5. Види проценту та фактори, що визначають його рівень
Економічна наука і практика використовує різні види процентів. Їх можна класифікувати за такими критеріями: за економічним змістом, за методом встановлення, за способом нарахування, за способом вилучення, за врахуванням інфляції, за механізмом формування,за охопленням витрат (див. табл. 1.).
Таблиця 1.
Класифікація процентів
|
Критерій класифікації |
Вид проценту |
|
За економічним змістом |
Депозитний Позичковий Дисконтний Обліковий Ломбардний |
|
За методом встановлення |
Фіксований Плаваючий |
|
За способом нарахування |
Простий Складний |
|
За способом вилучення |
Одноразовий Періодичний |
|
За врахуванням інфляції |
Номінальний Реальний |
|
За механізмом формування |
Офіційний (обліковий) Ринковий Базовий Середній |
|
За охопленням витрат |
Процент кредитного договору Ефективний
|
Депозитний процентвиплачується клієнтам, які вклали кошти в банк. Тобто кредиторами виступають клієнти банку, а позичальником – банк.
Банки залучають кошти юридичних і фізичних осіб, відкриваючи різні види банківських рахунків, а саме: поточні, строкові, ощадні.
Поточні (вклади до запитання) можуть бути вилучені з банку власником у будь-який момент за першою вимогою. Тому банки, як правило, сплачують на залишки коштів по цих рахунках низький відсоток.
Строкові депозити розміщуються вкладниками на визначений у депозитному договорі термін. За ними сплачується високий процент. При цьому рівень депозитного проценту залежить від впливу багатьох факторів. Найважливішими серед них є: загальна направленість грошово-кредитної політики центрального банку, рівень облікової ставки, динаміка процентних ставок, термін залучення ресурсів, період повідомлення про вилучення вкладу, вид валюти (національна, іноземна), характер клієнта (засновники, пайовики, суб’єкти господарювання, громадяни) та ін.
Банки самостійно формують свою депозитну політику, встановлюють процентні ставки по вкладах. У залежності від порядку нарахування і сплати проценту строкові та ощадні вклади поділяються на такі види: з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою; з періодичним нарахуванням і сплатою відсотків; сплатою відсотків після закінчення терміну вкладу.
За депозитами банки нараховують прості або складні проценти. Нарахування простих процентів здійснюється за формулою:
Кп=(С*Т*П) / (360*100)
де Кп – розмір плати за користування коштами за умови нарахування простих відсотків, С – сума депозиту, Т – термін користування грошима у днях, П – процентна ставка.
Складні відсоткиобчислюються за формулою:
КС=С*(1+П)Т – С,
Слід також розрізняти номінальний і реальний процент. Номінальний процент– це процент, що не скоригований на зміну рівня цін. Під реальним розуміють номінальний скоригований на темп інфляції у країні.
Позичковий процент– це плата, яку отримує кредитор (банк) від позичальника за користування позикою.
На рівень позичкових процентів впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. До перших можна віднести: співвідношення попиту і пропозиції кредиту на ринках позичкового капіталу, грошово-кредитну політику центрального банку, рівень облікової ставки, рівень конкуренції між банками, коливання валютного курсу тощо. Серед мікроекономічних факторів найбільший вплив мають: середній рівень плати за залучені ресурси, витрати банку на оформлення позики і контроль за її погашенням, об’єкт кредитування, кредитоспроможність та платоспроможність клієнта, ступінь ризику, який властивий даній позиці, характер клієнта, термін погашення кредиту.
Особливості кожного кредиту та рівень позичкового проценту відображені у кредитному договорі, який укладається між банком та позичальником.
Позичковий процент є вищим від депозитного. Різниця між позичковим та депозитним процентом називається маржою.
Процентні ставки за кредит можуть бути: фіксовані, плаваючі, базові. Фіксована процентна ставказалишається незмінною протягом всього терміну погашення кредиту.Плаваючі процентні ставкиможуть переглядатися банками впродовж строку кредитування. Вплив на зміни процентних ставок може здійснювати грошово-кредитна політика центрального банку, ситуація на фінансовому і грошовому ринку, фінансовий стан позичальника.Базовий процентє результатом середніх впливів факторів на рівень процентних ставок.
Облікова ставка (обліковий процент)Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і служить орієнтиром при встановленні процентних ставок комерційними банками.
Ломбардний процентцентрального банку знімається з комерційних банків при кредитуванні їх під заставу цінних паперів. Він вищий від облікової ставки на кілька пунктів.
