MedGen розширена
.PDF1983 |
Було картовано перший ген хвороби — ген хореї Гентінгтона (4р16.3 — |
|
коротке плече четвертої хромосоми). Ген було ідентифіковано у 1993 р. |
1989 |
Відкрито мікросателітні високоваріабельні ділянки ДНК, які використовують для |
|
ідентифікації особи |
1990 |
Початок ери генної терапії (Френк Андерсон та ін.). В м. Бетезді (США) було |
|
проведено успішне лікування спадкового тяжкого комбінованого імунодефіциту |
1990 |
Офіційний початок програми «Геном людини». Проект був розрахований на |
|
15 років. Цілями проекту стали: визначення нуклеотидної послідовності і карту- |
|
вання геному людини; секвенування і картування геному інших організмів, |
|
які мають значення для біології; розвиток технологій дослідження ДНК; |
|
вивчення етичних, соціальних і юридичних аспектів дослідження геному |
1992 |
Початок роботи міжнародної програми з вивчення генетичного поліморфізму |
|
людини (дочірня програма проекту «Геном людини»), в ході якої було визначено |
|
багато генів схильності до мультифакторіальних хвороб |
1995 |
Довершено фізичну карту геному людини, картовано більшість генів хвороб |
|
людини (усього близько 6 тис. генів) |
1996–1998 |
Секвеновано геноми кишкової палички, дріжджів, мікобактерії туберкульозу, |
|
круглого черв’яка C. elegans |
1997 |
Вілмут (Шотландія) клонував вівцю Доллі шляхом перенесення ядра соматичної |
|
клітини в яйцеклітину |
2000 |
Секвеновано геном мухи дрозофіли, холерного вібріона |
2001 |
У лютому опубліковано попередню версію геному людини |
2002 |
Повідомлення про клонування людини, однак молекулярно-генетичних доказів |
|
представлено не було |
2002 |
Розшифровано геном миші |
2003 |
У квітні цілком закінчено розшифровку геному людини |
2004 |
Роботи з вивчення протеому (білків) людини та інших організмів, |
|
розшифрування генних мереж, терапевтичного клонування та ін. |
229
Додаток 2
ГЕНЕТИЧНА КАРТА ХРОМОСОМ ЛЮДИНИ
ПРИКЛАДИ ГЕНІВ, ЩО КОДУЮТЬ ДЕЯКІ ОЗНАКИ
ТА НАЙРОЗПОВСЮДЖЕНІШІ ХВОРОБИ ЛЮДИНИ (ЗА OMIM MORBID MAP)
PLOD
RHCE
CMT2A
pMCAD PXMP1
CMT18
F5
AT3
qNCF2
CMH2
USH2 VWS
1
SCA1
pHFE HLA CA21H
ARG1
q
6
NPD
BWS
pINS HBB WT1
USH1C
MEN1
USH1B
q
TYR
ATA HMBS
11
HbH MR
pPKD 1 TSC2
qBBS
16
p
q
ACTH
APOB
pMSH2 IGKC PROC
COL3A1
q
WS1
2
TWIST
CGD
p
ZWS1 MPSVII COL1A2
GUSB
q
CFTR
MS
HPE3
7
VWF
pDRPLA KRT5 COL2A1
TBX5
q
SCA2
PKU1
12
MDS
p
CMTIA P53 NF1
qBRCA1
COL1A1
17
rRNA
p
SOD1
q
CBS
VHL
pGLB1 MITF PROS1
RP4
q
AKU
3
FGFR1
pWRN RP1
CYP11B1
qEYA1
TRPS1
8
rRNA
pDFNB1/A3
BRCA2
RB1 WND
q
F7
F10
13
p
NPS
q
18
|
p |
rRNA |
|
DGCR |
q |
|
|
NF2 |
|
21 |
22 |
X |
FGFR3
HD
pIDUA
PKD2
q
F11
FSHMO1A
4
p
GALT
FRDA
ALAD
qNPS1 BCNS
AB0/C5
TSC1
9
rRNA
pUSH1
CMH1 SPTB
q
MJD
α1 AT USH1A
14
C3
p
FH
DM
qAPOC2 MHS
19
Xg DMB/BMD OTC
RP3
RP2
ATRX
p
HPRT
F8
FRAXA q F9
G6PD ALD
Y
C6. 7,9
pMPS6
SMN ARSB
HEXB
qLGMD FPC FBN2
TCOF1
F12
5
p
CKN2
RET
q
FGFR2
UROS
10
rRNA
p
ANCR
FBN1
qHEXA BLM CHM3
15
PRNP
p
ADA
q
SRC
FA
20
SRY
DAZ
AZF1
230
α1-AT (ААТ) — 14q32.1 |
— |
недостатність α1-антитрипсину |
AB0 — 9q34 |
— |
групи крові АВ0 |
ACTH — 2p23.3 |
— |
недостатність адренокортикотропного гормону |
ADA — 20q 13.11 |
— тяжкий комбінований імунодефіцит (SCID), |
|
|
|
дефіцит аденозиндезамінази (ADA) |
ALAD — 9q34 |
— |
гостра печінкова порфірія |
HMBS — 11q 23.3 |
— |
гостра переміжна порфірія |
AKU — 3q21-q23 |
— |
алькаптонурія |
ALD — Xq28 |
— |
адренолейкодистрофія |
PKD1 — 16p13.3-p13.12 |
— |
полікістоз нирок, дорослий тип 1 |
PKD2 — 4q21–q23 |
