Економіка Загальна характеристика

Характеристики, що визначають економічну ситуацію в Тонга, не відрізняються від характеристик інших країн Океанії: величезна виняткова економічна зона, обмежені природні ресурси, віддаленість від основних світових ринків збуту, дефіцит висококваліфікованих спеціалістів. При цьому основними факторами, що можуть порушити економічну стабільність на островах, є природні катастрофи (в основному, посухи та циклони) і коливання на світових ринках.^[45] Пов'язано це з тим, що основу експорту Тонга складають товари (кабачки, ваніль, риба, перець), які дуже чуттєві до природних процесів, а сама країна є економічним агентом, який не може впливати на ціноутворення на глобальних ринках.^[46] Віддаленість від основних ринків збуту продукції призводить не тільки до високих транспортних витрат, перешкоджає міжнародній мобільності факторів виробництва, а також заважає проникненню в країну різноманітних комерційних і технічних ноу-хау.^[46]

Згідно з даними ЦРУ за оцінкою 2007 року ВВП країни за паритетом купівельної спроможності становив близько $526 млн, а ВВП на душу населення — $5100.^[3] В період з 1973по 1995 роки щорічний економічний приріст, який в значній мірі визначався витратами держави та рівнем грошових переводів з-за кордону, становив близько 1,8 %. Ріст реального ВВП в період з 1994 по 2001 рік в середньому становив 2,2 %, при чому цей показник варіювався від 0,1 до 6,2 %, що свідчило про залежність економіки від таких секторів, як сільське господарство та туризм.^[45] Згідно з оцінкою 2007 року ріст ВВП мав від'ємний показник: −3,5 %, що було відображенням ослаблення тонганської економіки.^[3]

Сільське господарство

Тонганці з вирощеним ямсом.

Одним з важливих секторів економіки Тонга є сільське господарство. Однак в останні роки спостерігається зниження долі цього сектору в ВВП країни. Наприклад, в 1994/1995 роках доля сільського господарства в ВВП становила 34 %, а в 2005/2006 роках ця цифра впала до 25 %. Це викликано диверсифікацією місцевої економіки, в результаті якої значно зросла роль сектору послуг. Основною ціллю даного процесу є розширення економічної бази Тонга з ціллю укріплення економіки на випадок майбутніх зовнішніх шоків.^[47] Сільське господарство забезпечує країну продуктами харчування, робочими місцями, матеріалами для будівництва та промисловості, стимулює притік закордонної валюти.

Основними сільськогосподарськими культурами є кокосова пальма (з маслянистого ендосперму горіхів цієї рослини виробляють копру),банани, ваніль, кабачки, какао, кава, імбир, чорний перець.

Рибальство

Риба — одна з національних коштовностей Тонга, яка відіграє дуже важливу роль в економіці і житті країни. Для внутрішнього ринку риба в основному виловлюється в межах рифів і лагун та служить основним джерелом білка для місцевого населення.^[48]

Країна має велику виняткову економічну зону, площа якої становить близько 700 тисяч км².^[48] Поповнення державного бюджету також здійснюється за рахунок видачі закордонним кораблям ліцензії на право вилову риби в цій економічній зоні, при цьому прибуток від ліцензування сильно залежить від погодних умов (здебільшого від Ель-Ніньйо). Основний інтерес для закордонних кораблів представляєтунець.

В кінці 1960-х років в Тонга почався комерційний вилов лобстерів, який щорічно становив близько 36 метричних тонн.^[48] Однак в останні роки відбулось зниження цієї цифри. Крім того, вирощуються різноманітні види морських молюсків: частина з них йде для внутрішнього споживання, а раковини використовуються для виготовлення сувенірів для туристів. Уряд країни робив спроби з розведення устриць і перлів, однак ці експерименти були невдалі.^[48] Початок розведенню цих молюсків в країні був покладений на початку 1960-х років, а в 1975 році урядом Тонга було створено експериментальне підприємство з вирощування устриць-крилаток (лат. Pteria penguin), які спеціально для цих цілей були завезені з Японії. В 1993 році на островах Вавау вперше було створено ряд комерційних ферм з вирощування перлів.^[49]