Дисконтний процентвилучається відразу при наданні позик. Особливістю дисконтних позик є те, що їх номінальна величина менша за суму, яка фактично передається позичальнику в момент надання кредиту. Наприклад, при наданні звичайного кредиту в 100 000 грн. під 30% річних позичальник отримує 100 000 грн., а повертає банку 130 000 грн. При наданні дисконтної позики під 30% річних позичальник отримує 70 000 грн., а виплачує 100 000 грн. Прикладом дисконтної позики є облік комерційних векселів комерційним банком та їх переоблік (вторинний облік) центральним банком.
Ринковий процент– це процент, який встановлюється на грошовому ринку на певний момент часу під впливом дії сукупності ринкових факторів, у першу чергу, попиту на позичковий капітал і його пропозиції.Середня норма проценту– це відсоток, який переважає в країні впродовж тривалого періоду часу.
Періодичний процентсплачується протягом усього строку кредитування, разовий – одним платежем, здебільшого після закінчення терміну кредитування разом з основною сумою кредиту.
Ефективний процентвключає, крім проценту, визначеного у кредитному договорі, комісійні витрати, пов’язані з обслуговуванням кредиту. Тому він є вищим, ніжпроцент за договоромі повніше відображає витрати клієнта у зв’язку з отриманням кредиту.
Завдання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте, у чому полягає сутність кредиту.
2. Назвіть основні принципи організації кредитних відносин.
3. Охарактеризуйте суб’єктів кредитних відносин?
4. Дайте характеристику основних типів кредитних відносин.
5. Назвіть і охарактеризуйте основні функції кредиту.
6. Поясніть механізм реалізації перерозподільчої функції кредиту.
7. У чому полягає суть натуралістичної теорії кредиту?
8. Кого слід вважати засновниками натуралістичної теорії кредиту?
9. Розкрийте суть капіталотворчої теорії кредиту кредиту.
10. Кого вважають засновником капіталотворчої теорії кредиту?
11. Який внесок у розвиток капіталотворчої теорії кредиту зробив англійський економіст Г.Маклеод?
12. У чому полягає внесок німецького банкіра А. Гана у розвиток капіталотворчої теорії кредиту?
13. Що вніс Д.М. Кейнс у розвиток капіталотворчої теорії кредиту?
14. Дайте визначення проценту.
15. Які функції виконує процент?
16. Назвіть та дайте класифікацію процентних ставок за різними критеріями.
17. У чому полягає суть депозитного процента і які фактори впливають на його рівень?
18. Що таке позичковий процент і які чинники його формують?
19. Охарактеризуйте зміни норми процента залежно від фази промислового циклу.
20. Що таке дисконтний процент, яка його особливість?
ОПРАЦЮВАТИ САМОСТІЙНО!!!:
комерційний кредит;
банкувський кердит;
споживчий кредит;
лізинговий кредит;
іпотечний кредит;
державний кредит.
Тестові завдання
1. Основними функціями кредиту є:
1) інформаційна, ревізійна, контрольно-стимулююча.
2) перерозподільча, емісійна, контрольно-стимулююча.
3) емісійна, інформаційна, платіжна.
2. Засновником капіталотворчої теорії кредиту вважається:
1) А. Сміт;
2) Дж. Кейнс;
3) Дж. Ло.
3. Представниками капіталотворчої теорії кредиту є:
1) А. Ган, Г. Маклеод;
2) А. Сміт, Дж. Міль;
3) А. Маршал, Дж.М. Кейнс.
4. Типи кредитних відносин визначають:
1) за об’єктом кредиту;
2) за рівнем процентної ставки;
3) за суб’єктами кредиту.
5. Натуралістична теорія кредиту відводила банкам:
1) активну роль в економічних процесах;
2) пасивну роль в економічних процесах;
3) нейтральну роль в економічних процесах.
6. На думку представників капіталотворчої теорії кредиту, базовими операціями банків виступають:
1) активні операції банків;
2) пасивні операції банків;
3) комісійно-посередницькі операції банків.
7. На рівень позичкового процента впливають такі мікроекономічні чинники:
1) облікова ставка центрального банку, рівень інфляції, розмір кредиту;
2) розмір кредиту, термін кредиту, рівень ризику;
3) рівень інфляції, цільовий характер, попит і пропозиція на кредитному ринку.
8. Реальна процентна ставка залежить від:
1) попиту і пропозиції кредитних ресурсів;
2) інфляції;
3) цільового призначення кредиту.
9. На рівень депозитного процента впливають такі макроекономічні фактори:
1) вид вкладу, термін вкладу, рівень облікової ставки ЦБ;
2) рівень облікової ставки, стан грошового ринку, вид вкладу;
3) рівень облікової ставки, попит і пропозиція на грошовому ринку, рівень інфляції.
10. Дисконтний процент сплачується:
1) повною сумою кредитної угоди в кінці дії кредитної угоди;
2) частинами в процесі виконання кредитної угоди;
3) повною сумою відразу при наданні кредиту.