— |
полікістоз нирок, дорослий тип 2 |
APOB — 2p24 |
— |
абеталіпопротеїнемія |
APOC2 — 19q 13.2 |
— |
гіперліпопротеїнемія, тип Ib |
ARG1 — 6q23 |
— |
аргінінемія |
ARSB — 5q11-13 |
— мукополісахаридоз, тип VI, синдром Марото — Ламі |
|
ANCR — 15q11-q13 |
— |
синдром Ангельмана |
ATA — 11q22.3 |
— |
атаксія-телеангіектазія |
AT3 — 1q23-q25 |
— |
дефіцит антитромбіну III |
ATRX — Xq13 |
— |
α-таласемія/ розумова відсталість |
AZF1 — Yq11 |
— |
фактор азооспермії, азооспермія |
|
|
(синдром «тільки клітини Сертолі») |
BBS2 — 16q21 |
— синдром Барде — Бідля 2 |
|
BLM — 15q26.1 |
— |
синдром Блума |
BRCA1 — 17q21 |
— сімейний рак молочної залози/яєчників-1 |
|
BRCA2 — 13q12.3 |
— сімейний рак молочної залози/яєчників-2 |
|
BWS — 11p15.5 |
— синдром Беквіта — Відеманна |
|
C3 — 19p13.2-13.3 |
— дефіцит фактора 3 системи комплементу |
|
C5 — 9q34.1 |
— дефіцит фактора 5 системи комплементу |
|
C6 — 5p13 |
— дефіцит фактора 6 системи комплементу |
|
C7 — 5p13 |
— дефіцит фактора 7 системи комплементу |
|
C9 — 5p13 |
— дефіцит фактора 9 системи комплементу |
|
CA21H — 6p21.3 |
— вроджена гіперплазія кори надниркових залоз |
|
|
|
внаслідок дефіциту 21-гідроксилази |
CBS — 21q22.3 |
— |
гомоцистинурія |
UROS — 10q25.2–q26.3 |
— |
вроджена еритропоетична порфірія |
CFTR — 7q31.2 |
— |
муковісцидоз |
CKN2 — 10q11 |
— синдром Коккейна 2 з пізнім початком |
|
CMH1 — 14q12 |
— гіпертрофічна сімейна кардіоміопатія, тип 1 |
|
CMH2 — 1q32 |
— гіпертрофічна сімейна кардіоміопатія, тип 2 |
|
CMH3 — 15q22.1 |
— гіпертрофічна сімейна кардіоміопатія, тип 3 |
|
CMT1A — 17p11.2 |
— хвороба Шарко — Марі — Тута, тип 1А |
|
CMT1B — 1q22 |
— хвороба Шарко — Марі — Тута, тип 1В |
|
CMT2A — 1p36.2 |
— хвороба Шарко — Марі — Тута, типи 2A1 і 2А2 |
|
COL1A1 — 17q21.31-q22 |
— колаген, тип I, α1-ланцюг, недосконалий остеогенез |
|
COL1A2 — 7q22.1 |
— колаген, тип I, α2-ланцюг, недосконалий остеогенез |
|
COL2A1 — 12q13.11-q13.2 |
— колаген, тип II, синдром Стіклера |
|
COL3A1 — 2q31 |
— |
колаген, тип III, α1-ланцюг, синдром Елерса — |
|
|
Данло III і IV типу |
CYP11B1 — 8q21 |
— вроджена гіперплазія надниркових залоз внаслідок дефіциту |
|
|
|
11-β-гідроксилази |
DAZ — Yq11 |
— |
делетований при азооспермії |
|
|
(синдром «тільки клітини Сертолі») |
DFNB1/A3 — 13q11-q12 |
— |
несиндромальна нейросенсорна глухота, |
|
|
автосомно-домінантна |
DM – 19q13.2-q13.3 |
— |
міотонічна дистрофія |
DMD/BMD — Xp21.2 |
— дистрофін, м’язова дистрофія Дюшенна і Беккера |
|
DRPLA — 12p13.3 |
— |
дентаторубро-палідолюїсова атрофія |
PLOD — 1p36.3–p36.2 |
— |
синдром Елерса — Данло, тип VI |
231
EYA1 — 8q13.3 |
— синдром зябра — вухо — нирки |
|
F5 — 1q23 |
— фактор згортання крові V, геморагічний діатез |
|
F7 — 13q34 |
— фактор згортання крові VII, дефіцит VII фактора |
|
F8 — Xq28 |
— фактор згортання крові VIII, гемофілія А |
|
F9 — Xq27.1–q27.2 |
— фактор згортання крові IX, хвороба Крістмаса, гемофілія В |
|
F10 — 13q34 |
— фактор згортання крові X, дефіцит X фактора |
|
F11 — 4q3.5 |
— фактор згортання крові XI, дефіцит XI фактора |
|
F12 — 5q33–qter |
— фактор згортання крові XII, дефіцит XII фактора |
|
FPC — 5q21–q22 |
— сімейний аденоматозний поліпоз товстої кишки, синдром |
|
|
|
Гарднера |
FBN1 — 15q21.1 |
— |
фібрилін-1, синдром Марфана |
FBN2 — 5q23-q31 |
— фібрилін-2, вроджена контрактурна арахнодактилія |
|
FGFR1 — 8p11.2-p11.1 |
— рецептор фактора росту фібробластів 1, синдром Пфейффера |
