Висновок
Природна монополія - це ринкова структура, де з боку пропозиції виступає галузь із спадною вартістю виробництва. Природні монополії характеризуються зростаючою віддачею від масштабу. Прикладами є телекомунікації, комунальне господарство. Зниження витрат зі зростанням обсягу виробництва в умовах природної монополії означає, що одна фірма завжди виробляє товар з меншими затратами, ніж декілька фірм. Тому держава захищає монополіста в такій галузі. Але не можна допустити реалізації необмеженої монопольної влади, контролюючи ціну виробленої прибутків.
За допомогою державного регулювання можна знизити монопольну ціну і збільшити обсяг виробленої продукції. Регулювання цін можна використати для повного або часткового усунення схильності монополістів до недостатнього надання ресурсів з метою вилучення економічних продуктів.
Варто зазначити, що практика урядового регулювання є об'єктом гострих дискусій, до цього часу не знайдені рішення, які б влаштовували всі зацікавлені сторони.
Таблиця 1
Оцінка різних форм власності природного монополіста з огляду на перехідний етап економічного розвитку України
|
Форма власності |
Плюси |
Мінуси |
Особливості України |
|
Приватна |
Створює найсильніші стимули до ефективного функціонування та інновацій за якісного регуляторного режиму |
Вимагає багато ресурсів на розробку, перегляд та контроль за дотриманням регулювань |
Низька спроможність до розв’язання конфліктів у сфері регулювання природних монополій. Слабкість судової системи |
|
Державна |
Навіть за неефективного регулювання частину монопольної ренти розподіляють на користь суспільства через бюджет. Не виникає пряма загроза для національної безпеки, яку може спричинити приватизація. |
Брак чіткого напрямку розвитку через не розмежування комерційних, соціальних та політичних цілей. Менша ефективність функціонування порівняно з приватною компанією, через слабкість економічних стимулів. |
Брак механізмів, які зобов’язують керівників підприємств звітувати органам державного управління за чіткими показниками, а також свободи дій для досягнення рівня цих показників. |
|
Концесія |
Угода частково заступає регулювання, тому постійні регуляторні витрати стають меншими. Завдяки поведінці концесіонера, орієнтованого на максимізацію прибутків, можна ефективно використовувати ресурси. |
Виникають великі можливості для корупції, оскільки регуляторні положення викладено в довгострокових угодах між урядом і концесіонером. Слабкий контроль може позначитися на якості послуг. |
Поганий інвестиційний імідж України негативно впливає на кількість учасників концесійного конкурсу. |
Основна література:
Маконнелл К., Брю С. Мікроекономіка/ Пер. з анг.- Львів.- Просвіта.- 1999. - С.278-282, 466-467.
Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С.299-334.
Самуельсон П. Економіка. – Львів: Світ, 1993. Гл. 21.-С.358-364.