Тема 3. Оборотні кошти будівельного підприємства

1. Склад і структура оборотних коштів.

2. Нормування оборотних засобів.

3. Ефективність використання оборотного капіталу.

4. Джерела формування оборотних засобів у будівельних організаціях.

Питання перше. Склад і структура оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного обігу. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії:

- грошову (гроші перетворюються у виробничі запаси);

- виробничу (безпосередній процес виробництва, результатом є випуск готової продукції);

- товарну (оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції).

Кругообіг оборонних коштів –Г-ВЗ...НВ...ГП-Г¹.

де Г –кошти, що авансуються підприємством;

ВЗ –виробничі запаси;

НВ –незавершене виробництво;

ГП –готова продукція;

Г¹ –кошти отримані в результаті реалізації продукції, що складають авансовані витрати та прибуток підприємства.

Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних коштів. Структура є тим прогресивнішою, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Необхідною умовою безперервності процесу відтворення є перебування цих коштів у сфері обігу.

Ефективне використання оборотних коштів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу:

- на стадії створення виробничих запасів –це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації складського господарства;

- на стадії незавершеного виробництва –упровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідходної та маловідходної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини;

- на стадії обігу це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

Оборотні кошти будівельних організацій розподіляють:

• залежно від обслуговування різних сфер виробництва – на оборотні виробничі фонди і фонди обігу;

• за особливостями планування і принципами організації на нормовані і ненормовані.

• за джерелами формування оборотних засобів – власні й позичкові кошти. На державних підприємствах власні засоби формуються за рахунок державних коштів, які виділяються підприємству при його утворенні, а також поповнення цих фондів за рахунок прибутку підприємства, залучення в оборот сталих пасивів. Власні кошти підприємства утворює також додатковий капітал, який складається із коштів від переоцінки основних фондів, безоплатного надходження різноманітних активів від юридичних і фізичних осіб, продажу власних цінних паперів. Резервний капітал формується за рахунок прибутку підприємства і призначений для покриття непередбачених витрат і збитків, виплати дивідендів за привілейованими акціями тощо. Позиковими називають засоби, що залучаються підприємством з різноманітних джерел фінансування: короткостроковий банківський кредит на придбання матеріалів, видачу зарплати та інші цілі з обов'язковим поверненням і за певну плату.

Структура оборотних коштів (співвідношення між окремими елементами, виражене у відсотках) істотно різниться у будівельних організаціях різного профілю і залежить від характеру виробничої діяльності, умов постачання матеріалами і конструкціями, а також умов розрахунків між постачальниками, замовниками й іншими будівельними організаціями.

Питання друге. Нормування оборотних засобів.

Нормування оборотних засобів – це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсів, необхідних будівельно-монтажній організації для створення мінімальних запасів товарно-грошових цінностей, які забезпечують її нормальну роботу.

У практиці господарювання виділяють три методи розрахунку нормативів оборотних засобів:

• аналітичний, який полягає в аналізі наявних матеріальних цінностей з подальшим коригуванням запасів та визначення з них надлишкових;

• коефіцієнтний, полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду сум оборотних засобів з подальшим коригуванням залежно від зміни виробництва;

• прямого розрахунку – це метод розрахунку нормативів оборотних засобів за кожен нормативний елемент.

У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів. Їх варто розрізняти.

Норма – показник відносний і розраховується у днях, відсотках, грошових коштах – характеризує мінімальний розмір запасів товарно-матеріальних цінностей у будівельній організації.

Норматив – показник абсолютний і розраховується у грошовому виразі згідно з конкретними умовами кожної організації. Тобто, це мінімальна планова величина оборотних коштів, постійно необхідна будівельній організації для нормальної роботи.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах визначають множенням денної потреби матеріальних ресурсів на норму запасу в днях:

Н_в = Д* З_д , (3.1)

де Д – одноденна витрата матеріальних ресурсів, грн.;

З_д – норма запасу, днів.

Розрізняють наступні види запасу:

• поточний (складський) запас створюють для забезпечення безперервності виробничого процесу в інтервалах між двома черговими поставками. Він дорівнює 50% середньої тривалості інтервалу між двома суміжними поставками;

• підготовчий запас створюють на час приймання, розвантаження, сортування, складування, комплектації, лабораторного аналізу матеріалів;

• транспортний запас створюють на період часу від дати оплати платіжної вимоги до дати надходження вантажу на склад підприємства;

• страховий (гарантійний) запас створюють для запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні. Норму страхового запасу визначають як середнє фактичне відхилення поставок у попередньому році від середнього інтервалу, але не більше 50% поточного запасу.

