SELECTION_last_file

431

Під час селекції за якістю продукції та стійкістю до окремих захворювань сибс-селекція є одним із ефективних способів оцінювання плідників і добору поліпшувачів за цими ознаками.

Селекція за бічними родичами також більш ефективна за ознаками, що мають низький ступінь успадковування, до яких належить несучість і відтворювальні якості птиці. Формула оцінювання племінної цінності за сибсами має наступний вигляд: А = 2b × (P – Р), а за напівсибсами – А = b × (P – Р), де b – коефіцієнт регресії фенотипу напівсибсів. Визначають за формулою (7.21):

b =	0,25 m h2	(7.21)
	1+ (m −1) 0,25 h2 ,

де m – кількість напівсибсів.

7.5.5. Оцінювання племінної цінності за потомством

Оцінювання за потомством є найбільш точним методом визначення племінної цінності птиці. У практичній селекції птиці цей метод застосовують переважно для визначення племінної цінності плідників, тому що від них отримують значно більшу кількість потомків, ніж від самок.

Для оцінювання плідників за якістю потомства використовують формулу

(7.22):

А = b × (P – Р) ,					(7.22)
де Р – середня продуктивність потомків;					– середня продуктивність
			Р

ровесників потомків; b – коефіцієнт регресії фенотипу потомків на генотип плідника, який обчислюють за формулою (7.23):

b =	0,5 m h2	(7.23)
	1+ (m −1) 0,5 h2 ,

де n – кількість потомків плідника, що оцінюють.

У птахівництві, під час оцінювання плідників за якістю потомства, використовують узагальнений показник F-критерій достовірності перевищення продуктивності дочок над ровесницями (формула 7.24):

				432
	F =	d 2 n (N − n)	,	(7.24)
		N σe2

де d – різниця у показниках продуктивності дочок і ровесниць; n – кількість дочок плідника;

N – загальна кількість потомства, яке оцінюють;

σе – дисперсія (варіанта) селекціонованої ознаки.

Оцінювання плідників за якістю потомства є найбільш надійною в селекційному процесі, оскільки дозволяє виявити справжню племінну цінність, тобто попередні оцінювання свідчать про ймовірну цінність. Найбільше значення має оцінювання за якістю потомства для ознак з низькою успадковуваністю і особливо для тих із них, які обмежені статтю.

Лук’янова В.Ф. і Коваленко В.П. запропонували спосіб оцінювання птиці, який дозволяє водночас оцінити ремонтних півнів до віку 72 тижнів за якістю потомства та сибсами, а курочок – за власною продуктивністю, потомством і сибсами. Для цього, водночас під час оцінювання за власним фенотипом, забирають від них потомство у віці 160...180 діб і оцінюють за скорочений період (перші 3...4 місяці несучості потомків – 270...300 діб).

7.6.Методи добору в птахівництві

Уптахівництві існує чітка спеціалізація методів селекції залежно від отримання лінійного та гібридного потомства. При цьому в обох випадках, застосовують масову й індивідуальну селекцію.

Масова селекція – це добір птиці за фенотипним оцінюванням (індивідуальним або груповим) без урахування походження або ступеня спорідненості. Вона ефективна, якщо стадо має значну мінливість за достатньо високої спадковості ознаки. За масової селекції реалізується адитивний тип дії генів. Крім даних власної продуктивності індивідуальне оцінювання доповнюють даними про продуктивність батьків і бічних родичів, в першу чергу повних сестер, напівсестер і братів. Добір птиці для відтворення на підставі індивідуального оцінювання за ознаками з високою

433

спадковістю може бути досить ефективним, з низькою – може мати значення для збагачення стада найбільш цінними генотипами.

Оцінювання й добір птиці здійснюють як за абсолютними значеннями ознак окремих особин або родин, так і за відносними. Оцінювання птиці за відносними показниками (наприклад, у відсотках) дозволяє селекціонеру точніше визначити її генетичну цінність і порівняти показники предків, які були виведені в різні строки.

Рекомендують такі способи переведення абсолютних показників у відносні з використанням пробіт-перетворення (формула 7.25):

	Хі −
Р =		Х		+ 5,	(7.25)
	σ

де Х – середнє значення по партії птиці; Хі – індивідуальні значення продуктивності птиці;

σ – дисперсія.

