Розділ 1. Процес інвестування в цінні папери
1.1. Сутність, види і характеристика фінансових інвестицій підприємства
Інвестиції являють собою вкладення капіталу у всіх його формах з метою забезпечення його росту в майбутньому періоді, одержання поточного доходу або рішення певних соціальних завдань.
За об’єктами вкладення інвестиції поділяються на реальні та фінансові інвестиції.
Реальні інвестиції - вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей і в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці й побуту персоналу. Прямі інвестиції реалізуються шляхом нового будівництва основних фондів, розширення, технічного переозброєння або реконструкції діючих підприємств [1, 134].
Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств».
Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Характеристика фінансових інвестицій наведена на рис.8.1.
Цілі фінансових інвестицій:
формування й збільшення капіталу; залучення позикових коштів;
одержання доходів і приросту капіталу;
підтримка ліквідності;
балансування активів і зобов'язань; виконання майбутніх зобов'язань;
участь в управлінні діяльністю емітента; перерозподіл прав власності й ін. [2, 334].
Рис. 1.1. Характеристика фінансових інвестицій
Об’єктами фінансових інвестицій є цінні папери різних емітентів та частка (пай) у статутному фонді іншого підприємства. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-IV, в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі, надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН;
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Сферою обігу цінних паперів є грошовий ринок та ринок капіталів. Грошовий ринок є частиною фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових цінних паперів із терміном дії від одного дня до одного року та низьким ризиком несплати [3, 74].
Ринок капіталів представлений борговими та інвестиційними цінними паперами з терміном існування більше одного року та характеризується достатньо високим ризиком втрати капіталу.
Переваги та недоліки фінансових інвестицій в порівнянні з реальними наведено на рис. 1.2.
Отже, фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу. Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Рис. 1.2. Переваги та недоліки фінансових інвестицій
Специфічними властивостями цінних паперів є: правове визнання, оборотність (здатність бути об'єктом вільної купівлі/продажу на ринку), стандартність (наявність законодавчо встановленого переліку обов'язкових реквізитів), ліквідність (здатність перетворюватися в готівку), ризик (очікуваний у майбутньому дохід не завжди може бути відомий) і ін. (рис. 1.3).
Класифікація цінних паперів представлена на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Класифікація цінних паперів
Відмінності облігацій як інвестиційного інструменту від акцій:
фіксована виплата відсотків у рівні проміжки часу;
фіксований термін дії;
виплата основної суми при погашенні;
наявність переважної вимоги щодо активів при невиконанні зобов'язань;
менша ризикованість (рис. 1.5);
є борговими інструментами.
На відміну від акцій, курс емісії облігацій (за винятком конвертованих облігацій) може збігатися з номіналом, бути вищим чи нижчим за нього. Якщо курс емісії перевищує номінал, то підприємство-емітент отримує дохід у вигляді ажіо (премію), аналогічно до емісійного доходу за корпоративними правами. Курс погашення може збігатися з номіналом або перевищувати його.
Рис. 1.5. Основні покупці облігацій та ризики, які вони несуть
Для цілей фінансової звітності фінансові інвестиції поділяються на довгострокові та поточні фінансові інвестиції. Довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов’язаним сторонам і інвестиції непов’язаним сторонам [6, 234].
Поточні фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.
Довгострокові та поточні фінансові інвестиції поділяються на дві великі групи (рис. 1.6): 1) інвестиції, що надають право власності інвестору; 2) інвестиції, що не надають право власності інвестору.
Контрольним називається пакет акцій, у який входить 50% всіх акцій плюс одна акція. Вартість акції при покупці контрольного пакета більше вартості акції, що купується окремо, на величину премії. Вартість контрольного пакета залежить також від ліквідності акцій [7, 34].
Премія за контрольний пакет обумовлена можливістю власника впливати на капітал підприємства і його доходи через:
проведення трансферних угод за трансферними цінами (за трансферними цінами обмінюються активи підприємства та продукти між відділеннями й філіями; наприклад, при передачі активу або продукту через границю трансферні ціни можуть бути встановлені таким чином, що більшу частину прибутку фірма буде одержувати в країнах з більш низьким рівнем оподатковування);
завищення своєї заробітної плати, якщо інвестор є найманим робітником підприємства або контролює підприємство через третю особу;
одержання в зручний для себе момент вільного від боргів залишку майна при добровільній ліквідації підприємства при наполяганні контролюючого його інвестора;
рішення питання продажу в зручний для себе час або здачу в оренду нефункціонуючих активів підприємства на шкоду обсягу операцій підприємства.
Якщо здобувається контрольний пакет акцій бізнесу, то відповідно до міжнародної практики його ціна збільшується на 30-40% від розрахункової.
Отже, утримувачі капіталу можуть інвестувати кошти суб’єкту підприємницької діяльності або державі. Таке інвестування може відбуватися або через емісію відповідних зобов’язань (укладання договорів, продаж майна, довгострокова оренда, тощо) або за рахунок цінних паперів. З огляду на мобільність фондового сектору ринку капіталу інвестиції, як правило, реалізуються за допомогою операцій на ринку цінних паперів [6, 74].