31. Визначення та класифікація надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, великою пожежею, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

НС поділяються за такими основними ознаками:

за сферою виникнення;

за галузевою ознакою;

за масштабами можливих наслідків.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом ,небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, природних пожеж, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування.

Надзвичайні ситуації військового характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення.

Залежно від територіального поширення:

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта.

32.Предмет, мета, завдання гігієни надзвичайних ситуацій.

Гігієна катастроф - науковий напрям і область практичної діяльності, покликана займатися питаннями охорони праці особового складу аварійно-рятувальних служб, науково регламентувати гігієнічні фактори зовнішнього середовища та життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Гігієна катастроф, як інтегруюча наукова дисципліна, виникла в предметній сфері медицини катастроф і гігієнічних дисциплін, і ще не набула достатнього розвитку в Україні.

За наукову і практичну мету нової синтетичної дисципліни - гігієни катастроф треба визнати теоретико-методологічне обгрунтування загальних принципів і підходів до визначення умов життєдіяльності населення в небезпечних мінливих умовах оточуючого середовища при надзвичайних ситуаціях техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Змістом наукової і практичної діяльності гігієни катастроф є теоретико-методологічна, методична і прикладна розробка гігієнічних аспектів охорони навколишнього середовища, гігієнічне нормування та гігієнічна регламентація фізичних, хімічних і біологічних факторів при надзвичайних ситуаціях, обгрунтування доцільності запровадження санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, гігієнічного забезпечення організації і надання екстреної медичної допомоги постраждалому населенню при катастрофах.

Актуальність і практичне значення гігієни катастроф та її принципова відмінність від інших прикладних наук полягає в її активній позиції з забезпечення життєдіяльності та здоров’я населення при несприятливому впливі шкідливих чинників зовнішнього середовища в осередках і зонах надзвичайних ситуацій.