Розділ 1
Патологоанатомічні зміни. Труп виснажений. У місцях локалізації статевозрілих гельмінтів виявляють набряки, підшкірні абсцеси й трофічні виразки.
1.3.10. АКАНТОЦЕФАЛЬОЗИ (ACANTHOCEPHALOSES)
Акантоцефальози — гельмінтози тварин, що спричинюються колючого- ловими червами (скребликами) типу Acanthocephales. Найчастіше реєстру- ють такі хвороби, як макраканторинхоз свиней, поліморфоз і філікольоз птахів, коринозомоз м’ясоїдних тварин.
Розміри скребликів коливаються від 1,5 – 4 мм до 68 см. Форма тіла — веретеноподібна, циліндрична, овальна. В живому стані паразити мають білий, оранжевий або коричневий колір, роздільностатеві. Тіло колючоголо- вих червів вкрите кутикулою. Всередині гельмінтів знаходиться досить роз- винена статева система. На головному кінці паразитів є хоботок, озброєний численними гачками.
Яйця скребликів вкриті товстою оболонкою, зрілі (всередині знаходиться личинка — акантор). Усі колючоголові черви є біогельмінтами.
Макраканторинхоз (Macracanthorhynchosis)
Хворобу спричинюють скреблики виду Macracanthorhynchus hirudinaceus, які локалізуються у тонких кишках свиней.
|
Характеристика збудника. Тіло скребли- |
|
ка-велетня видовжене, веретеноподібної фор- |
|
ми. Самець завдовжки 7 – 15 см, самка — до |
|
68 см. Кутикула молочно-білого або рожевого |
|
кольору, поперечно покреслена. На головному |
|
кінці знаходиться добре розвинений булавопо- |
|
дібної форми хоботок, озброєний 36 великими |
|
гачками, розміщеними у 12 поздовжніх рядів |
|
(рис. 1.80). |
|
Яйця збудника великих розмірів, овальної |
|
форми, зрілі, темно-коричневого кольору. Вони |
|
мають три оболонки. На зовнішній оболонці |
Рис. 1.80. Головний кінець |
знаходяться неглибокі, неправильно розміщені |
паразита Macracan- |
заглиблення. Тому вона нагадує шкаралупу |
thorhynchus hirudinaceus |
|
|
мигдального горіха. |
Інвазійна личинка (акантела) скреблика-велетня розвивається в орга- нізмі проміжних хазяїв (личинки, лялечки або імаго хрущів, бронзівок, жужелиць, жуків-носорогів, жуків-гнойовиків). Акантела білого кольору, завдовжки 4,8 – 5 мм.
Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хвороба має осередкове поширення. Зараження відбувається при заковтуванні проміжних хазяїв збудника, інвазованих личинками цього паразита. Частіше уражуються до- рослі свині (віком понад 10 міс). Максимальна інтенсивність інвазії у дефі- нітивних хазяїв реєструється в період з листопада по квітень. В організмі
112
Ветеринарна гельмінтологія
хворої свині може паразитувати понад 100 самок збудника. Крім свиней скреблики здатні розвиватися також у кишках бурундуків та білок. Описано випадки виявлення скребликів-велетнів в організмі м’ясоїдних тварин, ве- ликої рогатої худоби, коней, а також у людини.
Яйця збудника макраканторинхозу дуже стійкі до впливу чинників зов- нішнього середовища. Тут вони можуть зберігати життєздатність понад 2 роки. У тілі комах акантели живуть упродовж 2 – 3 років.
Клінічні ознаки. При високій інтенсивності інвазії (понад 50 паразитів) у свиней спостерігають пригнічення, зниження апетиту, пронос (у фекаліях кров), м’язове тремтіння, дугоподібне вигинання спини, прогресуюче схуд- нення. Слизові оболонки стають анемічними. Іноді апетит спотворений, хво- рі тварини набувають пози собаки, що сидить, повзають на череві. При па- льпації черевна стінка болюча. В разі виникнення перитоніту температура тіла підвищується до 41 °С. Нерідко хворі свині зовсім відмовляються від корму й гинуть.
Лабораторні дослідження. З метою виявлення яєць збудника макра- канторинхозу досліджують фекалії хворих свиней методами послідовного промивання або за Щербовичем з використанням насиченого розчину гіпо- сульфіту натрію.