|
FGFR2 — 10q26 |
— рецептор фактора росту фібробластів 2, синдром Крузона, |
|
|
|
Пфейффера, Апера |
FGFR3 — 4p16.3 |
— рецептор фактора росту фібробластів 3, ахондроплазія, |
|
|
|
танатофорна дисплазія, гіпохондроплазія |
FH — 19p13.2 |
— |
сімейна гіперхолестеринемія |
FRAXA (FRM1) — Xq27.3 |
— |
синдром «ламкої» Х-хромосоми |
FRDA — 9q13 |
— |
атаксія Фрідрейха |
FSHMD1А — 4q35 |
— |
плечо-лопатково-лицьова м’язова дистрофія |
GALТ — 9p13 |
— |
галактоземія |
BCNS — 9q31 |
— синдром базальноклітинних невусів, синдром Горліна |
|
GLB1 — 3p21.33 |
— GM1-гангліозидоз |
|
G6PD — Xq28 |
— |
глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа, дефіцит глюкозо-6-фосфат- |
|
|
дегідрогенази |
GUSB — 7q21.11 |
— мукополісахаридоз, тип VII, синдром Слая |
|
HВB — 11p15.5 |
— |
ген β-глобіну, бета-еритремія |
HD — 4p16.3 |
— |
хорея Гентінгтона |
HEXA — 15q23-q24 |
— гексозамінідаза А, GM2-гангліозидоз (хвороба Тея — Сакса) |
|
HEXB — 5q13 |
— |
гексозамінідаза В, хвороба Сандхофа |
HFE — 6p21.3 |
— |
гемохроматоз |
HPRT — Xq26-q27.2 |
— гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил-трансфераза, |
|
|
|
хвороба Леша — Ніхана |
HLA — 6p21.3 |
— |
головний комплекс гістосумісності |
HPE3 — 7q36 |
— |
голопрозенцефалія-3 |
IDUA — 4p16.3 |
— мукополісахаридоз тип I, синдром Гурлера |
|
IGKC — 2p12 |
— |
імуноглобулін, легкий капа-ланцюг, дефіцит легких |
|
|
капа-ланцюгів |
DGCR — 22q11.2 |
— |
синдром Ді Джорджі |
INS — 11p15.5 |
— інсулінзалежний цукровий діабет, рідкісна форма |
|
KRT5 — 12q13 |
— простий бульозний епідермоліз, тип Кебнера |
|
LGMD7 — 5q31 |
— |
кінцівково-поясна м’язова дистрофія |
MCAD — 1p3 |
— |
ацетил-СоА-дегідрогеназа, середня ланка, дефіцит |
|
|
ацетил-СоА-дегідрогенази |
MDS — 17р13.3 |
— лісенцефалія Міллера — Дікера |
|
MEN1 — 11q13 |
— синдром множинної ендокринної неоплазії, тип 1 |
|
MHS — 19q13.1 |
— |
злоякісна гіпертермія 1 |
MITF — 3p14.1-р12.3 |
— |
синдром Вааденбурга, тип 2А |
MJD — 14q24.3–q31 |
— хвороба Мачадо — Джозефа, спіноцеребелярна атаксія, тип 3 |
|
MPS6 — 5q11–q13 |
— синдром Марота — Ламі, кілька форм |
|
MSH2 — 2p22-р21 |
— спадковий неполіпозний колоректальний рак, тип 1 |
|
NCF2 — 1q25 |
— хронічний гранулематоз внаслідок недостатності NCF2 |
|
NF1 — 17q11.2 |
— нейрофіброматоз, тип I, хвороба Реклінгаузена |
|
NF2 — 22q12.2 |
— нейрофіброматоз, тип II, двостороння невринома |
|
|
|
слухового нерва |
NPD — 11p15.4–p15.1 |
— хвороба Німана — Піка, типи А і В |
|
NPC — 18q11-q12 |
— |
хвороба Німана — Піка, типи С і D |
232
NPS1 — 9q34.1 |
— синдром нігтів і надколінка |
|
OTC — Xp21.1 |
— |
орнітинтранскарбамілаза, дефіцит орнітинтранскарбамілази |
Р53 — 17p13.1 |
— білок р53, синдром Лі — Фраумені |
|
PKU1 — 12q24.1 |
— |
фенілкетонурія |
PROC — 2q13-q14 |
— протеїн С, тромбофілія внаслідок дефіциту протеїну С |
|
PROS1 — 3p11.1–q11.2 |
— |
протеїн S, коагулопатія |
PRNP — 20p12-pter |
— пріонний білок, хвороба Крейтцфельдта — Якоба |
|
PWS — 15q11 |
— синдром Прадера — Віллі |
|
PXMP1 — 1p22–р21 |
— |
синдром Цельвегера, тип 2 |
RB1 — 13q14.1-q14.2 |
— |
ретинобластома |
RET — 10q11.2 |
— медулярна карцинома щитоподібної залози, множинна |
|
|
|
ендокринна неоплазія IIA і IIB, сімейна хвороба Гіршпрунга |
RHCE — 1p36.2-p34 |
— |
резус-фактор, Rh-null синдром (аморфного типу) |
RP1 — 8q11-q13 |
— |
пігментний ретиніт-1 |
RP2 — Xp11.3 |
— |
пігментний ретиніт-2 |
RP3 — Xp21.1 |
— |
пігментний ретиніт-3 |
