- •Вступ
- •1. ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ
- •1.1. ТРЕМАТОДОЗИ (TREMATODOSES)
- •1.2. ЦЕСТОДОЗИ (CESTODOSES)
- •1.3. НЕМАТОДОЗИ (NEMATODOSES)
- •1.3.1. ОКСІУРАТОЗИ (OXYURATOSES)
- •1.3.2. АСКАРИДАТОЗИ (ASCARIDATOSES)
- •1.3.3. СТРОНГІЛЯТОЗИ (STRONGYLATOSES)
- •1.3.4. ТРИХУРАТОЗИ (TRICHURATOSES)
- •1.3.5. СПІРУРАТОЗИ (SPIRURATOSES)
- •1.3.6. ФІЛЯРІАТОЗИ (FILARIATOSES)
- •1.3.7. РАБДИТАТОЗИ (RHABDITATOSES)
- •1.3.8. ДІОКТОФІМАТОЗИ (DIOCTOPHYMATOSES)
- •1.3.9. КАМАЛАНАТОЗИ (CAMALLANATOSES)
- •1.3.10. АКАНТОЦЕФАЛЬОЗИ (ACANTHOCEPHALOSES)
- •2. ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ
- •2.1. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ЛИЧИНКАМИ ОВОДІВ
- •2.2. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ПОСТІЙНИМИ ЕКТОПАРАЗИТАМИ ТВАРИН
- •3. ВЕТЕРИНАРНА АКАРОЛОГІЯ
- •3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ
- •3.2. ПАРАЗИТИФОРМНІ КЛІЩІ
- •3.2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ РОДИНИ IXODIDAE
- •3.2.2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ РОДИНИ ARGASIDAE
- •3.3. АКАРИФОРМНІ КЛІЩІ І АКАРОЗИ ТВАРИН
- •3.3.1. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ SARCOPTIDAE
- •3.3.2. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ PSOROPTІDAE
- •3.3.3. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ DEMODECIDAE
- •3.3.4. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ CHEYLETIDAE
- •4. ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ
- •4.1. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ПРОТОЗОЙНИХ ХВОРОБ
- •5. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ПРОКАРІОТАМИ
- •Список рекомендованої літератури
Розділ 3
3.2. ПАРАЗИТИФОРМНІ КЛІЩІ
Ряд Papasitiformes об’єднує значну групу кліщів. Велике значення для ветеринарної медицини мають дві надродини — Ixodoidea i Gamasoidea. Кліщі надродини Ixodoidea об’єднані у дві родини: Ixodidae i Argasidae. Над- родина Gamasoidea налічує до 20 родин кліщів, однак у практиці має зна- чення лише родина Dermanyssidae.
3.2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ РОДИНИ IXODIDAE
Нині відомо 12 родів іксодових (пасовищних) кліщів. З них на території України зареєстровано 6, які поширені в окремих клімато-географічних зо- нах. Необхідними чинниками поширення іксодід є оптимальна температура, вологість і специфічна рослинність. Температура повітря та тривалість світ- лового дня в літній чи зимовий періоди визначають час паразитування клі- щів на тваринах.
Розмір тіла іксодід змінюється залежно від фази розвитку і ступеня наси- ченості кров’ю (від 2 – 7 до 35 – 40 мм). У голодному стані кліщ має сплюсну- ту форму, а ті, що насмокталися крові, — овально-округлу. У передній час- тині тіла знаходиться хоботок — гнатосома, який складається з основи хо- ботка, двох пальп, двох хеліцер і одного гіпостома. Пальпи мають численні сенсорні щетинки і виконують функцію дотику. Між пальпами розміщені хеліцери, озброєні зубцями. Гіпостом також вкритий зубцями, за допомогою яких кліщ фіксується на шкірі тварини. Основа хоботка може мати чотири- або шестикутну форму. Залежно від довжини хоботка кліщів поділяють на довгохоботкових (довжина хоботка без основи перевищує його ширину) і ко- роткохоботкових (довжина хоботка дорівнює або менша за його ширину). На спинній поверхні у кліща є міцний хітиновий щиток — скутум. У самок дор- сальний хітиновий щиток вкриває лише передню частину тіла, а у самців — усе тіло. Спереду по краях скутума у деяких кліщів розміщені очі. На вент- ральній поверхні тіла кріпляться чотири пари шестичленистих лапок. Пер- ший членик, або кокса, кріпиться нерухомо, інші (вертлуг, стегно, гомілка, передньолапка та лапка) — рухливі. Останній членик закінчується присмок- тувальною подушечкою і двома кігтиками, за допомогою яких кліщ рухаєть- ся і кріпиться до будь-якої поверхні. З вентрального боку на рівні прикріп- лення другої пари кокс у кліщів знаходиться статевий отвір, прикритий осо- бливою хітиновою пластинкою, а на рівні четвертої пари — анальний. Спе- реду або ззаду анального отвору проходить анальна борозна. За її розмі- щенням кліщів диференціюють за родами. На латеральній поверхні тіла позаду четвертої пари кокс знаходяться дихальця, або стигми, навколо яких
єсітчасті пластинки — перитреми.
