Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsiyi_12.doc
Скачиваний:
55
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
538.11 Кб
Скачать

Тема 1. Будівельна індустрія в системі народногосподарського комплексу

  1. Техніко-економічні особливості продукції будівництва.

  2. Будівельний ринок його суть, структура та завдання.

  3. Будівельна організація як основний суб’єкт господарювання.

Питиння перше. Техніко-економічні особливості продукції будівництва.

Капітальне будівництво– галузь народного господарства, яка створює нові і реконструює діючі основні фонди.

Економіка будівництва– це наука, яка вивчає систему управління будівництва і його господарчі механізми, виявляє умови і фактори ефективної господарської діяльності на всіх стадіях будівельного процесу.

Економіка будівництва тісно пов’язана, з однієї сторони, з науковими дисциплінами, що вивчають економічні закони суспільного виробництва, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ на різних етапах його розвитку, а з іншої, вона будується на досягненні спеціальних наукових дисциплін, що вивчають речовинні фактори виробництва, такі як “Організація і технологія будівельного виробництва”, “Будівельні конструкції”, “Основи та фундаменти”, “Обчислювальна техніка” ті інші.

“Економіка будівництва” є теоретичною основою для соціально-економічних дисциплін – “Фінансування та кредитування будівництва”, “Економіка праці в будівництві”, “Планування капітального будівництва”.

Складність вивчення економічних аспектів капітального будівництва полягає в різноманітності організаційних та господарських форм процесу будівельного виробництва, великій кількості учасників, які мають різні мету та задачі. В процесі будівництва, як правило приймають участь – інвестор – замовник – проектувальник – підрядник – спеціалізовані субпідрядні організації.

Задачі економічного будівництва:

  1. Удосконалення організаційних форм в усіх рамках управління

  2. Розробка економічних методів управління:

  • економічне стимулювання;

  • розробка оціночних показників;

  • економічно-правові акти.

  1. Планування капіталовкладень у організацію виробництва з метою найбільш повного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

  2. Дослідження економічності ефективності інвестицій.

  3. Розробка основ будівельного проектування обґрунтування проектних і організаційних рішень.

  4. Створення базисних взаємопов’язаних вартісних натуральних і відносних нормативів для техніко-економічного регулювання будівельного виробництва на всіх його етапах і для контролю за ним.

  5. Вивчення ресурсів капітального будівництва (люди, машини, механізми, ефективність їх використання).

Для ефективного вирішення різних господарчих задач інженер будівельник повинен бути добре підготовленим теоретично та методично.

Для цього необхідно:

- засвоїти основні поняття по курсу;

- вивчити галузеві особливості і їх вплив на діяльність будівельної організації;

- ознайомитись з основними законодавчими і нормативними актами будівельної організації;

- розвиток виробничих навичок в роботі з нормативною, спеціальною і законодавчою літературою;

- вивчення основ інвестиційної діяльності і принципи ефективності використання капітальних вкладень;

- вивчити формування і шляхи найбільш ефективного використання основних ресурсів будівельного виробництва (людей, матеріалів, техніки);

- обґрунтування найбільш ефективних проектних рішень в будівництві об’єктів;

- вірно оцінювати економічну ситуацію і прогнозувати можливі зміни на ринку будівельних послуг;

- мати уявлення о методах розробки бізнес-плану, тендерної документації, інших фінансових документів, необхідних для участі в торгах з метою отримання замовлення на виконання.

Продукцією галузі будівництва – є закінчені будівництвом і здані в експлуатацію заводи і фабрики, залізничні та автошляхи, електричні станції, судоходні канали, порти, житлові будинки та інші об’єкти, які представляють основні фонди країни.

Створенням основних фондів займається галузь капітального будівництва. Крім утворення основних фондів (ОФ) до функцій капітального будівництва відносяться: реконструкція та технічне переобладнання існуючих ОФ. Тому основна задача капітального будівництва – це розширене відтворення та прискорене оновлення основних фондів народного господарства.

Будівельний процес складається з трьох етапів:

  1. Підготовка будівництва: техніко-економічне дослідження доцільності будівництва об’єкта, проектування об’єкта та інженерно-технічна підготовка до будівництва.

