3. Українська освіта і педагогічна думка під владою Австро-Угорщини.

Історію освіти на західноукраїнських землях під владою Австро-Угорщини можна поділити на три періоди:

І – 1774 р.:

Засновано три типи шкіл :

а) тривіальні (звичайні, у селах),

б) нормальні (у містечках),

в) головні (у великих містах), складались з 4-річної школи і 2-річних учительських курсів, де крім рідної обов’язково викладалась і німецька мова.

ІІ – 1848 р.: відкриття початкових шкіл українською мовою.

ІІІ – 1867 – 1868 рр.

У 1867 р. Створювалися так зв. Шкільні ради – місцеві, окружні та крайова. Крайові шкільні ради вивели школу з-під влади церкви.

У 1868 р. був прийнятий шкільний закон, за яким всі початкові школи було зведено до єдиного стандарту. Всі діти від 6 до 14 років мали навчатись у 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7-річних школах. З 4-річної школи можна було вступати до гімназії.

Гімназії були двох рівнів (8 річні):класичні і реальні. Окрім них ще існували 7 класні реальні школи (професійна освіта). Існувала і 8-класна виділова школа (типу ПТУ, але діти вступали туди з 8 років). До 1887 р. в Галичині функціонував лише один український середній навчальний заклад – Львівська академічна гімназія, в той час як польськими були 26 гімназій і 4 реальні школи. В наступні два десятиліття українським громадським організаціям і сеймовим послам в результаті запеклої політичної боротьби вдалося домогтися відкриття ще 4 гімназій і однієї філії ЛАГ. В реальних школах навчання проводилося виключно польською мовою. Таким чином, станом на 1910 р. в Галичині з 70 державних середніх освітніх закладів 64 були польськими, 1 німецьким і лише 5 українськими. Заснування кожної української гімназії здійснювалось на основі спеціальних постанов Галицького сейму, який у переважній більшості складався з поляків, а тому не підтримував створення україномовних навчальних закладів, навіть перешкоджав цьому. Професійна освіта представлена учительськими семінаріями, торгівельною школою, ремісничою школою і господарською школою. Вчительські семінарії готували педагогічних працівників для початкової школи. Виникнення цих навчальних закладів було складовою частиною освітньої реформи в Австро-Угорщині і санкціонувалося “Основним шкільним законом” від 22 листопада 1870 р. Попередницями вчительських семінарій були так звані преперанди, які функціонували на основі “Загального порядку шкільного” з 1775 р. Умовами вступу до педагогічних семінарій було досягнення абітурієнтами 15-річного віку, хороший фізичний стан, закінчення ви ділової школи або мінімум 2-го класу гімназії, а також успішне складення вступного іспиту. Крім того, вступники повинні були подати свідоцтво здоров’я, видане повітовим лікарем, і свідоцтво моральності, підтверджене парафіяльним священиком і цивільним урядом. Вступні іспити розпочиналися 1 вересня після урочистого богослужіння з нагоди початку нового шкільного року. Зарахування до семінарій відбувалось на конкурсній основі. Для кандидатів із недостатнім рівнем знань існував однорічний підготовчий курс. Навчання в семінаріях було безкоштовним, а для найздібніших студентів призначались державні стипендії. Розмір останніх коливався в межах 12–18 кор. на місяць. Така підтримка від держави зобов’язувала студентів після закінчення навчання щонайменше протягом шести років працювати на посаді вчителя. В інших випадках колишні семінаристи мусили повернути всі кошти. Термін навчання в жіночих учительських семінаріях становив 4 роки (до 1874 р. – 3), в чоловічих – 3, а з 1891 р. – також 4 роки. Там викладались 16 предметів: німецька й польська, а на східних теренах – також українська мови, педагогіка, релігія, каліграфія, всесвітня історія, географія, математика, фізика, природознавство з гігієною, малювання, музика тощо.

Вищі школи:

• Університет (Львів, Краків),

• Академія ветеринарної медицини (1897)

• Рільнича академія,

• Торгівельна академія

• Консерваторія

• Львівська політехнічна школа.

Станом на 1900 р. в українців було 2500 початкових шкіл (розповісти про умови навчання в них дітей і умови роботи вчителів), 6 державних гімназій, 2 паралельки (в Стрию і Бережанах), 3 конфесійні гімназії (Львів, Станіславів, Бучач), 8 приватних гімназій Руського педагогічного товариства і 1 дівочий ліцей у Перемишлі.