За необхідності об'єднання декількох ознак можна використовувати запропонований В.П. Коваленком критерій інтегрального оцінювання фенотипу (І), який визначають за формулою (7.26):

	n	X i −
				X
	∑					+ 5
			σ
І =	i=1						,	(7.26)
			n

де n – кількість ознак, включених до розрахунку.

За значень І=5 оцінювана особина знаходиться на рівні середнього значення по стаду, за І < 5 – нижче, а за І >5 – вище середнього значення. Цей критерій дозволяє розподіляти птицю на мінус, модальний і плюс варіанти.

Родинна селекція як одиницю добору передбачає групу особин, споріднених між собою. Це можуть бути повні і неповні сибси. Генетичний зв'язок між повними сибсами становить 0,5, напівсибсами – 0,25. Якщо враховувати, що родина складається із сибсів і напівсибсів, то генетична кореляція коливатиметься в межах 0,25...0,5. Тому селекція по лінії батька відрізняється від селекції за матерями, оскільки генетичний зв'язок потомства батька наближається до 0,25, а в потомстві матері він становить 0,5. Слід

434

враховувати також, що у генетичному відношенні селекція за сибсами (родинна) подібна до селекції за якістю потомства.

Особливістю родинної селекції є те, що вона дозволяє оцінити генотип будь-якої особини родини за фенотиповою середньою. Чим більше індивідуумів у родині, тим більша фенотипова середня ( Х) наближається до середнього генотипу (І). У практичній селекції використовують комбінований прийом – поєднання індивідуальної й родинної селекції. За родинної селекції плідники можуть бути оцінені за результатами випробування як потомків окремих родин, так і родин загалом. При цьому слід враховувати такі особливості. Оцінювання плідника за групою повних сибсів дозволяє виявити кращі родини батьківських і материнських форм, що дає змогу одержувати внутрішньолінійний гетерозис. А оцінювання плідника за родиною (групою напівсибсів) дозволяє виявити його вплив на матерів із різних родин, що підвищує достовірність оцінювання й зменшує материнський вплив.

Комбінована селекція – це поєднання масового і сімейного методів селекції. Сучасне птахівництво ґрунтується на використанні спеціалізованих ліній. Під час виконання будь-яких завдань селекціонер має проводити добір за комплексом ознак, оскільки добір лише за однією ознакою призводить до погіршення більшості інших. Так, з'ясовано, що добір лише за несучістю знижує масу яєць і живу масу, а добір на збільшення живої маси бройлерів знижує несучість і життєздатність потомства.

Оцінювання за комплексом ознак проводять одночасно. Залежно від цього розрізняють три способи комбінованої селекції: послідовна, або тандемна селекція, спосіб незалежних рівнів бракування і селекція за індексами.

Спосіб послідовної, або тандемної селекції ґрунтується на доборі птиці за певною селекційною ознакою протягом низки поколінь. Наприклад, добір птиці за несучістю проводять доки не буде досягнуто бажаного її рівня. Потім проводять добір за наступною ознакою, наприклад, за масою яєць зі

435

збереженням досягнутого показника несучості. Цей спосіб потребує досить великих зусиль і часу. До того ж дуже важко зберегти початковий рівень відселекціонованої ознаки за селекції другої, якщо існує помітний негативний кореляційний зв'язок з першою ознакою.

У зв'язку з цим досить широко застосовують модифікований спосіб тандемної селекції, за якого добір за декількома селекційними ознаками здійснюють одночасно, але з дотриманням послідовності важливості цих ознак. Наприклад, за селекції яєчних курей із тисячі особин, перевірених за продуктивністю, добирають 500 кращих за несучістю, а потім із них добирають 50% особин (250 голів) кращих за масою яєць або за іншою селекційною ознакою. В такому випадку першочергового значення надають несучості, потім масі яєць. Залежно від напряму селекції лінії на перше місце можна поставити будь-яку іншу ознаку.

Під час використання способу незалежних рівнів бракування встановлюють мінімальні вимоги для кожної ознаки. Особин, які мають ознаки нижчі від потрібних – вибраковують. Наприклад, рівень ознак має бути: несучість – не нижче 240 яєць, маса яєць – 58 г, виводимість яєць – 80 відсотків. Якщо від курки отримують 260 яєць, але маса яєць становить лише 56 г, то таку самку вибраковують.

Переваги способу: комплектність добору за збереження можливості спеціалізувати птицю шляхом встановлення більш суворого рівня бракування за основними ознаками, можливість більш широкого використання ЕОМ для складання рекомендацій щодо добору.

