Висновки
Отже, при діагностиці переважної
більшості захворювань серцево-судинної
системи рентгенологічний метод є
провідним, а у деяких випадках навіть
визначальним для кінцевої верифікації
патологічного процесу. Для діагностики
багатьох нозологічних одиниць недостатньо
однієї методики, що спричиняє використання
рентгенокімографії, зокрема при інфаркті
міокарду, комп’ютерної томографії,
ангіографії, ангіокардіографії,
катетеризації серця та судин та цілого
ряду інших методик. Однак встановлення
кінцевого клінічного діагнозу патології
серцево-судинної системи повинне
проводитись у комплексі з іншими
сучасними методами.
