Сухомлинського як дійовий засіб виховання громадянськості, патріотизму і людяності. «Той, хто вміє любити матір, буде любити і батьківщину і людство».
Трудове виховання особистості.
В.Сухомлинський сформулював такі принципи трудового виховання.
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку дитини (розумового, морального, фізичного).
2. Розкриття і розвиток індивідуальності у праці.
3. Висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість.
4. Раннє включення у працю.
5. Включення дітей і різні види праці.
9. Посильність праці.
Розумове виховання.
Ідеалом школи є те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому відношенні людина. Невігласи небезпечні для суспільства, незалежно від того, освічені вони чи ні. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов зі стін школи, може чогось і не знати, але він має бути розумною людиною.
Фізичне виховання.
В.Сухомлинський, працюючи з дітьми, прийшов до висновку, що у 85% невстигаючих дітей причиною відставання є поганий стан здоров’я, якесь захворювання, найчастіше непомітне для лікаря, яке можна продіагностувати тільки завдяки спільним зусиллям батьків, лікаря, вчителя. Такі діти перші 15 хвилин уроку працюють, потім відволікаються, вони не можуть мислити, втомлюються.