rRNA |
— |
рибосомальна РНК |
SCA1 — 6p23 |
— |
спіноцеребелярна атаксія-1 |
SCA2 — 12q24 |
— |
спіноцеребелярна атаксія-2 |
SPTB — 14q22 –q23.2 |
— |
сфероцитоз, тип 1 |
SMN — 5q12.2–q13.3 |
— спінальна м’язова атрофія, типи 1–4 |
|
SOD1 — 21q22.1 |
— бічний аміотрофічний склероз внаслідок дефіциту |
|
|
|
супероксиддисмутази, сімейна форма |
SRY — Yp11.3 |
— фактор, що детермінує яєчка, гонадний дисгенез, тип XY |
|
TBX5 — 12q24.1 |
— синдром Холт — Орама |
|
TCOF1 — 5q32–q33.1 |
— синдром Трічера — Коллінза (синдром Франческетті) |
|
TRPS1 — 8q24.12 |
— трихо-рино-фалангеальний синдром, типи I і III |
|
TSC1 — 9q34 |
— |
туберозний склероз-1 |
TSC2 — 16p13.3 |
— |
туберозний склероз-2 |
TYR — 11q14-q21 |
— очно-шкірний альбінізм, типи 1А і 1В |
|
USH1A — 14q32 |
— |
синдром Ушера, тип 1A |
USH1B — 11q13.5 |
— |
синдром Ушера, тип 1В |
USH1C — 11p15.1 |
— |
синдром Ушера, тип 1С |
USH2 — 1q41 |
— |
синдром Ушера, тип 2А |
VWS — 1q32-q41 |
— синдром ван дер Вуда |
|
VHL — 3p26–р25 |
— синдром Хіппеля — Ліндау |
|
VWF — 12p13.3 |
— |
хвороба Віллебранда |
WND — 13q14.3–q21.1 |
— хвороба Вільсона — Коновалова |
|
WRN — 8p12–p11.2 |
— |
синдром Вернера |
WS1 — 2q35 |
— |
синдром Вааденбурга, тип 1 |
WT1 — 11p13 |
— |
пухлина Вільмса, тип 1 |
ZWS1 — 7q21-q22 |
— |
синдром Цельвегера, тип 1 |
233
Додаток 3
ГЕНЕТИЧНА КАРТА РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я (В. С. Баранов, 2004)
Рік народження: Національність:
Каріотип (2)
Діагностика гетерозиготного носійства: (3)
—муковісцидоз
—м’язова дистрофія Дюшенна
—гемофілія А
—фенілкетонурія
—адреногенітальний синдром
—спінальна м’язова атрофія
Медико-генетичне консультування подружньої пари (1)
Відомості про чоловіка: (4)
1.Каріотип (2)
2.Тести на гетерозиготне носійство мутацій найбільш розповсюджених моногенних хвороб (3)
Консультація генетика й акушера; Інформація для лікаря і вагітної; Вироблення тактики ведення вагітності, практичні рекомендації
(5) Тестування спадкової «схильності»:
Нерозходження хромосом у мейозі: Bub-1, MTHFR, MTTR
Звичне невиношування: CSTM; CSTT1; CSTPi
Гестози: АСІ, eNOS; GP-IIIa; CSTM1; CSTPi; MTHFR; PAI1; PON1
Варикозна хвороба: GP-IIIa; FV; MTHFR; APC
Прогноз фетоплацентарної недостатності: MTHFR; MTTR
Дефекти нервової трубки: MTHFR; MTTR
Діабет 1: HLA DR і DQ (DR3 і DR4); Mic — А; VDR-3
Чутливість до цитомегаловірусної інфекції:
Cmv1
Стійкість до ВІЛ-інфекції: 32delCCR51+
Додаток 3 — варіант генетичного паспорта, що пропонується молодим подружжям, жінкам, які планують сім’ю, жінкам на ранніх термінах вагітності. Така карта повинна допомогти уникнути серйозних ускладнень вагітності й істотно підвищити імовірність народження здорової дитини.
234
СЛОВНИК ГЕНЕТИЧНИХ ТЕРМІНІВ
FISH-метод (fluorescent in situ hybridization)—
див. Гібридизація флуоресцентна in situ Автосоми — нестатеві хромосоми; у хромосом-
ному наборі людини 44 автосоми, або 22 пари. Алелі множинні — кілька алельних станів гена
(від 3 і більше), які виникли шляхом мутації в одному локусі хромосоми і відрізняються своїм фенотипічним проявом. У кожного організму може бути не більше 2 алелів. Серію множинних алелів можна спостерігати при вивченні популяції.
Алелі, алеломорфи, алельні гени — різні варі-
анти станів одного генного локусу, знаходяться в однакових ділянках (локусах) гомологічних хромосом і зумовлюють формування альтернативних проявів ознаки. Один ген із пари успадковується від матері, другий — від батька.