Яйця скреблика-велетня потрібно диференціювати від яєць збудника ас- карозу. Останні дещо дрібніших розмірів і незрілі, а зовнішня оболонка у них грубобугриста.
Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Слизові оболонки блі- ді. На серозних оболонках тонких кишок можна виявити горбки сіро-жовтого або темно-червоного кольору, розміром з горошину (місця прикріплення па- разитичних червів). Слизова оболонка кишок гіперемійована, вкрита сли- зом, у деяких місцях — виразки й осередки некрозу. У черевній порожнині може міститися до 3 л ексудату зеленувато-жовтого кольору. Очеревина тем- но-червоного кольору.
Коринозомоз (Corynosomosis)
Хвороба, яку спричинюють колючоголові черви Corynosoma strumosum i C. semerme. Статевозрілі коринозоми паразитують у тонких кишках, іноді в товстих кишках і шлунку м’ясоїдних тварин, а також тюленів, моржів та де- яких рибоїдних птахів (баклани, крохалі).
Характеристика збудників. Колючоголові черви — паразити невели- ких розмірів, завдовжки 3 – 9 мм, завширшки 1,5 – 2 мм. Хоботок озброєний численними гачками, які розміщені у 18 – 24 поздовжніх ряди. Тіло вкрите дрібними шипиками.
Яйця дрібні, цигаркоподібної форми, зрілі, мають товсту оболонку. Личинки розвиваються в організмі проміжних (рівноногі рачки та боко-
плави) і додаткових (риби — лини, окуні, оселедці, міноги) хазяїв.
Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Зараження дефінітивних хазяїв відбувається при поїданні ними риби, інвазованої личинками кори- нозом. Яйця паразитичних червів стійкі до впливу чинників зовнішнього середовища.
113
Розділ 1
Клінічні ознаки. У разі високої інтенсивності інвазії у хворих тварин реєструють пригнічення, зниження апетиту, спрагу, пізніше — профузний кривавий пронос. Слизові оболонки стають блідими. Настає виснаження. При паразитуванні в організмі хворих тварин значної кількості гельмінтів (у норок понад 20, у песців — понад 50 скребликів) вони можуть загинути.
Лабораторні дослідження. За життя досліджують фекалії хворої тва- рини методом послідовного промивання. У них можна знайти яйця, а також статевозрілих гельмінтів.
Патологоанатомічні зміни. Труп виснажений. Слизові оболонки кишок гіперемійовані, місцями на них видно виразки. Печінка й селезін- ка кровонаповнені. Лімфатичні вузли збільшені. У просвіті кишок вияв- ляють скребликів, які за допомогою хоботка міцно фіксуються до слизової оболонки.
Поліморфоз (Polymorphosis)
Хворобу спричинюють колючоголові черви Polymorphus magnus i P. minutus. Перший вид паразитує в основному у тонких кишках, другий — у товс- тих кишках свійських качок.
Характеристика збудників. Тіло скребликів веретеноподібної форми, жовтого або оранжевого кольору, завдовжки 9 – 15 мм, завширшки 0,6 – 2,5 мм. На хоботку знаходиться значна кількість (понад 100) гачків, розміщених у 16 поздовжніх рядів. У кожному ряду міститься 7 – 8 гачків. На кутикулі розширеної передньої частини тіла є шипики. У самців є чотири цементні залози. Вони мають кишкоподібну форму. На хвостовому кінці знаходиться
|
статева бурса. |
|
|
|
|
|
Яйця великих розмірів, |
||||
|
веретеноподібної |
форми, |
|||
|
зрілі, зовні вкриті гладень- |
||||
|
кою товстою (тришаровою) |
||||
|
оболонкою сірого кольору. |
|
|||
|
Личинки розвиваються в |
||||
|
організмі проміжних хазяїв |
||||
|
(рачки-бокоплави). Інвазій- |
||||
|
ні личинки (акантели) ора- |
||||
|
нжевого кольору, завдовж- |
||||
|
ки 3 мм, локалізуються |
у |
|||
|
спинній частині бокоплавів |
||||
|
(рис. 1.81). Резервуарні ха- |
||||
|
зяї — деякі види риб. |
|
|||
|
Методи |
діагностики. |
|||
|
Епізоотологічні |
дані. |
|||
|
Осередки поліморфозу ре- |
||||
|
єструються |
переважно |
в |
||
|
поліських |
та |
південних |
||
Рис. 1.81. Polymorphus magnus: |
областях України. Джере- |
||||
1 — самець; 2 — самка; 3 — Gammarus lacustris — про- |
лом інвазії |
є |
хворі |
качки |
|
міжний хазяїн гельмінта |
та дикі водоплавні |
птахи |
|||
114
Ветеринарна гельмінтологія
(понад 20 видів). Зареєстровано випадки зараження скребликами гусей і курей. Зараження відбувається при поїданні рачків-бокоплавів (іноді ре- зервуарних хазяїв), в організмі яких є інвазійні личинки збудників полі- морфозу. Пік інвазії спостерігається влітку. Найбільш сприйнятливі до хвороби каченята у перші 2 – 3 міс життя. Дорослі качки уражуються рід- ше і менш інтенсивно. Взимку птахи, як правило, звільняються від пара- зитичних червів.