Норматив оборотних засобів по незавершеному виробництві визначається залежно від прийнятої форми розрахунків із замовниками (за етапи, комплекси робіт або цілі будинки, споруди):

Н_н = П_д * С * Ц * k_н.в, (3.2)

де Н_н – норматив оборотних засобів по незавершеному будівництву;

П_д – середньодобовий випуск продукції в натуральних вимірниках, шт. м², м³;

С – планова виробнича собівартість одиниці продукції, грн.;

Ц – тривалість виробничого циклу, дні;

k_н.в – коефіцієнт наростання витрат на виробництво будівельної продукції визначається:

k_н.в = ПВ + (1 – ПВ) / 2, (3.3)

де ПВ – питома вага початкових одноразових витрат на виробництво будівельної продукції.

Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів встановлюється у грошовому виразі як залишок не списаних на собівартість витрат на кінець року і визначається:

Н_м = В_о + В_п – В_{с ,} (3.4)

де Н_м – норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів;

В_о – сума коштів, вкладена у витрати майбутніх періодів на початок року, грн.;

В_п – сума витрат майбутніх періодів на плановий рік, грн.;

В_с – сума витрат майбутніх періодів, які підлягають віднесенню на собівартість будівельної продукції планового року, грн.

Норматив оборотних засобів у запасах готової продукції створюється в такій кількості, щоб була можливість забезпечити її своєчасну реалізацію споживачам. Даний норматив визначається у днях, виходячи з часу, потрібного на: комплектування і накопичення будівельної продукції до розміру відповідних замовлень; підготовку платіжних документів і відсилання платіжних вимог – доручень платника.

Питання третє. Ефективність використання оборотного капіталу.

Економічне значення оборотності полягає у її впливі на кінцеві результати роботи будівельного підприємства, собівартість, прибуток, рентабельність. Ефективність використання оборотних засобів вимірюють показниками оборотності:

Коефіцієнт оборотності (К_об) показує кількість оборотів за рік і визначають відношенням реалізованої за рік продукції (Q) до середньорічного залишку оборотних фондів (В_об.з):

К_о6 = Q/ В_об.з, оборотів. (3.5)

Коефіцієнт завантаження (К_зав) показує, скільки оборотних засобів будівельного підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції:

К_зав = В_об.з/Q. (3.6)

Тривалість обороту (Т_об) визначають співвідношенням кількості днів у розрахунковому періоді до коефіцієнта оборотності за формулою:

(3.7)

Внаслідок прискореного обертання оборотних засобів відбувається їх вивільнення і виникає можливість використання в інших напрямках господарської діяльності.

Рис. 3.1. Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

Вивільнення оборотних засобів може бути абсолютним та відносним.

Абсолютне (ΔS_з(аб)) свідчить про скорочення фактичних середніх залишків оборотних засобів за звітний період у порівнянні із середніми залишками за попередній при дотриманні обсягу обороту за останній період:

ΔS_з(аб)= S_з(баз)-S_з(зв), (3.8)

де S_з(баз),S_з(зв) – відповідно середньорічна вартість оборотних засобів у базовому та звітному роках.

Відносне вивільнення (ΔS_з(від)) оборотних засобів буває тоді, коли темпи зростання суми обороту у звітному періоді випереджують темпи зростання середніх залишків оборотних засобів попереднього періоду.

Величину умовної економії за рахунок вивільнення коштів за річним планом можна визначити:

ΔS_з(від)= Q* (Т_об.баз – Т_об.зв.) / Д. (3.9)

де Т_об.баз., Т_об.зв. – тривалість обороту в базовому та в звітному періоді, дні.

Питання четверте. Джерела формування оборотних засобів у будівельних організаціях.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінанансової системи будівельного підприємства.

Власні джерела формування оборотних коштів.

Мінімальна потреба будівельного підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження, приріст стійких пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні будівельного підприємства.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупці.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину – 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев’ятиденна сума заробітної плати.

Залучення коштів інших суб’єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються будівельним підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов’язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.