Усвоєму розвитку кліщі проходять чотири фази (яйце, личинка, німфа, імаго). Копулюють вони під час живлення самки. Насмоктавшись крові, за- пліднена самка падає на землю, заповзає в укриття (під листя, каміння, в сміття) і через 2 – 20 діб (залежно від умов зовнішнього середовища) відкла- дає від 5 до 25 тис. яєць, після чого гине. Яйця кліщів овальної форми, буро- жовтого кольору, завдовжки до 0,5 мм. Через 1 – 5 тижнів з яєць вилуп-
156
Ветеринарна акарологія
люються личинки, які відрізняються від дорослих кліщів тим, що мають три пари лапок і не мають статевого отвору та дихалець. Вони нападають на дрібних тварин, живляться кров’ю, ростуть і через 6 – 10 діб перетворюються на німфу. Личинки можуть голодувати до одного року. Німфи подібні до са- мок кліщів, але менші за розмірами. Мають чотири пари лапок і не мають статевого отвору. Німфи нападають на тварин, живляться їхньою кров’ю і через 1 – 2 тижні на тілі або у зовнішньому середовищі линяють, перетво- рюючись на самця чи самку (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Цикл розвитку іксодових кліщів
На тварин і людей нападають усі стадії кліща в умовах природних пасо- вищ. Одна самка може виссати до 3 мл крові. Кріпляться вони безболісно в тих місцях, де ніжна і тонка шкіра (див. вкл., рис. 13). Це тимчасові ектопа- разити.
Залежно від нападів активних фаз на тварин іксодід поділяють на одно-, дво- і трихазяїнних. До однохазяїнних відносять кліщів, які на всіх стадіях живляться на одному хазяїні. Двохазяїнні у фазі личинки й німфи паразитують на одній тварині, а у фазі імаго — на іншій. У трихазяїнних кліщів личинка, німфа та імаго живляться на трьох різних хазяях (рис. 3.2, 3.3).
Період розвитку однієї генерації кліщів залежить від наявності хазяїв, кліматичної зони й триває від 2 міс до 3 – 4 років.
Довжина хоботка, форма його основи, наявність очей, розміщення аналь- ної борозни мають діагностичне значення при визначенні роду кліщів роди-
ни Ixodidae (див. вкл., рис. 14, 15, 16).
Рід Ixodes (Ixodes ricinus, I. рersulcatus) — дрібні, жовтого кольору клі-
щі. У самки дорсальний щиток округлий, коричневого кольору. Тіло (ідіо- сома) має перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. Анальна борозна має
157
Розділ 3
Рис. 3.2. Іксодові кліщі на їжаку
вигляд дуги попереду анального отвору. Перитреми округлі. Кокса першої пари лапок нерозщеплена. Лапки тонкі, зближені між собою і розміщені в передній третині тіла. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу великої рогатої худоби. Крім того, I. рersulcatus є носієм збуд- ників вірусних і бактеріальних хвороб людини. Біотопами кліщів є хвойні і листяні ліси, кущові зарості на відкритій місцевості більшості областей України.
Рід Hyalomma (Hyalomma scupense, H. plumbeum, H. detritum, H. anatolicum; у тропіках трапляються H. rufipes, H. dromedarii, H. truncatum) —
великі, коричневого кольору кліщі. У самки дорсальний щиток темно- коричневого кольору, має вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі добре ви- ражені. Анальна борозна має вигляд дуги, розміщена позаду анального отвору. Перитреми різної форми. Кокси першої пари лапок розщеплені.
Лапки довгі. H. scupense — однохазяїнний кліщ, H. plumbeum, H. detritum — двохазяїнні, H. anatolicum — трихазяїнний кліщі. Вони переносять збудників бабезіозу коней і анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є нерозорані пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселя- ються граки.
Рід Boophilus (Boophilus calcaratus, у тропіках паразитує B. microplus, B. decolaratus) — дрібні кліщі світло-коричневого кольору з жовтуватим відтінком. У самки дорсальний щиток темно-коричневого кольору, має ви- гляд язика. Хоботок короткий, широкий. Очі маленькі. Анальна борозна відсутня. Перитреми овальні. Кокси першої пари лапок слабо розщеплені. Однохазяїнний кліщ, переносить збудників бабезіозу і анаплазмозу вели-
158
Ветеринарна акарологія
Рис. 3.3. Схема розвитку іксодових кліщів:
1 — трихазяїнного; 2 — двохазяїнного; 3 — однохазяїнного
кої рогатої худоби. Трапляється в Криму. Біотопами кліща є ліси і кущі по- близу гір.
Рід Dermacentor (Dermacentor marginatus, D. рictus) — великі кліщі сріб-
лясто-білого кольору. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок ко- роткий. Очі слабо виражені. Кокси четвертої пари лапок широкі. Лапки тов- сті. Трихазяїнні кліщі, переносять збудників бабезіозу коней і собак, анап- лазмозу великої рогатої худоби. Біотопами цих кліщів є ліси та парки зони Полісся, Криму.
Рід Rhipicephalus (Rhipicephalus bursa; у тропіках паразитують Rh. sanguineus, Rh. apendiculatus, Rh. simus, Rh. pravus) — кліщі середнього розмі-
ру, коричневого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого ко- льору, округлий. Хоботок короткий. Очі маленькі. Анальна борозна знахо- диться позадy анального отвору. Кокси першої пари лапок розщеплені. Rh. bursa — двохазяїнний кліщ, Rh. sanguineus, Rh. apendiculatus — триха-
зяїнні кліщі. Переносять збудників бабезіозу овець і собак, анаплазмозу ве- ликої рогатої худоби. Rh. apendiculatus становить найбільшу небезпеку для сільськогосподарських тварин. Він є переносником збудника африканської східно-берегової пропасниці великої рогатої худоби.
Біотопами цих кліщів є цілинні пасовища й випаси з рідкими кущами. Поширені в Криму і вздовж узбережжя Чорного моря.
Рід Haemaphysalis (Haemaphysalis otophila) — кліщ коричнево-жовтого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого кольору, трикутної
159