1.3. Стратегічний план діяльності підприємства та порядок його розробки.

Вибір стратегій, цілей, дій – головне завдання у визначенні перспективи розвитку підприємства. Все це в сукупності становить стратегічний план діяльності підприємства.

Стратегічний план представляє собою документ, який наочно показує встановлені підприємством стратегічні цілі його діяльності та визначає механізм їх впровадження у поточну діяльність підприємства.

Формування стратегічного плану є складним творчим процесом. Процес формування стратегічного плану починається з визначення підходів, на основі яких він може бути розроблений. В основі стратегічного планування виділяють:

- планування “від досягнутого”;

- оптимізаційний план;

- адаптаційний план.

Планування “від досягнутого” спрямовується на досягнення низки бажаних та цілком реальних цілей. При застосуванні даного підходу мінімізуються витрати на його формування та реалізацію.

Оптимізаційний план формується у межах раціонального підходу і опирається на використання економіко – математичних методів та моделей з метою більш ефективного використання ресурсів, досягнення максимізації прибутку та рентабельності сукупних активів і власного капіталу, мінімізації витрат коштів та часу в процесі виробництва (надання послуг).

Недоліком оптимізаційного підходу до формування стратегічного плану є ігнорування багатьох якісних параметрів діяльності підприємства, а саме: якість, надійність, новизна продукції, моральний клімат у колективі, знання і навички працівників. Крім того, не враховується початкове становище підприємства. Тому застосування оптимізаційного підходу до формування стратегічного плану може призвести до необхідності здійснення радикальних змін, а це в свою чергу призведе до нових витрат.

При застосуванні адаптаційного підходу все починається з вивчення навколишнього середовища, у якому функціонує підприємство.

Очікувані події поділяються на три основні категорії:

• детерміновані події (дозволяють завчасно передбачити майбутні зміни та спланувати відповідні дії),

• імовірні події (дозволяють спрогнозувати їх результати у вигляді певного діапазону),

• визначені події (дозволяють завчасно побудувати дерево можливого розвитку подій, яке повинне включати в себе не тільки можливі події, але і їх наслідки та сценарії розвитку подій).

Для кожної категорії подій застосовуються свої методи та прийоми. Усі вони опираються на:

- визначення змін у зовнішньому середовищі;

- ключові тренди розвитку (довго-, середньо- і короткострокові);

- пошук перспективних можливостей;

- заходи щодо нейтралізації факторів ризиків та форс – мажорних обставин;

- аналіз потенціалу підприємства (використання сильних сторін та боротьба із слабкими).

ОТЖЕ, стратегічний план – це однин з основних документів, що розробляється на підприємстві, в якому викладені основні напрямки його подальшого розвитку. Таким чином, у стратегічному плані висвітлюється зміст довгострокової стратегії підприємства, його цілі та місія.

1.4. Напрями та етапи проведення стратегічного аналізу.

Стратегічний аналіз представляє собою спосіб дослідження явищ та процесів внутрішнього і зовнішнього середовища, у якому функціонує підприємство і визначення на цій основі найбільш ефективних варіантів стратегії діяльності, шляхом перетворення одержаної бази даних.

Отже, в основі стратегічного аналізу лежить оцінка його внутрішнього та зовнішнього середовища. При цьому аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових:

зовнішнє середовище

- макросередовища

• мікросередовища

• внутрішнього середовища.

Макросередовище розглядається як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та інших факторів (за силою та напрямком), які впливають на діяльність підприємства.

Мікросередовище формується під впливом учасників ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед, споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, кредитори, компаньйони та інші.

Внутрішнє середовище підприємства охоплює фактори, що безпосередньо впливають на його діяльність та які підприємство має змогу коригувати. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність факторів підприємства, які визначають процеси його діяльності. Воно включає в себе такі основні елементи: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організацію. Внутрішнє середовище виступає з однієї сторони, джерелом його життєвої сили, а з іншої – може бути джерелом різних проблем (у випадку коли підприємству не вдається забезпечити задані напрямки його функціонування).

В рамках стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища досліджуються наступні питання:

- в рамках зовнішнього середовища:

→ які основні економічні показники характеризують галузь?

→ яким є рівень конкуренції і вплив кожної з конкурентних сил?

→ які фактори викликають зміну умов функціонування на рівні галузі?

→ які підприємства займають найбільш сильні (слабкі) позиції?

→ чи перспективною є галузь з точки зору одержання прибутку на рівні вище від середнього?

- в рамках внутрішнього середовища:

→ чи є прийнятною обрана стратегія діяльності?

→ які сильні та слабкі сторони підприємства, можливості та прогнози?

→ чи конкурентоспроможне підприємство за рівнем витрат?

→ наскільки сильною є конкурентна позиція підприємства?

→ які стратегічні проблеми повинні бути вивчені?

Кожен етап формування стратегії передбачає проведення комплексу аналітичних досліджень (рис.4).

Виходячи з вище визначеного, метою стратегічного аналізу є змістовний та формалізований опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій та перспектив розвитку підприємства. Результатом стратегічного аналізу є системна модель зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.