Вимоги до виконання та перевірки самостійної роботи студентів (срс)

1. Оформляється у зошитах з самопідготовки.

2. Питання самостійної роботи включені у підсумкові модульні контролі.

3. Наявність та якість самостійної роботи перевіряється викладачами на практичних заняттях з біохімії.

4. В кінці роботи викладач вносить зауваження, ставить дату перевірки і підпис.

Критерії оцінювання поточної навчальної діяльності студента

При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали:

„5” – 15 балів, „4” – 12 балів, „3” – 9 балів, „2” – 0 балів.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 120.

Студент допускається до підсумкового модульного контролю за умов виконання навчальної програми та у разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 72 балів (9 × 8 = 72).

Підсумковий тестовий контроль зараховується студенту, якщо він демонструє володіння практичними навичками та набрав за тести і теоретичні питання не менше 50 балів.

Методика проведення та критерії оцінювання підсумкового модульного контролю

Підсумковий модульний контроль складається з 3 етапів:

І етап - письмова відповідь на тестові завдання формату А (бланковий або комп'ютерний тестовий контроль). Студент відповідає на пакет тестів. Кожний пакет містить 40 тестів формату А з тем кожного змістового модуля, які входять до складу підсумкового модуля. Один правильний тест – один бал (максимальна кількість балів за тести – 40).

ІІ етап - письмова відповідь на 4 теоретичні питання; III-етап - перевірка практичних навичок – 1 питання.

Теоретичні питання та питання з практичних навичок оцінюються:

«5» - 8 балів, «4» - 7 балів, «3» - 6 балів, «2» - 0 балів.

Кількість балів за модульний підсумковий контроль: мінімальна – 50, максимальна – 80.

Змістовий модуль № 12. Основи молекулярної біології.

Тема № 1. Дослідження біохімічного складу пуринових та піримідинових нуклеотидів. Біохімічні функції нуклеотидів та нуклеїнових кислот.

Мета заняття: Знати хімічну будову складових частин нуклеопротеїнів, будову і функціонування нуклеїнових кислот, їх роль у матричних синтезах. Уміти провести якісні реакції на складові частини нуклеопротеїнів.

Актуальність теми: Нуклеопротеїни – це складні білки, в яких небілкова частина представлена нуклеїновими кислотами (ДНК і РНК). ДНК, що локалізується в ядрі, зберігає генетичну інформацію про особливості будови всього організму. Різні види РНК відіграють важливу роль у біосинтезі білка.

Конкретні завдання:

• Знати хімічну будову складових частин нуклеопротеїнів, будову і функціонування нуклеїнових кислот, їх роль в процесах біосинтезу білка.

• Знати фізико-хімічні властивості нуклеїнових кислот

• Вміти виділити нуклеопротеїни з тканин і провести якісні реакції на їх складові компоненти: а) біуретова проба на поліпептиди; б) реакція Тромера на пентози; в) срібна проба на пуринові основи; г) молібденова проба на фосфатну кислоту.