Алель нормальний, алель дикого типу — алель,
якийзабезпечуєнормальнужиттєдіяльність особин. Алельні серії — моногенні спадкові захворювання, що спричинені різними мутаціями в одному і тому ж гені, але належать до різних нозологіч-
них груп за своїми клінічними проявами.
Альтернативні прояви ознаки — ознаки, які ви-
значаються алельними генами.
Аміноацидемія — підвищений вміст у сироватці крові однієї або кількох амінокислот.
Аміноацидурія — підвищене виведення з сечею однієї або кількох амінокислот.
Амніотичні перетяжки — захворювання, які проявляються кільцевими перетяжками на кінцівках, інколи виникають ампутація пальців, кінцівок або черепно-лицьові та інші дизморфії.
Амніоцентез — метод пренатальної діагностики; процедура, яка пов’язана з вилученням із амніона невеликої кількості амніотичної рідини, що містить клітини ембріона.
Амніоцити — клітини плода, що знаходяться в амніотичній рідині.
Ампліфікатор ДНК (термоциклер) — прилад для проведення полімеразної ланцюгової реакції.
Ампліфікація генів — процес утворення множинних копій окремих частин геному (окремих генів).
Аналоги основ — пурини і піримідини, які відрізняються від звичайних азотистих основ нуклеїнових кислот (наприклад, 5-бромурацил, 2-амі- нопурин); можуть включатись у нуклеїнові кисло-
ти при реплікації та призводити до індукції мутацій через помилку включення або помилку реплікації.
Анафазне розходження — роз’єднання в анафазі мітозу і мейозу хроматид або хромосом.
Анеуплоїдія (гетероплоїдія) — вид мутації; змен-
шення або збільшення кількості хромосом, некратне диплоїдному набору 2n (наприклад, 2n+1, 2n-1 тощо).
Аномалія — відхилення від норми, властивої даному біологічному виду.
Антигени — речовини, які при введенні в
організм викликають розвиток специфічних імунологічних реакцій (синтез антитіл або диференціацію клону сенсибілізованих лімфоцитів).
Антимутагени — фактори, які можуть знижувати частоту спонтанних та індукованих мутацій.
Антитіла (імунні тіла, імуноглобуліни) — гло-
буліни, які утворюються плазматичними клітинами лімфоїдної тканини після введення в організм антигенів. Антитіла є специфічними, тобто вступають у реакцію тільки з антигеном, який спричинив їх синтез.
Антиципація — посилення проявів хвороби в кожному з наступних поколінь (більш ранній початок захворювання, тяжчий перебіг). Часто спостерігається при захворюваннях, пов’язаних із динамічними мутаціями (експансією тринуклеотидних повторів).
Апоптоз — програмована загибель клітин.
Асортативні шлюби — шлюби, при яких чо-
ловік і жінка відбирають один одного за східними фенотипічними ознаками (зріст, колір шкіри, інтелект тощо), а також шлюби, коли в якості дружини або чоловіка перевага віддається родичам; асортативні шлюби підвищують гомозиготність у популяції за різними генами.
Асоціація генетична — дві або більше ознаки
(мінімально одна з них успадковується) зустрічаються разом частіше, ніж це можна пояснити випадковістю.
Бактеріофаги — група вірусів, здатних розмножуватися тільки в бактеріальних клітинах; використовуються в генетичній інженерії як вектори.
Білки адаптерні — сигнальні білки цитоплазми — протеїнкінази (синоніми: адаптерні білки, або фактори трансдукції), що передають сигнал
235
про поділ клітини від рецепторів мембрани до ядра.
Біопсія тканин плода — метод пренатальної діагностики; біопсія шкіри плода або м’язів під контролем УЗД.
Близнюковий метод — метод генетики людини і медичної генетики; один із способів з’ясування співвідносноїроліспадковостітасередовищавмінливостіознакзадопомогоюпорівняльногоаналізуконкордантностіідискордантностізацимиознакамиабо хворобами моно- і дизиготних близнюків.
Близькоспоріднений шлюб — шлюб між індиві-
дуумами, що є близькими родичами (між двоюрідними сибсами, між дядьком і племінницею тощо).
Блот-гібридизація (блотинг) — метод ідентифі-
кації макромолекул, розділених гель-електрофо- резом і фіксованих на твердому матриксі (нітроцелюлозних або нейлонових фільтрах), шляхом гібридизації вмісту зразків із міченими комплементарними зондами.
Блот-гібридизація за Нозерном (Нозерн-бло-
тинг) — метод ідентифікації ділянок РНК серед електрофоретично розділених молекул мРНК шляхом гібридизації з міченим комплементарним ДНК-зондом.
Блот-гібридизація за Саузерном (Саузерн-бло-
тинг) — метод ідентифікації ділянок ДНК серед електрофоретично розділених рестрикційних фрагментів ДНК, які зафіксовані на твердому матриксі (нітроцелюлозних або нейлонових фільтрах), шляхом гібридизації з міченим комплементарним ДНК-зондом.
Вектор — засіб для перенесення, вставки чужорідної ДНК у генетичній інженерії (плазміда, бактеріофаг або інша форма ДНК).
Вставка (інсерція) — мутація, при якій відбувається включення додаткової послідовності ДНК у геном.