  2. Будівництво: на будівельному майданчику відбувається з’єднання усіх технологічних елементів будівельного процесу, в результаті функціонування яких утворюється будівельна продукція; на даному етапі формуються сукупні фактичні витрати будівельного виробництва, матеріально-речовинні елементи будинків і споруд, їх архітектурно-будівельна виразність і якість.

  3. Реалізація будівельної продукції: відбувається введення закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію і передача їх замовнику як основні фонди.

Техніко-економічні особливості будівництва:

  1. продукція нерухома, великого розміру, багато детальна, має велику масу, пов’язана з багатьма галузями народного господарства, матеріалоємна;

  2. капіталоємка, характеризується довгими строками будівництва та експлуатації;

  3. виробництво робіт на свіжому повітрі, залежить від кліматичних умов, інколи роботи носять сезонний характер;

  4. будівельне виробництво є рухомим. Це створює труднощі з постійними кадрами, вимагає великих транспортних витрат, вимагає затрат на тимчасові будівлі і споруди;

  5. особливий характер заготовок будівельної продукції.

Питання друге. Будівельний ринок його суть, структура та завдання.

Ринок – це складне й багатогранне явище. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Із мікроекономічної точки зору будівельний ринок – це багатогалузева система виробництва, розподілу, обміну і споживання будівельної продукції та послуг будівельного комплексу.

Будівельний ринок як система до свого складу включає:

• суб'єкти будівельного ринку;

• об'єкти ринкових відносин;

• інфраструктуру ринку будівельного комплексу;

• ринковий механізм;

• державний контроль;

•регулювання та саморегулювання ринку.

Суб'єктами будівельного ринку є:

• інвестори;

• замовники;

• підрядники;

• проектно-дослідні організації та фірми;

• науково-дослідні інститути;

• підприємства промисловості будівельних матеріалів, виробів, конструкцій;

• підприємства будівельного та дорожнього машинобудування;

• підприємства-виготовлювачі технологічного, енергетичного та іншого об-ладнання.

Об'єктами ринкових відносин є:

• будівельна продукція (будови, споруди тощо);

• будівельні машини та механізми;

• транспортні засоби;

• матеріали, вироби, конструкції;

• капітал (інвестиції);

• земельні ділянки;

• інформація та ін.

Інфраструктура ринку будівельного комплексу включає:

• банки – центральний, зовнішньоекономічні, інвестиційні, акціонерні, комерційні, іпотечні тощо;

• біржі – товарно-сировинні, трудових ресурсів, фондові (цінних паперів), нерухомості тощо;

• брокерські контори та фірми;

• інституціональні інвестори – пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні товариства, фірми відкритого та закритого типів тощо;

• іноземні інвестори;

• агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні служби та фірми;

• інженерно-консультаційні центри та фірми;

• венчурні (ризикові) підприємства у будівельному комплексі;

• фонди та програми підтримки малого бізнесу;

• контрольно-інспекційні служби.

Ринковий механізм включає такі важелі ринку:

• попит, пропозиція, ціна;

• форми та відношення власності;

• методи оплати праці;

• способи розподілу доходу;

• податкові ставки.

Основними завданнями інформаційної системи будівельного ринку є:

• знання потреб у будівельній продукції на місцях із боку можливих замовників (інвесторів);

• створення відповідного банку даних;

• володіння інформацією про поточні можливості будівельно-монтажних організацій; про обсяги, номенклатуру, якість, ціну будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що випускаються; про інвестиційні проекти, що мають комерційну самостійність;

• взаємозв'язок із ринком нерухомості;

• створення у центрі та регіонах умов для проведення тендерів (торгів) по проектах, фінансових (інвестиційних) ресурсах, будівельних матеріалах, машинах, механізмах, будівельній продукції;

• взаємодія з центральними відомствами –Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та ін., а також із місцевими адміністративними органами.

Питання третє. Будівельна організація як основний суб’єкт господарювання.

Будівельна організація – це відособлена виробничо-господарська одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних у його розпорядженні засобів виробництва виготовляти будівельну продукцію у вигляді: будівельних споруд, будівельних робіт і послуг відповідного призначення, профілю та типу.

Основні риси сучасної будівельної організації (підприємства):

- Організаційна єдність: будівельна організація – це певним чином організований постійний колектив зі своєю внутрішньою виробничою структурою та порядком управління і базується на ієрархічному принципі організації економічної діяльності.

