Етнічний склад

Населення Тонги гомогенне: згідно з даними перепису 2006 року майже 97 % мешканців були тонганці, представники корінного полінезійського народу, 1,6 % — представники змішаних шлюбів тонганців та інших народів. Доля іноземців (європейців, вихідців з інших островів Тихого океану та азіатів) мінімальна. Відносно 1996 року був помічений ріст чисельності китайців, індійців, а також фіджійців.^[33]

У 2006 році чисельність китайців в Тонга склала 395 чоловік, в той час як в 1996 році в країні нараховувалось всього 55 представників цього народу.^[34] Перші ж етнічні китайці з'явились на архіпелазі ще в 1920-х роках в якості англіканських священиків, а в 1974 році в Тонга з'явився перший тайваньський бізнесмен.^[35] Значний приріст китайського населення в Королівстві в кінці XX століття був, здебільшого, викликаний тим, що в 1990-х роках тонганський уряд продавав паспорти своєї країни китайцям та мешканцямГонконгу, заробивши таким чином значні суми.^[36] Паспорти в основному купували китайські націоналісти.^[35] В результаті до 2001 року в столиці, місті Нукуалофа, працювало близько 120 магазинів, власниками яких були вихідці з Китаю.^[35] Однак приплив китайських іммігрантів викликає невдоволення серед місцевого населення, яке побоюється їхньої економічної переваги. До того ж, серед тонганців зросло безробіття.^[37] В 1999 році Тонганська асоціація китайців зареєструвала 40 випадків переслідування китайських підприємців, в тому числі нападів.^[38] У 2000 році влада округу Нукунуку заборонила всі китайські магазини.^[39] У 2001 році в країні було зареєстровано вже близько 100 нападів на расовому підґрунті, організованих тонганцями проти китайців. Ріст напруги в суспільстві примусив прем'єр-міністра Тонга, принца Улакалала Лавака Ата, відмовити 600 китайцям в продовженні дозволу на працю. Їм же було наказано залишити країну протягом 12 місяців.^[37] У 2006 році пройшли чергові заколоти в Нукуалофа, організовані проти китайських підприємців. Це призвело до подальшої еміграції ще декількох сотень китайців.^[40] Незважаючи на погане ставлення з боку місцевого населення, в Тонга досі мешкає значна кількість китайців, більшість з яких не збирається залишати свій бізнес на архіпелазі.^[35]

Мови[ред. • ред. Код]

Окрім англійської мови офіційною мовою країни є тонганська, одна з багатьох мов полінезійської групи австронезійських мов, наряду з гавайською, маорі, самоанською,таїтянською та іншими. Спільно з мовою ніуе тонганська мова формує тонганську підгрупу полінезійської групи мов. Писемність мови була створена в першій половині XIX століття європейськими місіонерами. Загальна чисельність носіїв тонганської мови в 1998 році становила 96 334 чоловік.^[41]

Тонганське письмо базується на латинській абетці та складається з 16 літер — 5 голосних та 11 приголосних. Суттєву роль в усному мовленні відіграє тривалість голосних звуків, внаслідок чого може змінюватись значення слова. На письмі довжина позначається макроном, або толоі (наприклад, «ā»), а гортанна змичка, або глухий гортанний вибуховий приголосний звук, — апострофом («ʻ»).

У країні також є носії іншої тихоокеанської мови — ніуафооу, якою в 1981 році розмовляло 690 чоловік (використовується на островах Ніуафооу та Еуа).^[42] До XIX століття на острові Ніуатопутапу також існувала своя місцева мова, та після анексії Джорджем Тупоу I в червні 1862 року її було цілковито витіснено тонганською.^[43][44]

За оцінкою 1998 року, 98,9 % населення країни вміло читати і писати тонганською або англійською.^[3]