7.5 Ваххабітизм

 

В новий час ускладнення соціально-економічних і політичних умов викликало появу нових сект в ісламі. Серед бедуїнів Аравії в XVIII ст. виникла течія ваххабітів (послідовників Муххамеда ібн Абдель Ваххаба), в якому відобразився стихійний протест проти багатства і розкоші міських купців і багатіїв. Ваххабіти, продовжуючи традиції суворої ханбалітської школи, вимагали  повернення до патріархальної простоти життя перших віків ісламу, строгого виконання обрядів і заборон, знищення розкоші, боролись з європейськими культурними впливами, не визнавали культа святих, поклонялись тільки одному Богу. Після жорстокої боротьби з супротивниками ваххабіти до початка ХХ століття одержали перемогу в країні Неджд (Внутрішня Аравія), а потім підкорили собі Хіджас з містам Меккою та Мединою. В країні Саудівська Аравія, яка об`єднала в собі обидві області, ваххабітизм став панівною релігією.

 

7.6 Бабистський рух

 

Релігійну оболонку прийняло і масове невдоволення міської бідноти і селян Персії на початку ХІХ століття. Їх ідейним ватажком виступив Мохаммед Алі, за прізвиськом «Баб» («врата» в сенсі посередника між людьми і Богом). Рух отримав назву бабістського. Баб проповідував рівність і братерство усіх людей, але, звичайно, тільки мусульман. Баб об`явив себе наступником пророка, який призваний сповістити людям новий закон. Вчення Баба було повне містичних уявлень і близько до  пантеїзму. Рух бабистів, який широко розповсюдився в народних масах, був жорстоко подавлений владою, ватажки були суворо покарані. Однак рух мав своїх продовжувачів, хоча він і був позбавлений бойового настрою. Один з послідовників Баба – Мірза Хусейн Алі, який отримав прізвисько «Бехаулла», значно змінив бабістське вчення. Він також проповідував рівність всіх людей, право людей на плоди землі тощо. Але він не визнавав насильства, відкритої боротьби, проголошував любов, прощення, в цьому, мабуть, був відбиток християнських ідей. Мусульманські догмати і правові норми у Бехауллі були піддані пом`якшенню. По імені проповідника нове вченна стало називатись бехаїзмом. Воно же не відповідало настроям народних мас і розповсюджувалось більше в інтеллігентському середовищі. Бехаїзм, як витончена, реформована, модернізована редакція ісламу,  найшла собі послідовників навіть у Західній Європі та в Америці.

8. Висновок

 

Іслам, розвиваючись спочатку на Аравійському півострові в середовищі розрізненних арабських племен зумів об`єднати їх і дав могутній поштовх до розвитку арабської цивілізації. Після прийняття іслама араби захопили великі території, де головною релігією став іслам. В інші країни він прийшов мирним шляхом і завоював серця багатьох людей. Арабська культура інтегрувала багато народів: арабів, персів, єгиптян тощо. Головною відмінністю іслама від інших релігій є те, що в ньому повністю злилась духовна та світська влада і не існує згуртованої релігійної організації, як в християнстві або буддизмі. Ставши составною частиною життя людини, він направляв її дії, не давав опуститися. Але ніяка релігія не може існувати такою ж, якою вона була створена. Почав трансформуватися і іслам. Почали з`являтися нові пророки, які говорили, що вони – це Мухаммед, що прийшов знову. В деяких регіонах такі пророки отримували підтримку (бабісти, бехаїсти). Ці рухи допомогли зрозуміти необхідність модернізації іслама. Багато мислителів призивали до об`єднання всіх ісламських держав і зберіганню закритості від країн Європи, інші закликали до співпраці із європейськими країнами.

 За останні десятиліття іслам дуже змінився: став освіченішим, цивілізованішим. Але як і раніше великий вплив мають духовні наставники, іслам продовжує намагатися впливати на поступальний рух суспільства. Отже, із всіх релігійних систем сучасного світу, іслам залишається однією із найбільш впливових сил. Сила іслама не в кількості його адептів (число християн та буддистів в світі можно цілком зіставити із кількістю мусульман), але перед усім в тій ідейно-інституціональній структурній злитності вселенської  мусульманської общини (умми), основи якої біли закладені ще Мухаммедом. Для іслама в найбільшій мірі характера інтегруюча функція релігії, яка тут постає в найбільш дієвій формі. Іслам сьогодні – в умовах мінливої політичної картини світу з іноді ведучою роллю ісламських країн в веденні політики і тактики всіх розвиваючихся країн, має об`єктивні умови не тільки для збереження в якості однієї  з провідних релігійних систем світу, але й для деякого посилення свого значення в якості ідейного знамені рухів в значній частині земної кулі.