Недоліки способу: суб'єктивний підхід за встановлення мінімальних параметрів для бракування; небезпечність втрати особин, що є цінними за іншими ознаками.

Вважають, що спосіб незалежних рівнів бракування краще застосовувати під час закладання ліній, оскільки під час удосконалення ліній він дає незначний ефект.

436

У разі вибору методу селекції слід враховувати величину успадковування ознак.

Злочевська К.В. і Гальперн І.Л. рекомендують виходити із положення, що наведене в таблиці 7.5.

			Таблиця 7.5
	Методи добору за різного успадкування селекційних ознак
	Коефіцієнт	Ознака	Метод селекції
	успадковування
		Відтворна здатність,	На підставі оцінювання за
	Низький	запліднюваність яєць,	фенотипом і генотипом,
	(менше 0,20)	виводимість, збереженість,	показників сибсів і напівсибсів,
		несучість	потомства
		Жива маса молодняку,	На підставі оцінювання за
	Середній		фенотипом (власна
		ширина грудей, статева	продуктивність) і продуктив-
	(0,21...0,40)	зрілість, цикл несучості,	ності бічних родичів у
		товщина шкаралупи	поєднанні з оцінюванням за
			якістю потомства
	Високий	Жива маса молодняку і	На підставі оцінювання за
		дорослої птиці, маса яєць та	фенотипом (власна
	(0,41 і вище)
		печінки	продуктивність)

У селекційній роботі з курми яєчних порід оцінювання плідників проводять за індексами, які визначають за показниками взаємодії ознак. Наприклад, курей оцінюють за яйцемасою (кількість знесених яєць х середня маса яєць); за індексом маси яєць (маса всіх яєць: живу масу); за індексом несучості (маса яєць: живу масу).

Під час оцінювання яєчних курей можна використовувати такі індекси ефективності несучості (ІЕН) (формули 7.27 та 7.29):

ІЕН =

К×МЯ×ПН

,

(7.27)

Р

де К – коефіцієнт; МЯ – середня маса яєць, г;

ПН – процент несучості; Р –витратикормузадобу, г.

437

Коефіцієнт (К) визначається за такою формулою (7.28):

К =		30×МЯ	,					(7.28)
		МН
де МН – жива маса несучки;
ІЕН =	30(МЯ)2 ×ПН			×		ПЗ	,	(7.29)
					100
		МН ×Р
де ПЗ – процент збереженості.
Під час оцінцювання курей м'ясних			порід				та кросів	можна також

використовувати індекси продуктивності (ІП), які визначають за формулами

(7.30, 7.32):

		ІП =	М	×100,		(7.30)
			Д ×ВК
	де М =	масавсьогомолоднякунаприкінцівирощування, г			,	(7.31)
		кількістьмолоднякуна початкувирощування

Д – кількість днів вирощування; ВК – витрати корму на 1 кг приросту, корм. од.

	ІП =	М × А× ДК	,	(7.32)
		ДН × ДП

де М – жива маса, г; А – кут грудей (градусів);

ДК – довжина кіля грудної кістки, мм; ДН – довжина ніг, мм; ДП – діаметр плесна.

Переваги способу: значна ефективність порівняно з іншими способами селекції; зменшення небезпечності втрати цінних генів; поліпшення умов сприйняття інформації про племінну цінність птиці порівняно з умовами, за яких ця інформація впливає на велику кількість показників.

Недоліки способу: можливість помилки під час вибору індексу для конкретної популяції і тому непередбачуваність наслідків; недостатня надійність деяких компонентів (наприклад індексів).

438

7.7. Добір

Добір – це підбір пар для парування з метою отримання від них потомства з бажаними якостями.

Підбір і добір тісно пов'язані між собою, тому що є послідовними етапами якісного удосконалення окремих груп птиці, а також використовуються для створення нових, більш цінних порід і гібридів. Відбір і добір – це процеси, які демонструють мистецтво, хист селекціонера і тому є основою всієї племінної справи.

У племінній роботі добір має фундаментальне значення, він є продовженням добору і ґрунтується на збереженні і підсиленні тих особливостей, за якими ведеться селекція.

Відомо, що селекція відбувається у процесі зміни поколінь, коли за єдності дій підбору і добору наступне покоління має більш високі продуктивні якості.

Поєднання процесів відбору і добору надає селекційній роботі творчого характеру, оскільки сприяє створенню необхідних якостей у птиці та високого рівня її продуктивності.

