- •Вступ
- •1. ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ
- •1.1. ТРЕМАТОДОЗИ (TREMATODOSES)
- •1.2. ЦЕСТОДОЗИ (CESTODOSES)
- •1.3. НЕМАТОДОЗИ (NEMATODOSES)
- •1.3.1. ОКСІУРАТОЗИ (OXYURATOSES)
- •1.3.2. АСКАРИДАТОЗИ (ASCARIDATOSES)
- •1.3.3. СТРОНГІЛЯТОЗИ (STRONGYLATOSES)
- •1.3.4. ТРИХУРАТОЗИ (TRICHURATOSES)
- •1.3.5. СПІРУРАТОЗИ (SPIRURATOSES)
- •1.3.6. ФІЛЯРІАТОЗИ (FILARIATOSES)
- •1.3.7. РАБДИТАТОЗИ (RHABDITATOSES)
- •1.3.8. ДІОКТОФІМАТОЗИ (DIOCTOPHYMATOSES)
- •1.3.9. КАМАЛАНАТОЗИ (CAMALLANATOSES)
- •1.3.10. АКАНТОЦЕФАЛЬОЗИ (ACANTHOCEPHALOSES)
- •2. ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ
- •2.1. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ЛИЧИНКАМИ ОВОДІВ
- •2.2. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ПОСТІЙНИМИ ЕКТОПАРАЗИТАМИ ТВАРИН
- •3. ВЕТЕРИНАРНА АКАРОЛОГІЯ
- •3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ
- •3.2. ПАРАЗИТИФОРМНІ КЛІЩІ
- •3.2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ РОДИНИ IXODIDAE
- •3.2.2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ РОДИНИ ARGASIDAE
- •3.3. АКАРИФОРМНІ КЛІЩІ І АКАРОЗИ ТВАРИН
- •3.3.1. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ SARCOPTIDAE
- •3.3.2. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ PSOROPTІDAE
- •3.3.3. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ DEMODECIDAE
- •3.3.4. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ CHEYLETIDAE
- •4. ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ
- •4.1. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ПРОТОЗОЙНИХ ХВОРОБ
- •5. ХВОРОБИ, СПРИЧИНЮВАНІ ПРОКАРІОТАМИ
- •Список рекомендованої літератури
Ветеринарна акарологія
Розділ 3
ВЕТЕРИНАРНА АКАРОЛОГІЯ
Акарологія (від грец. akari — кліщ і logos — слово, вчення) — розділ па- разитології, який вивчає кліщів та хвороби, спричинювані ними.
3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ
Кліщі (Akarina) — групова назва, що об’єднує три ряди класу павукоподіб-
них (Arachnoidea): паразитиформні (Parasitiformes), акариформні (Acariformes) і кліщі-сінокосці (Opilioacarina), які належать до типу членистоногих
(Arthropoda).
У ветеринарній медицині значна увага приділяється першим двом ря- дам, які ведуть паразитичний спосіб життя, тобто можуть бути тимчасовими чи постійними паразитами тварин: представники Parasitiformes — перенос- никами та резервентами збудників вірусних, бактеріальних, протозойних, грибних, рикетсіозних захворювань, Akariformes — збудниками специфіч- них хвороб — акарозів тварин і людей.
Морфологія кліщів. Тіло кліщів має округлу або видовжено-овальну форму, злите в єдине ціле і не поділяється на відділи. Склеротизована кути- кула утворює тверді щитки різної форми. Кліщі мають чотири пари лапок, які закінчуються кігтиками й присосками, що дає їм змогу легко повзати і фіксувати своє тіло. Ротовий апарат (хоботок) у них складний, буває гризу- чого, ріжучого і колючо-сисного типу. У деяких видів є очі простої будови. Органами дихання одних кліщів є трахеї, інших — уся поверхня тіла. Вони мають добре розвинену систему травлення. Кровообіг у них здійснюється за незамкненою системою заповненою безбарвною гемолімфою. Нервова систе- ма кліщів представлена навкологлотковим нервовим кільцем, з’єднаним з абдомінальним нервовим ланцюгом. Екскреторна система добре розвинена і являє собою мальпігієві судини.
Кліщі — роздільностатеві організми. У них добре помітний статевий ди- морфізм. Самці значно менші від самок за розмірами, але мають твердіший і товщий хітиновий покрив. Статеві органи знаходяться в нижній частині тіла. Запліднення внутрішнє або сперматоформне.
Біологія кліщів. Самки кліщів після запліднення відкладають яйця, а окремі види — личинок. Із яйця вилуплюється личинка, яка потім линяє і перетворюється на німфу. Личинка відрізняється від дорослих кліщів тим, що менша за розміром, має недорозвинені статеві органи й три пари лапок. Німфи один або кілька разів линяють і перетворюються на дорослих клі- щів — самців і самок (імаго). Живляться кліщі кров’ю, лімфою, епідермісом та іншими тканинами свого хазяїна.
155