1.2.2.2. Жировi дистрофiї (лiпiдози)

В органiзмi тварин лiпiди виконують багато важливих функцiй. Вони є структурними компонентами мембран, служать джерелом енергiї, виконують опорну й захисну функцiї, сприяють пiдтримцi температури тiла; деякi з них володiють високою бiологiчною активнiстю (вiтамiни, стероїднi гормони).

Жировий обмiн регулюється нервовою системою й ендокринними залозами (статевi залози, гiпофiз, пiдшлункова залоза та iн.).

Серед лiпiдiв органiзму видiляють нейтральнi жири i лiпоїди. Нейтральнi жири або глiцериди – це складнi ефiри глiцерину й жирних кислот; вони є основним компонентом жирiв депо, що забезпечують енергетичнi запаси органiзму. Лiпоїди представляють собою ефiри жирних кислот i спиртiв, що мiстять також радикали. Основними представниками їх є фосфолiпiди (фосфатиди), глiколiпiди, стериди. До складу фосфолiпiдiв (лецитини, кефалiни) входять азотистi основи i фосфорна кислота. Їх багато в нервовiй тканинi, печiнцi, нирках, серцi. Глiколiпiди (цереброзиди, ганглiозиди та iн.) характеризуються наявнiстю азотистих основ i цукрiв; основна маса їх знаходиться в нервовiй тканинi. Стериди – складнi ефiри жирних кислот i стеринiв (циклiчних спиртiв). Особливу увагу заслуговує холестерин та його складнi ефiри, якi виявляють переважно в корi надниркової залози, центральнiй нервовiй системi й статевих залозах.

У фiзiологiчному вiдношеннi лiпiди подiляють на лабiльнi (розхiднi, резервнi) i стабiльнi (структурнi).

До лабiльних жирiвналежать головним чином нейтральнi жири, що нагромаджуються в жирових депо (пiдшкiрна клiтковина, сальник, брижа, епiкард тощо). Вони в незначнiй кiлькостi можуть виявлятися в печiнцi, молочнiй залозi, нирках у процесi їхньої функцiональної дiяльностi. Цi жири використовуються органiзмом за потребою й знову поповнюються. Нейтральнi жири вiдносять до видимих жирiв, оскiльки їх можна виявити неозброєним оком або пiд мiкроскопом. До видимих жирiв можна вiднести також холестерин та його ефiри, якi утворюють запаси в наднирковiй залозi.

Стабiльнi жиритакож беруть участь в обмiнi речовин, але вони постiйно перебувають у клiтинi, утворюють з бiлками складнi жиробiлковi (лiпопротеїднi) комплекси i входять до складу мембран рiзних цитоплазматичних структур; кiлькiсть їх у клiтинi залишається незмiнною навiть при голодуваннi. У хiмiчному вiдношеннi структурнi лiпiди представленi (головним чином) фосфолiпiдами й глiколiпiдами. Вони не виявляються при гiстохiмiчному дослiдженнi i їх вiдносять до невидимих жирiв.

У клiтинах жири виявляються у виглядi одної або декiлькох крапель, якi можуть зливатися в одну велику краплю. При цьому ядро змiщується до периферiї клiтини, сплющується, а цитоплазма тонким шаром оточує жир. Така клiтина на поперечному розрiзi подiбна до персня з печаткою. Жири не розчиняються у водi, але розчиннi в спиртах, хлороформi, ефiрi, бензинi, ксилолi. Тому, якщо кусочки органiв або зрiзи були обробленi зазначеними жиророзчинниками, то в гiстологiчних препаратах жир не виявляється, а на мiсцi жирових крапель залишаються пустоти. Для виявлення жиру в тканинах використовують матерiал фiксований у формалiнi, а зрiзи отримують за допомогою заморожувального мiкротома. Для гiстохiмiчного виявлення жирiв здебiльшого використовують судан III i шарлах - барвники, якi забарвлюють їх в оранжево-червоний колiр, а судан IV й осмiєва кислота – в чорний. При обробцi зрiзiв сульфатом нiльського голубого жирнi кислоти набувають темно-синiй колiр, а нейтральнi жири – червоний. Застосування поляризацiйного мiкроскопа дозволяє розрiзнити iзотропнi (напр., нейтральний жир) й анiзотропнi (напр., холестерин та його ефiри) жири (рис. 1.2.2.11.).

Порушення жирового обмiну проявляється надмiрним нагромадженням або зменшенням вмiсту лiпiдiв у тканинах й органах, де вони бувають в нормi, або появою жирiв там, де вони, звичайно, вiдсутнi. Крiм того, може змiнюватися якiсний склад жирiв i появлятись продукти їх розпаду. Жировi дистрофiї подiляються на паренхiматознi (клiтинні) i стромально-судиннi (мезенхiмнi, позаклiтиннi).