2. Структура і функції макроекономічної теорії.

Макроекономіка досліджує чотири основні сфери національної економіки – сфери виробництва, зайнятості,цін та зовнішньоекономічних відносин. У довгостроковому періоді метою кожної країни у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості – високий рівень зайнятості та невелике вимушене безробіття; у сфері цін –стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин – рівновага експорту та імпорту і стабілізація валютного курсу.

Теорія макроекономіки має декілька економічних шкіл та напрямків. Фундаментальними питаннями, що розділили вчених макроекономістів, були наступні:

1. Чи має ринкова економіка внутрішні регулятори, що забезпечують повну зайнятість ресурсів?

2. Чи повинна держава втручатися в механізм ринкової економіки, щоб його поліпшити?

3. І, якщо держава повинна втручатися в механізм ринкової економіки, щоб його поліпшити, то які заходи їй слід використовувати для цього?

Прихильники макроекономічної школи, яка дотримується думки, що держава повинна втручатись в механізм ринкової економіки з метою його вдосконалення (кейнсіанці), обгрунтовують необхідність активного втручання держави у механізм ринкової економіки за допомогою інструментів бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики. Адже, на їх думку ринковий механізм неспроможний забезпечити повне використання наявних ресурсів

Їхні опоненти (зокрема неокласики) вважають, що ринкова економіка має необхідні внутрішні регулятори, що дозволяють їй забезпечувати сталі темпи економічного зростання, а кризи - випадкові явища зовнішнього походження.Таким чином, відповідно до поглядів представників даної школи, завданням держави є лише створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів.

Макроекономіка як наука виконує наступні функції:

1. Теоретико-пізнавальну;

2. Практичну;

3. Світоглядно-виховну;

4. Методологічну.

Теоретико-пізнавальну функцію макроекономіка виконує тоді, коли пояснює закономірності розвитку національної економіки, процеси та явища економічного життя суспільства. Вона дає змогу зрозуміти, чому одні країни впродовж усього XX ст.демонструють високі темпи економічного зростання, в той час як інші країни перебувають у бідності; чому в одних періодах ціни в країні відносно стабільні, а в інших — простежуються високі темпи інфляції; чому усі країни стикаються зі спадами та депресіями. Макроекономіку, яка виконує теоретико-пізнавальну функцію, називають позитивною макроекономікою.

Теоретико-пізнавальна функція макроекономіки спрямована на виявлення закономірностей, притаманних функціонуванню економічної системи, яка грунтується на товарній формі виробництва і плюралізмі власності.

Макроекономіка не обмежується простим описом економічних закономірно­стей: її теоретико-пізнавальну функцію доповнює практична функція. Суть її полягає в тому, що макроекономіка виробляє рекомендації для проведення еко­номічної політики. Макроекономіка допомагає державним діячам розв'язувати чимало складних питань, які постають перед ними. Наприклад: чи варто підвищувати податки, аби усунути дефіцит? чи доцільно підвищувати мінімальну заробітну плату? чи повинен уряд жорстко контролювати діяльність комерційних банків? чи варто підтримувати курс гривні, а чи, може, більші вигоди національній економіці забезпечує її знецінення тощо.

Поради політичним лідерам з таких складних питань дають професійні макроекономісти, які є радниками президентів і прем'єр-міністрів. Якщо ці радники мають гли­бокі знання з основних економічних питань і можуть пропонувати продуктивні рішен­ня, то заходи економічної політики добре продумані та приносять бажані результати.

З теоретико-пізнавальною та практичною функціями макроекономіки тісно пов'язана її світоглядно-виховна функція. Її змістом є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей. Щоб оцінити важливість цієї функції, достатньо прочитати газету або прослухати випуск новин. У засобах масової інформації ми часто стикаємося з такими або подібними заго­ловками: "Реальний валовий внутрішній продукт України у поточному році продовжував зростати", "Реальні доходи населення зросли" або "Кредитні ресурси в Україні протягом 2002 р. стали значно дешевшими". Якщо нам не знайома мова макро­економіки, то деякі з цих заголовків здадуться для нас нісенітницею. Вивчення мак­роекономіки дає змогу розуміти цю мову, яка потрібна усім членам суспільства.

Громадян старшого віку, які живуть на пенсію, цікавить, як швидко зроста­тимуть ціни. Випускників університетів, які шукають роботи, турбує, чи продовжуватиметься в національній економіці зростання і чи найматимуть фірми більшу чисельність працівників. Виборцям, щоб ухвалити правильні рішення, треба знати реальний стан справ у національній економіці.

Вивчення макроекономіки дає можливість зрозуміти, чому багата чорнозема­ми та іншими ресурсами Україна поки що не змогла забезпечити достойне життя більшості своїх громадян і що потрібно змінити чи зробити, аби досягти рівня до­бробуту, який існує у розвинутих країнах.

Макроекономіка допомагає формувати нову економічну культуру, яка відповідає реаліям ринкової економіки, її основні риси — прагнення до заощад­ження, економне господарювання, дисциплінованість, відповідальність за ре­зультати своєї праці тощо.

Нарешті, макроекономіка виконує методологічну функцію. Сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та її поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки — галу­зеві та функціональні.