Гамета — зріла статева клітина з гаплоїдним набором хромосом.
Гаплоїд — організм (клітина) з одинарним (гаплоїдним — n) набором хромосом.
Гаплотип — комбінація конкретних алелів зчеплених генів (локусів) на одній хромосомі.
Гемізиготність — стан генотипу, при якому один ген з пари алельних генів відсутній, спостерігається у чоловіків відносно генів, локалізованих в Х-хромосомі. Явище характерне також для деяких мутацій (делецій, моносомій тощо).
Ген — структурно-функціональна одиниця спадкової інформації; ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів — РНК), послідовність нуклеотидів, яка кодує первинну структуру поліпептиду, тРНК та рРНК або необхідна для забезпечення транскрипції іншого гена.
Ген домінантний — ген, який гальмує дію іншого алельного гена (рецесивного). Позначається великою літерою латинського алфавіту (А). Визначає домінантну ознаку, проявляється в гомота гетерозиготному стані.
Ген летальний — ген, який знижує життєздатність нащадків, аж до їх загибелі.
Ген-модифікатор — ген, який посилює або послаблює прояв структурного гена; власного фенотипічного прояву не має.
Ген рецесивний — ген, який пригнічується домінантним алельним геном. Позначається маленькою літерою латинського алфавіту (а). Визначає рецесивну ознаку, проявляється тільки у гомозиготному стані.
Генетика — наука про основні закономірності спадковості й мінливості.
Генетика клінічна — розділ медичної генетики, що стосується діагностики, лікування і профілактики спадкової патології.
Генетика медична — розділ генетики людини, що вивчає роль спадковості в патології людини, закономірності успадкування, етіологію, патогенез спадкових хвороб; розробляє методи діагностики, лікування і профілактики спадкової патології, включаючи хвороби зі спадковою схильністю.
Генетична гетерогенність — зумовленість пев-
них ознак різними мутаціями одного і того ж гена (алельна гетерогенність) або мутаціями різних генів (локусна гетерогенність).
Генетична карта (хромосомна) — див. Карта генетична.
Генетичний код — певна послідовність нуклеотидів нуклеїнової кислоти, в якій закодована послідовність амінокислот у відповідних поліпептидних ланцюгах.
Генетичний моніторинг — стеження за темпом і спектром мутацій.
Генетичний ризик — імовірність появи певного спадкового захворювання в особи, яка консультується, або в її нащадків
Генетичний ризик повторний — імовірність на-
родження хворої дитини в родині, яка вже має хворих дітей.
Генетичний скринінг — тестування певної по-
пуляції для виявлення спадкового захворювання або гена спадкового захворювання.
Гени «домашнього господарства» — гени, про-
дукти яких необхідні для забезпечення життєдіяльності усіх типів клітин організму, вони транскрипційно активні в усіх клітинах.
Гени-енхансери — див. Енхансери.
Гени-мутатори — гени, порушення функцій яких збільшує темп виникнення мутацій, при цьому значно підвищується вірогідність різних онкогенних мутацій.
Гени полімерні — неалельні гени, які виявляють ідентичну кумулятивну (адитивну) дію.
Гени-пухлинні супресори (антионкогени) — див.
Пухлинні супресори.
Гени регуляторні — послідовності нуклеотидів ДНК (функціональні ділянки), які регулюють зчитування спадкової інформації із структурних генів (тобто регулюють експресію структурних генів).
Гени-сайленсери — див. Сайленсери.
Гени схильності — мутантні алелі, які сумісні з народженням і життям у постнатальному періоді, але за певних несприятливих умов можуть сприяти розвитку того чи іншого мультифакторіального захворювання.
Гени термінального диференціювання (гени
«розкоші») — гени, які функціонують тільки в певних типах клітин або на певному етапі онтогенезу
Генна діагностика (генодіагностика) — див.
ДНК-діагностика.
