Тонга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Королівство Тонга Puleʻanga Fakatuʻi ʻo Tonga Kingdom of Tonga

Прапор	Герб

Девіз: Ko e ʻOtua mo Tonga ko hoku tofiʻa (Бог і Тонга - моя спадщина)

Гімн: Ko e fasi ʻo e tuʻi ʻo e ʻOtu Tonga

Столиця (та найбільше місто)

Нукуалофа

Офіційні мови

Тонганська, Англійська

Державний устрій

Конституційна монархія

 - Король

Тупоу VI

 - Прем'єр-міністр

Сіале'атаонго Ту'івакано

Незалежність

від Великобританії таАвстралії 

 - Проголошена

4 червня 1970 

Площа

 - Загалом

748 км² (172-га)

 - Води (%)

4%

Населення

 - оцінка 2011 р.

103,036 (190-та)

 - Густота

139/км² (76-те)

ВВП (ПКС)

2011 р., оцінка

 - Повний

763,1 млн дол. (179-та)

 - На душу населення

$7,344 (110-та)

Валюта

Паанга (TOP)

Часовий пояс

 (UTC+13)

Домен інтернету

.to

Телефонний код

+676

Королі́вство То́нґа (тонг. Puleʻanga Fakatuʻi ʻo Tonga, англ. Kingdom of Tonga) — держава-архіпелаг в південно-західній частині Тихого океану, складається із понад 172 островів, з яких тільки 36 населені. Відноситься до карликових держав.

Острови Тонґа розташовуються на лінії, що сполучає Нову Зеландію і Гаваї, південніше від Самоа і східніше від Фіджі. Були відкриті голландськими мореплавцями Віллемом Схаутеном і Якобом Лемером в 1616 році.

Зміст

  [

• 1 Назва

• 2 Географія

  • 2.1 Географічне положення

  • 2.2 Геологія

  • 2.3 Клімат

• 3 Історія

• 4 Адміністративний поділ

• 5 Політичний устрій

  • 5.1 Загальна характеристика

• 6 Населення

  • 6.1 Етнічний склад

  • 6.2 Мови

• 7 Економіка

  • 7.1 Загальна характеристика

  • 7.2 Сільське господарство

  • 7.3 Рибальство

  • 7.4 Транспорт

  • 7.5 Зв'язок

  • 7.6 Туризм

  • 7.7 Зовнішні економічні зв'язки

  • 7.8 Грошова система та фінанси

• 8 Культура

  • 8.1 Спорт

• 9 Примітки

• 10 Посилання

Назва

В перекладі з багатьох мов Полінезії слово Tonga означає «південь».^[1] Вірогідно, архіпелаг отримав таку назву за своє розташування на південь від островів Самоа, звідки велась колонізація Полінезії, в тому числі і Тонґа. Однак тонганці перекладають назву своєї країни як «сад».^[2] Англійський мандрівник Джеймс Кук назвав архіпелаг в 1773 році «Островами дружби» (англ. Friendly Islands).^[1]

Географія[

Мапа Королівства Тонґа

Географічне положення

Дивись також Острови Тонги

Держава Тонґа представляє собою скупчення вулканічних та коралових островів, розташованих в південній частині Тихого океану. Найближчі архіпелаги — острови Фіджі (розташовані на північно-захід від Тонга) та архіпелаг Самоа(на північно-схід).

Загальна площа Тонґа становить близько 748 км². З них суші — 718 км², водної поверхні — 30 км².^[3] Країна розташована на 172 островах, з яких тільки 36 населені (площа населеної території близько 670 км²).^[4] Найбільшими острівними групами, які входять до складу Королівства, є острови Вавау, Тонгатапу та Хаапай. Архіпелаг Тонґа тягнеться з північно-північно-сходу на південно-південно-схід приблизно на 631 км, а зі сходу-південно-сходу на захід-північно-захід приблизно на 209 км.^[5] Найвища точка країни, яка досягає висоти 1033 м, розташована на острові Као.^[3]

24 січня 1972 року Тонґа пред'явила свої претензії на рифи Мінерва, а вже 15 липня анексувала їх. Попри ці дії з боку Південнотихоокеанського форуму, суперечки між Тонґа та Фіджі щодо приналежності цих рифів тривають.

Геологія

Архіпелаг розташований на межі Тихоокенської та Індо-Австралійської літосферних плит, на захід від впадини Тонга і представляє собою скупчення вулканічних, кораловихостровів і рифів, що розташовані на вершинах двох паралельних підводних хребтів.^[6]

Деякі острови архіпелагу оточені бар'єрними рифами, як, наприклад, острови Ніуас. Група Вавау переважно представлена піднесеними вулканічними або піднятими вапняковими островами, також оточеними рифами. В групі Хаапай в основному зустрічаються підняті вулканічні або низовинні вапнякові острови. Острови Тонгатапу і Еуа мають вапнякове походження^[6]. Острів Тонгатапу характеризується рівнинним рельєфом: поодинокі пагорби досягають висоти близько 30 м. Коралова основа острова вкрита вулканічним попелом глибиною до 3 м.^[7]

За останні двісті років на островах зареєстровано більше 35 вулканічних вивержень.^[8]

Клімат

Клімат Тонга жарки́й, тропічний, перебуває під впливом південно-східних пасатів.^[9] Режим опадів в значній мірі пов'язаний з Південнотихоокеанською зоною конвергенції.^[10]Чітко виокремлюються два сезони: сезон дощів та сезон посух. Вологий сезон, також відомий як сезон циклонів, триває з листопаду по квітень, а посушливий — з травня пожовтень. Найбільше дощів в січні, лютому та березні, за кожен з який може випасти 250 мм дощу.^[9] Середньорічна кількість опадів щороку може бути різною, причиною чому єЕль-Ніньйо та тропічні циклони.^[10] Під час Ель-Ніньйо на островах спостерігаються тривалі посухи, а під час циклонів — сильні дощі. В різних частинах країни середньорічна кількість опадів також відрізняється: більше всього опадів на північних островах — біля 2500 мм в рік (це викликано сезонною близіст'ю Південноотихоокеанскої зони конвергенції), менше всього — на південних островах (близько 1700 мм в рік).^[11] В столиці країни, місті Нукуалофі, в рік випадає близько 1733 мм, в Ліфука — близько 1689 мм, в Неіафу — 2185 мм.^[12] Починаючи з 1970 року тенденцією для островів в центральній і південній частинах Тонга стало зниження кількості опадів.^[9]

Середньорічна температура повітря в країні варіюється від 26 °C на Ніуафооу до 23 °C на Тонгатапу. В жаркі дощові місяці (листопад-квітень) температура на островах зазвичай коливається між 25—26 °C, а в сухі прохолодні (травень—жовтень) — між 21—24 °C.^[9] При цьому на північних островах архіпелагу різниця температур, як правило, менше ніж на південних. Максимальна температура, зареєстрована на Вавау 11 лютого 1979 року, становила +35 °C, мінімальна, зареєстрована 8 вересня 1994 року в Фуамоту, — +8,7 °C.^[11] Переважаючими є вітри південно-східного направлення, які дують з травня по жовтень.^[12] В сезон циклонів (листопад—березень) господарюють пасати.

Тонга знаходиться під негативним впливом тропічних циклонів, які здебільшого набирають руйнівної сили. В середньому в країні щорічно реєструється не менше одного циклону^[9], більшість з яких в сезон дощів. Найбільша кількість циклонів, як правило, реєструється в лютому.^[11]