- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе
- •Тема 1. Національна економіка:загальне та особливе
- •1. Сутність національної економіки (як економічної категорії, як господарської системи і як науки)
- •2. Методологія «не», як навчальної дисципліни ***
- •3. Загальні та особливі ознаки національної економіки ***
- •4. Об’єкти та суб’єкти національної економіки
- •5. Сектори національної економіки ***
- •6. Типи національних господарських систем
- •7. Моделі національних економічних (господарських) систем та їх характеристика ***
5. Сектори національної економіки ***
Сектори НЕ як особливі її частини, відрізняються економічними відносинами, що виникають між суб’єктами господарювання, формами зв’язку із іншими суб’єктам НЕ, функціями, що вони їх виконують в НЕ тощо. В Україні сьогодні можна виділити приватний і державний (суспільний) сектори економіки. Приватний представляють: а)домашні господарства; б) приватні підприємства. Державний сектор НЕ формують: а) структури, які виробляють товари і надають послуги (держпідприємства, організації та установи); б) регуляторні структури (Уряд, НБ, місцеві органи влади).
Співвідношення вказаних секторів може бути різним. Якщо в НЕ панівним є певний сектор, який підпорядковує всі інші, то вона вважається моносекторною. Таке мало місце в бувшому СРСР. Сьогодні в Україні значну частку займає державний сектор економіки. В розвинутих країнах на долю суспільного сектора сьогодні приходиться від 30 до 60 % виробництва національного продукту, хоча раніше ( кінець ХІХ - початок ХХ ст.) перевага була на боці приватного сектора. Традиційно суспільний сектор переважає в сфері національної оборони , охорони здоров’я, освіти, енергетики, науки тощо. Що знаходить своє відображення на усьому механізмі функціонування сучасної НЕ.
В практиці дослідження та аналізу національної економіки, а отже і в її секторальній структурі, виділяють (розглядають) й так звані інституційні сектори економіки, які являють собою господарські одиниці, що знаходяться в межах національної економіки і володіють активами, приймають на себе зобов’язання та можуть займатися господарською діяльністю з іншими господарськими одиницями.
Так в національних рахунках рекомендованих ООН у 1993р., розрізняють такі інституційні сектори економіки:
Сектор нефінансових корпорацій (НФК) - охоплює підприємства всіх форм власності, які займаються виробництвом товарів та нефінансових послуг і фінансують свою діяльність як за рахунок власних коштів, кредитів на фінансовому ринку, так і за рахунок державного бюджету. Сектор НФК включає три групи галузей: добувна, переробна та сфера послуг.
Сектор фінансових корпорацій (ФК) - охоплює корпораційні організації, яка займаються фінансово-посередницькою діяльністю: банки, страхові організації, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди тощо.
Сектор загальнодержавного управління (ЗДУ) - охоплює органи державного управління місцевого, регіонального, центрального рівнів, які здійснюють законодавчу та виконавчу владу, збирають податки і фінансують державні витрати. До цього сектору також належать некомерційні бюджетні організації, які надають:
а) індивідуальні безкоштовні або пільгові неринкові послуги у сфері освіти, охорони здоров´я, мистецтва та культури тощо;
б) колективні неринкові послуги у сфері науки, оборони, державного управління, підтримання громадського порядку тощо.
До сектору ЗДУ відносяться державні фонди, які утворюються з обов´язкових внесків.
Сектор домашніх господарств (ДГ) - охоплює окремих фізичних осіб, сім´ї, які є споживачами товарів і послуг.
Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКО) - охоплює організації, які створені домашніми господарствами за рахунок власних внесків для забезпечення своїх політичних, релігійних, професійних інтересів (політичні партії, церква, професійні спілки).
Сектор закордон (З) - охоплює суб´єктів господарювання, які розташовані закордоном, але здійснюють економічні операції з резидентами даної країни.
В процесі проведення макроекономічного аналізу по кожному сектору окремо аналізують:
виробництво ВВП;
кінцеве використання ВВП;
ВВП за доходами.
Виробництво ВВП по секторах розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням секторів. Визначається вартісний обсяг ВВП по секторах, а також питома вага ВВП і проміжного споживання у валовому випуску в розрізі секторів економіки. Валовий випуск – це повна ринкова вартість вироблених в країні за рік товарів і послуг. Проміжне споживання включає вартість використаних в секторах для виробничих потреб матеріалів, сировини, електроенергії, палива тощо, яка повністю переноситься на створений продукт.
Кінцеве використання ВВП складається з кінцевих споживчих витрат, валового нагромадження та чистого експорту.
ВВП за доходами ВВП(д.) являє підсумок всіх первинних доходів по секторах економіки (ПD):
|
|
Первинні доходи секторів економіки включають:
оплату праці, в т.ч. заробітну плату і відрахування на соціальне страхування;
чисті податки;
валовий прибуток;
змішаний дохід.
При аналізі визначаються структура ВВП за доходами в вартісному виразі, питома вага кожного компоненту первинних доходів у загальному підсумку і в розрізі секторів.