236
Генна інженерія — сукупність методів і техно- |
Гібридизація флуоресцентна in situ (FISH-метод) |
логій (у тому числі технологій одержання реком- |
— молекулярно-цитогенетичний метод, що ба- |
бінантних молекул ДНК і РНК) з виділення генів |
зується на ідентифікації певних ділянок хромосом |
з організму, здійснення маніпуляцій з генами і вве- |
за допомогою мічених флюорохромами ДНК- |
дення їх в інші організми. |
зондів (модифікація гібридизації in situ). |
Генна терапія (генотерапія) — метод етіотроп- |
Гіпотеза двохударного механізму гомозиготи- |
ного лікування спадкових хвороб шляхом введен- |
зації Кнудсена — гіпотеза, згідно з якою обидва |
ня в геном нормального гена або шляхом зміни |
алелі гена-супресора мають бути ушкодженими |
гена генно-інженерними методами. |
для запуску механізму канцерогенезу (при спадко- |
Генна терапія клітин зародкової лінії — гено- |
вих формах пухлин). |
терапія, що змінює геном клітин зародкової лінії, |
Гістони — структурні білки хромосом; мають |
передбачає успадкування зміненого геному. |
лужні властивості й утворюють так звані нуклео- |
Генна терапія соматичних клітин — генотера- |
соми, на яких спіралізується молекула ДНК. |
пія, що спрямована на внесення змін тільки в ге- |
Голандричні ознаки — ознаки, які успадкову- |
нетичний апарат соматичних клітин людини і до- |
ються за чоловічою лінією внаслідок локалізації |
пускає терапевтичний ефект тільки у даного інди- |
контролюючих їх генів у Y-хромосомі. |
відуума. |
Гомогаметна стать — стать, що характери- |
Генокопія — клінічний синдром, що маніфес- |
зується наявністю однакових статевих хромосом |
тується під маскою відомого спадкового захворю- |
(у людини це жіноча стать — хромосоми ХХ). |
вання з певним генетичним дефектом, але зумов- |
Гомозигота — особина, гомологічні хромосо- |
лений мутацією іншого гена. |
ми якої несуть однакові алелі одного і того ж гена |
Геном — 1) гаплоїдний набір хромосом із ло- |
(АА чи аа), тобто обидва домінантні або реце- |
калізованими в ньому генами; 2) в широкому ро- |
сивні. |
зумінні — сукупність усієї ДНК (ядерної та міто- |
Гомологи — гомологічні хромосоми. |
хондріальної) організму або клітини. Містить як |
Гомоплазмія — наявність у клітинах і тканинах |
гени, так і міжгенні ділянки. |
мітохондріальної ДНК (див. гетероплазмія) одно- |
Геномний імпринтинг — процес, що забезпечує |
го типу (нормальної або мутантної). |
диференціальну активність генів залежно від того, |
Група ризику — члени родини, що консуль- |
отриманий ген від матері або батька. |
тується, які можуть бути носіями мутантного гена |
Генотип — 1) у вузькому розумінні — алельна |
і мають високий ризик захворіти або передати |
конституція індивіда за певним геном; 2) у широ- |
мутантний ген нащадкам. |
кому розумінні — сукупність усіх генів соматич- |
Делеція — втрата ділянки хромосоми або гена. |
ної клітини організму. |
Денатурація (плавлення) — розділення дволан- |
Генофонд — сукупність генів однієї популяції, |
цюгової ДНК на два ланцюги при нагріванні або |
в межах якої вони характеризуються певною час- |
зміні хімічного складу середовища. |
тотою. |
Дигетерозигота — клітина або організм, гете- |
Гетерогаметна стать — стать, що характери- |
розиготні за двома парами генів (АаBb). |
зується наявністю двох різних статевих хромосом |
Диплоїд — організм із двома гомологічними |
(у людини це чоловіча стать — хромосоми XY). |
наборами хромосом (диплоїдним набором — 2n) |
Гетерогенність генетична — див. Генетична ге- |
у соматичних клітинах. |
терогенність. |
Дискордантність — ситуація, коли у родичів |
Гетерозигота — особина, гомологічні хромосо- |
(зазвичай у сибсів або близнюків) спостерігають- |
ми якої несуть різні алелі одного і того ж гена (Аа), |
ся різні варіанти ознаки (наприклад, один хворий, |
тобто один алель домінантний, другий — рецесив- |
а другий — здоровий). Поняття дискордантність |
ний. |
протилежне поняттю конкордантність. У близню- |
Гетероплазмія — наявність у клітинах і ткани- |
кових дослідженнях дискордантність — відсоток |
нах організму нормальних і мутантних молекул |
незбігу ознак у близнюків. |
мітохондріальної ДНК — див. гомоплазмія. |
ДНК-діагностика — сукупність молекулярних |
Гетерохроматин — ділянки хроматину, які зна- |
методів виявлення змін у геномі. |
ходяться в конденсованому стані, інтенсивно за- |
ДНК-зонд — див. Зонд. |
барвлюються барвниками, реплікуються пізніше |
ДНК повторювана — послідовності нуклео- |
еухроматинових ділянок і не транскрибуються. |
тидів ДНК, які виявляються в геномі у вигляді ве- |
Гібрид — нащадок від схрещування двох гене- |
ликої кількості копій. Копії можуть бути розсіяні |
тично різних організмів. |
по геному або зібрані у вигляді тандемних по- |
Гібридизація in situ — реакція гібридизації міче- |
вторів. |
ного ДНКабо РНК-зондів із денатурованою |
ДНК-полімераза — фермент, за допомогою |
ДНК клітин на препаратах хромосом, підготовле- |
якого відбувається синтез (реплікація) молекули |
них спеціально для подальшого спостереження під |
ДНК. |
мікроскопом; за допомогою методу можна визна- |
ДНК рекомбінантна — химерна молекула ДНК, |
чити місце розташування ділянок, комплементар- |
сконструйована з фрагментів різного походжен- |
них зонду. |
ня. |
Гібридизація нуклеїнових кислот — взаємодія |
Дрейф генів — зміна частоти генів у популяції |
комплементарних ланцюгів (сегментів) ДНК (або |
під дією випадкових факторів. |
ДНК і РНК), виділених із різних джерел, що спри- |
Дуплікація — подвоєння якої-небудь ділянки |
чинює утворення дволанцюгової молекули. |
хромосоми або гена. |
237
Екзони — кодуючі ділянки гена (ДНК) еукаріотів, що несуть інформацію про послідовність амінокислот і повністю представлені в молекулі іРНК.
