Транспорт

Міжнародний аеропорт Фуаамоту

Однією з перешкод для розвитку дорожньої системи в країні є дефіцит земельних ресурсів, а також існуючий режим землекористування. До того ж, велика частина доріг була збудована на кошти, отримані з-за кордону.^[50]. У 2000 році довжина шосейних доріг Тонга становила всього 680 км. З них 184 км були з твердим покриттям.^[3] В країні відсутній залізничний транспорт.

В Тонга відсутні національні авіаперевізники: існуючі раніше місцеві авіакомпанії «Peau Vavaʻu» (була заснована в 2004 році, здійснювала внутрішні перельоти).^[51] та «Royal Tongan Airlines» (була заснована в 1985 році, здійснювала внутрішні та міжнародні перельоти).^[52]припинили своє існування. В теперішній час основними міжнародними авіакомпаніями, які здійснюють польоти в країну, є «Air Pacific», «Air New Zealand», «Pacific Blue».^[53], а між островами Тонга — «Chathams Pacific».^[54] Всього в 2007 році в країні діяло 6 аеропортів, але тільки один з них, Міжнародний аеропорт Фуаамоту, мав тверде покриття злітно-посадкової смуги.^[3]

На більшості островів діє громадський транспорт, є таксі (на номерних знаках — буква «T»).^[55] Найбільший порт країни — Нукуалофа.^[3]

Зв'язок

Будівля Телерадіокомісії Тонга

Преса Тонга представлена трьома щотижневими виданнями: газета «Tonga Chronicle» (тонг. Ko e Kalonikali Tonga) належить уряду країни і публікується щоп'ятниці двома мовами — тонганською та англійською (тираж газети тонганською мовою становить коло 5 тисяч екземплярів, на англійській — 1,5 тисячі);^[56] «Times of Tonga» (тонг. Taimi o Tonga) є приватною та видається в Окленді (Нова Зеландія) двічі на тиждень з окремим випуском для островів Тонга (заснована в квітні 1989 року);^[57] журнал «Matangi Tonga» також є приватним .^[58]В країні публікується ще кілька друкованих видань: «Lao moe Hia» (публікація судових справ; тонганською мовою),^[59] «Ko e Kele'a» (політичні коментарі)^[60] та кілька релігійних видань.^[56]

На островах працюють одна AM-станція («Radio Tonga 1»)та чотири FM-станції: «Kool 90FM» (належить урядовій Телерадіокомісії Тонга), «Radio 2000» (приватна радіостанція), 93FM (приватна релігійна), «Radio Nuku'alofa» (приватна).^[58] У 2004 році в Тонга три компанії надавали телевізійні послуги: Телерадіокомісія Тонга (англ. Tonga Broadcasting Commission, урядова організація, якій належать канали «Television Tonga» та «TV Tonga 2»), «Tonfon» (платне кабельне телебачення), «Friendly Island Broadcasting Network» (приватна компанія, яка надавала послуги на Вавау).^[58]

На островах доступні різноманітні телекомунікаційні послуги, в том числі, телефонія та Інтернет. У 2007 році в країні використовувалось більше 21 тисячі домашніх телефонів та 46 500 мобільних телефонів. Інтернетом користувались 8400 чоловік.^[3]

Туризм

Місто Неіафу.

Довгий час туристичний сектор економіки Тонга був відносно нерозвинений. Лиш у 1966 році урядом королівства зроблено перший вагомий крок на шляху до розвитку туризму — побудовано найбільший в країні готель «International Dateline Hotel».^[61] Нині туризм відіграє вагому роль в економіці Тонги та є одним із головних джерел надходження іноземної валюти. У 2004 році країну відвідало 41 208 туристів, що майже на 10 тисяч більше, ніж в 1999 році: тоді країну відвідало 30 949 чоловік.^[62] Країну здебільшого відвідують туристи з Нової Зеландії, Австралії та США.^[63] У 2003 році основними цілями приїзду в Тонга було проведення на островах канікул/відпусток, а також відвідання друзів та родичів^[64], а основними видами відпочинку для іноземців — дайвінг, спортивне рибальство, культурний туризм, ходіння на яхті, серфінг, кемпінг.

Громадяни деяких держав, зокрема й колишніх республік СРСР, — Росії, України, Латвії й Литви, не потребують отримання візи до в'їзду в країну. Як правило, вона видається безкоштовно в аеропорту при в'їзді в Королівство. Термін дії — 1 місяць. Обов'язковими умовами для її отримання є зворотній квиток та достатня кількість коштів для відпочинку в Тонга. Тим не менш, громадяни низки країн зобов'язані отримати візу до в'їзду в країну.^[65]