Добір передбачає наявність відповідної мети і методів її досягнення. Якщо під час добору вирішується доля особини, то добором визначається якість і племінна цінність майбутнього потомка. Крім того, за характером дії на стадо між природним добором і племінним підбором також існує різниця. Наприклад, перший фактор діє більш або менш рівномірно на всю популяцію, тоді як в основі добору лежить намагання отримати високопродуктивне потомство – поступово сконцентрувати в генотипі кращих самиць і плідників цінні ознаки спадкових особливостей, які є в окремої популяції птиці, а потім за рахунок прискореного розмноження витіснити із стада менш цінних тварин.

Тому в практиці тваринництва підбирають для парування плідників, які за якістю переважають маток, що забезпечує отримання поколінь, клас яких вищий ніж у попередніх.

439

Використання добору сільськогосподарської птиці має на меті такі основні цілі.

1.Спадкове закріплення бажаних якостей, які є у батьків.

2.Поліпшення конституції і екстер'єру.

3.Підвищення продуктивності, скороспілості, живої маси, збільшення терміну господарського використання.

Добір підсилює ознаки, які мають незначний прояв у перших поколіннях і які, таким чином, закріплюються у популяції. Таким способом виведені цінні породи хутрових звірів, кролів, каракульських овець, які відрізняються забарвленням хутра. Можна зокрема посилити прояв окремих альтернативних ознак – карликовість чи аутосексність (мічення за статтю) у птиці, а також стійкість до окремих захворювань.

Виконання добору потребує знання закономірностей успадкування ознак. Наприклад, якщо ознака успадковується за адитивним (проміжним) типом, то батьківські пари мають бути контрастними за ознакою з більшим рівнем її розвитку у плідників. А якщо успадкування ознаки відбувається за типом домінування або наддомінування, то добір родинних пар здійснюється з урахуванням поєднувальності. Тому, коли виявлено, що цінні якості батьків не передалися потомству, то це означає, що добір проведено неефективно.

На результати добору впливає рівень племінних якостей плідників і самиць, рівень відселекціонованості стада, виявлення вдалих поєднань за минулі племінні сезони.

Тому в селекційній роботі необхідно дотримуватися таких основних принципів добору: цілеспрямованість, переважання плідників над самицями, послідовність у поколіннях, максимальне використання птиці, оціненої за якістю потомства і з високим рівнем препотентності.

Методи добору. У селекції сільськогосподарських тварин існує багато форм і методів добору. Основними з них є природний і штучний добір. За аналогією добір передбачає у першому випадку дію природних чинників (абіотичних факторів), а в другому – вплив діяльності людини. Природний

440

добір найбільш чітко проявляється, у так званих, панміктичних популяціях (групах вільного парування). У гусей ця форма добору здійснюється шляхом формування в стаді кількох одностатевих і різностатевих груп. У групу стійких моногамних пар входять пари, які весь час знаходяться разом. У разі утримання у стаді одночасно курей двох різнозабарвлених порід спостерігається схильність самців до самиць переважно однієї породи. Якщо серед птиці знаходяться особини "своєї" (для самця) породи, їй віддається перевага.

Штучний добір здійсняється людиною і переважно складається як план парування племінної птиці.

Форми і принципи добору. За формою практичної реалізації добір може бути індивідуальним і груповим. У разі індивідуального добору конкретно для кожної самки підбирається плідник, з яким вона буде спарована або сперма якого буде використана для штучного осіменіння. Цей метод використовують переважно в племінних стадах і основна його мета – отримання високоцінного племінного молодняку, головним чином – плідників. При цьому всебічно враховують кількісні та якісні показники продуктивності матки, її конституційні особливості, походження та інші ознаки, а також поєднувальність усіх цих особливостей з якостями плідника. Аналіз походження матки і плідника, а також знання результатів добору минулих років дозволяє краще використовувати для добору генеалогічну поєднувальність. Цей вид добору забезпечує найбільш високі показники продуктивності. Але його використання потребує індивідуального обліку походження і продуктивності тварин, досить складних розрахунків, тому він використовується переважно у племінних господарствах, селекційногенетичних центрах під час створення нових ліній, порід та удосконалення існуючих.

Використання індивідуального добору в птахівництві обмежене, його переважно застосовують у племінних заводах з метою перевірки самців і самок за якістю потомства.