- Майнова відповідальність: будівельна організація несе повну відповідальність усім своїм майном за різних обставин.

- Будівельна організація передбачає єдиноначальність і грунтується на прямих і адміністративних формах управління.

- Вступає у господарські відносини від власного імені, має самостійний баланс, розрахунок та інші розрахунки в банках і круглу печатку, дозвіл на виробництво будівельно-монтажних робіт і реалізацію своєї продукції, тобто кожна будівельна організація має бути ліцензованою.

- Оперативно-господарська і економічна самостійність – будівельна організація самостійно укладає різного роду угоди і здійснює операції, забезпечує прибуток або зазнає збитків, за рахунок прибутку забезпечує стабільне фінансове становище і подальший розвиток виробництва та власної інфраструктури.

Внутрішня діяльність будівельної організації полягає у безперебійному і безпосередньому виробництві будівельної продукції та послуг. Її учасниками є: трудовий колектив в особі працівників і управлінського персоналу, власника (одноосібного і колективного).

Зовнішня сторона будівельної організації обумовлена відносинами з постачальниками, споживачами продукції (замовниками), партнерами (субпідрядниками), кредиторами, державними органами.

Будівельна організація не може існувати поза навколишнім економічним середовищем.

Загальна схема виробничої діяльності будівельної організації

Ресурси → будівельна організація → споруда, будівля.

Найважливішою характеристикою будівельної організації є рівень її економічної свободи.

Повна економічна свобода:

  • Повна самостійність будівельної організації: у розпорядженні виготовлення будівельної продукції, отриманим прибутком, установлення цін на продукцію, заробітну плату, вибір партнерів.

  • Повна економічна відповідальність будівельної організації за результати господарської діяльності, включаючи банкрутство.

  • Наявність поряд із загальною метою (максимум прибутку) локальних цілей виробництва (забезпечення виживання, завоювання ринку).

Відносна економічна свобода для організацій державної та муніципальної власності:

  • Обмежена самостійність будівельної організації, що регламентується керуючим відомством чи урядом.

  • Обмежена економічна відповідальність будівельної організації, що виражається в державній підтримці у формі дотацій, пільг у податкуванні.

  • Підпорядкування мети виробництва економічним цілям держави.

Типи будівельних організацій і фірм у сучасних умовах.

  • Господарські товариства можуть створюватись у формі повного товариства або товариства на вірі.

  • Акціонерні товариства, статутний капітал якого розділено на певну кількість акцій. Учасники акціонерного товариства акціонери не відповідають за його, але несуть збитки в межах належних їм акцій. Є відкриті і закриті акціонерні товариства. Відкрите акціонерне товариство – учасники можуть відкликати свої акції без згоди акціонерів. Може проводити вільний продаж акцій. Закрите акціонерне товариство – акції розприділяються лише серед його засновників. Акціонери мають право на придбання акцій.

  • Товариство з обмеженою відповідальністю. Засноване однією або кількома особами товариства, статутний капітал розділено на частки. Учасники цього товариства не відповідають за його зобов’язання і несуть ризик збитків у межі внесених ними внесків.

  • Товариство з додатковою відповідальністю. Акціонери солідарно несуть відповідальність за його зобов’язаннями в однаковому для всіхкратному розмірі до витрат їх внесків (своїм майном).

Будівельне підприємство має діяти і господарювати в рамках законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності, з-поміж юридичних актів визначальними є Господарський кодекс України а також Закони України, Статут підприємства а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір.

Господарський кодекс – основний документ, що встановлює відповідно до Конституції правові основи господарської діяльності в Україні.

Статут підприємства – це основний внутрішній документ підприємства. Статут підприємства – певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут повинен відповідати основним положенням закону країни про підприємства.

У ньому мають бути чітко сформульовані:

- точне найменування і місцезнаходження підприємства;

- власник або засновник;

- місія та основні цілі діяльності;

органи управління і порядок їх формування;

- джерела і порядок формування майна;

- умови реорганізації і припинення діяльності.

Колективний договір: колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією підприємства (організації), що використовує найману працю. Колективний договір має укладатися щорічно. Колективним договором регулюються виробничі, економічні і трудові відносини працівників з власником підприємства; визначаються заходи із забезпечення належних умов та оплати праці, соціального захисту всіх категорій персоналу

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]