Екзонуклеаза — фермент, який гідролізує фосфодіефірні зв’язки на 3′- або 5′-кінці полінуклеотиду, відщеплюючи нуклеотиди з відповідного кінця.
Експансія тринуклеотидних повторів — див.
Мутація динамічна.
Експресивність — ступінь фенотипічного прояву ознаки, яка контролюється даним геном.
Експресія гена — реалізація генетичної інформації, закодованої в ДНК, шляхом її транскрипції (на іРНК) і трансляції.
Ендонуклеаза — фермент, який гідролізує внутрішні фосфодіефірні зв’язки полінуклеотиду, розщеплюючи ланцюг усередині.
Енхансери — регуляторні послідовності нуклеотидів ДНК, що взаємодіють зі специфічними факторами транскрипції, посилюючи транскрипцію певного гена.
Епістаз — пригнічення експресії одного гена другим неалельним геном (геном-супресором).
Еукаріоти — організми, клітини яких мають оформлені ядра; до еукаріотів належать всі тварини, рослини і гриби.
Еухроматин — ділянки хромосом, які максимально деспіралізовані (неконденсовані) в інтерфазі, слабко забарвлюються барвниками і містять основну кількість генів, що активно транскрибуються.
Ефект засновника — генетичний дрейф, зумовлений тим, що початкова популяція складається з дуже невеликої кількості особин; у ній відбувається поширення рідкісного гена.
Ефект положення гена — явище зміни дії гена залежно від його положення в хромосомі; проявляється при різних хромосомних перебудовах.
Євгеніка — вчення про успадковане здоров’я людини і його поліпшення шляхом переважного відтворення людей, що мають бажані якості (позитивна євгеніка) і запобігання відтворенню хворих (негативна євгеніка).
Зворотна транскрипція — див. Транскрипція зворотна.
Зонд — невеликий фрагмент однониткової ДНК (або РНК), що мітиться радіоізотопами або флюорохромами (люмінесцентними барвниками). Використовується для пошуку комплементарних послідовностей серед різноманітних молекул ДНК або РНК при молекулярних або молекулярно-ци- тогенетичних дослідженнях.
Зчеплення група — сукупність усіх генів, локалізованих в одній хромосомі, внаслідок чого вони успадковуються разом (зчеплено).
Зчеплення зі статтю — успадкування ознак, які визначаються генами, локалізованими в статевих хромосомах.
Ідіограма — схематичне узагальнення каріотипу з графічним зображенням окремих хромосом набору з усіма їх структурними характеристиками (розміщення центромери, абсолютна довжина плечей).
Ізохромосоми — хромосоми з двома генетично
ідентичними плечами (обидва короткі або обидва довгі), які з’являються внаслідок неправильного поділу центромери; один із видів хромосомних аберацій.
Імпринтинг — див. Геномний імпринтинг. Інбридинг — схрещування між спорідненими
особами.
Інверсія — один із способів хромосомних структурних перебудов, який супроводжується поворотом хромосомного або хроматидного сегментів на
180°.
Інверсія парацентрична — інверсія ділянки хро-
мосоми, що не включає центромеру.
Інверсія перицентрична — інверсія ділянки хро-
мосоми, що включає центромеру. Інсерція — див. Вставка.
Інтрони — некодуючі ділянки гена (ДНК) еукаріотів, що вирізуються у процесі формування зрілої іРНК.
Інцестний шлюб — заборонений шлюб між родичами першого рівня спорідненості (брат-сестра, батько-донька, мати-син).
Канцерогенез — процес розвитку злоякісної пухлини.
Канцерогенні фактори — фактори навколиш-
нього середовища (фізичні, хімічні, біологічні), які спричинюють утворення пухлин; більшість канцерогенів є мутагенами і викликають мутації генів, відповідальних за канцерогенез.
Каріотип — диплоїдний набір хромосом організму, що характеризується сукупністю ознак хромосом (кількість, розміри, форма, особливості будови).
Карта генетична (хромосом) — графічне зобра-
ження послідовного розташування генів у хромосомі в лінійному порядку із зазначенням відстані між ними. Відстань між генами визначають за частотою кросинговеру між ними. Одиниця відстані
—сантиморганіда, яка відповідає одному відсотку кросинговеру.
Картування — визначення локалізації генетичних елементів на хромосомі.
Кілобаза (кб) — одиниця довжини ДНК, що дорівнює тисячі пар основ.
Клініко-генеалогічний аналіз — аналіз типу ус-
падкування захворювання за допомогою родоводу. Клітинний цикл — життя клітини від одного поділу до наступного поділу або смерті; в клітинах, які безперервно розмножуються, клітинний
цикл збігається з мітотичним циклом.
Клон — сукупність генетично однорідних клітин, яка утворилася в результаті послідовного мітотичного поділу однієї родоначальної клітини.
Кодомінантність — прояв обох алелів гена при одночасній наявності їх у гетерозиготи.
Кодон — три розташованих поряд у певній послідовності нуклеотидів ДНК або іРНК, що кодують одну амінокислоту чи є сигналом закінчення трансляції.
Кодон термінуючий (стоп-кодон, нонсенс-кодон)
—кодон, який не кодує амінокислот, а є сигналом припинення синтезу поліпептидного ланцюга при трансляції.
Колхіцин — алкалоїд деяких рослин родини
238