Яйця гельмінтів стійкі до дії чинників зовнішнього середовища і можуть перезимовувати у водоймах.
Клінічні ознаки. Хворі каченята відстають у рості та розвитку, стають пригніченими й виснаженими. У них знижується апетит, з’являються про- носи та блідість слизових оболонок.
Лабораторні дослідження. З метою виявлення яєць збудників по- ліморфозу фекалії досліджують методами послідовного промивання або за Фюллеборном. Іноді здійснюють дослідження рачків-бокоплавів з не- благополучних водойм для виявлення у них личинок колючоголових чер- вів.
Патологоанатомічні зміни. Трупи каченят виснажені, слизові обо- лонки анемічні. На серозній оболонці кишок помітні численні вузлики бі- лого кольору, розмірами від 1 до 1,7 мм в діаметрі. На слизовій оболонці — крововиливи, виразки, ерозії. У разі високої інтенсивності інвазії (до 600 скребликів в організмі однієї качки) трапляються випадки перфорації ки- шок.
Філікольоз (Filicollosis)
Хвороба, яку спричинює колючоголовий черв’як Filicollis anatis. Паразити локалізуються в тонких кишках свійських качок і гусей, а також багатьох видів диких водоплавних та болотних птахів.
Характеристика збудника. F. anatis — гельмінти середніх розмірів, веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Чітко виражений статевий диморфізм. Самець 6 – 8 мм завдовжки і 1 – 1,5 мм завширшки. На хоботку яйцеподібної форми розміщені гачки у 18 – 22 поздовжніх ряди (по 9 – 11 у ряду). В задній частині тіла самця міститься 6 цементних залоз овальної форми. Самка від 10 до 25 мм завдовжки і близько 4 мм завширшки. На дов- гій шийці розміщений хоботок, що має кулясту форму (до 3 мм у діаметрі), з гачками.
Яйця овальні, середнього розміру, зрілі, зовні вкриті товстою тришаровою оболонкою світло-коричневого кольору.
Личинки паразитів розвиваються у тілі проміжних хазяїв — водяних ос- ликів.
Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хвороба має осередкове поширення. Зараження відбувається з ранньої весни й до пізньої осені при заковтуванні на водоймах водяних осликів, інвазованих акантелами скреб- ликів (рис. 1.82). Найчастіше хворіють каченята віком 2 – 3 міс улітку та восени. В період з січня до початку випасного сезону в організмі качок гель- мінтів не виявляють.
115
Розділ 1
Яйця збудника досить стійкі в умовах зовнішньо- го середовища. Вони пере- зимовують у водоймах.
Клінічні ознаки. У
хворих каченят реєстру- ють загальну слабкість, зниження або повну втра- ту апетиту, пригнічення, відставання у рості й роз- витку. Пір’я скуйовджене. Нерідко хворі птахи ги- нуть.
Лабораторні дослі-
дження. Фекалії дослі- джують методами послі- довного промивання або флотації з використанням розчину аміачної селітри. В них виявляють яйця ко- лючоголових червів.
З метою виявлення ли- чинок паразитів можна досліджувати водяних ос- ликів з водойм, якими ко- ристуються хворі на філі- кольоз птахи.
Патологоанатоміч-
ні зміни. На серозній оболонці тонких кишок водоплавних птахів зна- ходять горбки завбільшки з горошину, спричинені
заглибленням у їхню стінку хоботків самок скребликів. Мікроорганізми, що проникають у пошкоджені гельмінтами кишки, зумовлюють появу в них ви- разок, некротизованих ділянок або абсцесів.
116