4. Суть та функції проценту
Процент – це ціна грошей, тобто плата за користування позичковим капіталом. Він виник з появою кредитних відносин. Слово «процент» походить від латинського «pro centum», що означає «на сотню». Кількісним вираженням проценту є його ставка (норма).
Норма процента (Нпр) визначається за формулою:
Нпр=((РД) / К) *100 , (4.1)
де РД – сума річного доходу, К – сума кредиту.
Норма проценту залежить від норми прибутку позичальника (Нприб) і коливається в певних межах:
0 < Нпр < Нприб. (4.2)
Мінімальна межа норми проценту повинна бути більшою за нуль, тому що інакше надання кредиту втрачає сенс для кредитора, але меншою за норму прибутку, оскільки в протилежному випадку отримання кредиту втрачає сенс для позичальника.
Динаміка процентної ставки залежить від фаз економічного циклу. Найвищого рівня вона досягає в період економічної кризи. Скорочення виробництва, зменшення депозитів призводить до різкого підвищення попиту на гроші і, відповідно, до зростання процентних ставок. У період депресії, коли нагромадження позичкового капіталу у результаті вивільнення грошового капіталу з виробничої сфери випереджає нагромадження реального капіталу, середня норма прибутку падає і знижується також норма проценту. У період економічного піднесення попит на кредит зростає, проте обсяги позичкового капіталу обмежені, тому процентні ставки підвищуються.
Як економічна категорія, процент виконує певні функції, а саме:
• перерозподільчу;
• регулюючу;
• збереження позичкового капіталу;
• стимулюючу.
Перерозподільча функція – це, перш за все, перерозподіл частини доходів між вкладниками банків і позичальниками. Наприклад, прибуток, отриманий позичальником від використання кредиту, розподіляється на дві частини – позичковий процент і підприємницький дохід. У свою чергу, позичковий процент служить джерелом сплати банком депозитного проценту та формування його прибутків.
Регулююча функція процента полягає у використанні його центральними банками як одного з найважливіших інструментів при проведенні грошово-кредитної політики. Здійснюючи розширювальну політику, центральні банки зменшують облікову ставку і тим самим сприяють пожвавленню економічної кон’юнктури, зростанню виробництва та зайнятості. Навпаки, при підвищенні процентних ставок суб’єкти господарювання втрачають можливість користуватися банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки. Крім того, ця функція проценту через розподіл позичкового капіталу між суб’єктами господарювання, окремими галузями економіки, населенням здійснює регулюючий вплив на виробництво і споживання. Процентна ставка також впливає на переміщення грошових капіталів між національними ринками. Високі процентні ставки сприяють надходженню капіталу на внутрішній ринок. Наприклад, до фінансово-економічної кризи 2008–2009 рр. вітчизняні банки робили значні запозичення закордоном, де процентні ставки були нижчими, ніж в Україні.
Функція збереження позичкового капіталу полягає у тому, що кредитор зберігає не тільки початковий розмір кредитних ресурсів, а й отримує дохід у вигляді проценту. Для збереження власного капіталу, особливо в періоди економічних криз та високих темпів інфляції банки вдаються до таких заходів: використовують плаваючі процентні ставки, встановлюють вищі процентні ставки, які нівелюють вплив інфляції, видають короткострокові кредити, вимагають забезпечення по кредиту, яке покриває ризики.
Стимулююча функція проценту здійснює вплив на ефективне використання позичальником кредитних ресурсів. Лише раціонально використовуючи позичені кошти, позичальник може отримати бажаний дохід, щоб сплатити відсотки і одержати власний прибуток. Стимулююча функція кредиту проявляється також у заохоченні населення зберігати свої заощадження у банках, тим самим зміцнюючи їх ресурсну базу і розширюючи можливості проведення активних операцій.