Міністерство освіти і науки України

Львівська національна академія мистецтв

Кафедра менеджменту

мистецтва

Курсова робота

на тему: «Визначення фази розвитку організації»

Виконала:

студентка II курсу

факультету ІТМ

кафедри менеджменту

соціокультурної

діяльності

Ганинець Р.Є.

Перевірив:

Мазурик З. В.

Львів – 2010

План

Вступ………………………………………………………………………………3-4

Розділ I. Організація у сфері культури та особливості…………………….5-14

1. Організація у сфері культури та її характерні ознаки……………………..5-6

2. Структура сучасної сфери культури та загальні тенденції її розвитку…..6-9

3. Інституційні форми й основні чинники розвитку сучасної сфери культури……………………………………………………………………..10-14

Розділ II. Життєвий цикл мистецьких організацій……………………….15-24

2.1. Ситуативні чинники росту і розвитку організації у сфері культури…………………………………………………………………………15-17

2.2. Життєвий цикл організації у сфері культури…………………………….17-24

Розділ III. Визначення фази розвитку організації на прикладі соціокультурних закладів Львова…………………………………………..25-27

Висновки………………………………………………………………………..28-29

Список використаних джерел………………………………………………..30

Вступ

Метою даної наукової роботи є розкриття суті визначення фаз діяльності організації на прикладі соціокультурних закладів Львова, дослідження життєвого циклу соціокультурних організацій та їх розвитку, у контексті діяльності мистецької організації та її особливостей, її структури та інституційні форми.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що кожна соціокультурних організація в процесі свого існування проходить етапи які властиві і звичайній організації, такі як народження, зростання, розбудова, переорієнтація. Розвиток організації у сфері культури проходить чотири фази: ідеї, структури, стратегії і фестивальну фазу. Визначивши на якій з цих фаз є організація дуже важливо, адже це дозволить організації оцінити свої здобутки і надбання, а також поразки і прорахунки за роки праці, для того щоб в майбутньому покращити свою роботу. Ця тема актуальна для Львова, адже тут є велика кількість соціокультурних закладів, як потребують кваліфікованого підходу у визначенні фази їхньої діяльності, для того щоб оптимізувати їхню роботу.

Завданнями дослідження є:

• Дослідити організацію у сфері культури та виявити її характерні особливості;

• Охарактеризувати структуру сучасної сфери культури та загальні тенденції її розвитку;

• Описати інституційні форми й основні чинники розвитку сучасної сфери культури;

• Детально дослідити ситуативні чинники росту і розвитку організації у сфері культури;

• Детально проаналізувати життєвий цикл організації у сфері культури;

• Охарактеризувавши фази розвитку, визначити на прикладі конкретних організацій на якій фазі вони знаходяться.

Об’єктом дослідження виступає організації у сфері культури.

Предметом дослідження є визначення фази діяльності мистецької організації.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вперше досліджується тема визначення фази діяльності соціокультурних закладів на прикладі організацій Львова у контексті існування мистецької організації її особливостей, її структури та загальних тенденцій розвитку.

Методологічною основою для написання роботи стали спеціалізовані підручники по менеджменту у культурі і мистецтві.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

Розділ I. Організація у сфері культури і її характерні ознаки.

1.1 Організація у сфері культури та її характерні ознаки.

Дати визначення організації досить просто – це формальна структура, в якій люди співпрацюють для досягнення конкретних цілей, це визначення можна використовувати також і в культурному секторі, наприклад для театрів, оркестрів, драматичних труп, музеїв, галерей, мультимедійних фірм і мистецьких академій. Глибша проблема - дати визначення поняттям «мистецтво» і «культура». Культури є збірним поняттям для означення всіх форм мистецького та культурного вираження в історичному процесі та мистецьких послуг, які виробляють, показують і/чи поширюють. Згідно цим визначенням, розглядаємо театр, візуальне мистецтво та дизайн, архітектуру, музику, оперу, музичні фільми, мультимедійні твори, цифрове мистецтво та всю культурну спадщину як приклади форм культурного вираження та послуг.

У цих рамках культурні організації мають специфічні цілі, які стосуються виробництва, демонстрації, дистрибуції або освіти. Цей прагматичний підхід розглядає культурний сектор як клаптикову ковдру. Така структура охоплює організації високого мистецтва, зокрема галереї та симфонічні оркестри, фірми, які займаються масовою культурою, наприклад, величезні компанії розважального бізнесу, самодіяльне мистецтво та фольклорні групи, які представляють традиційну культуру.

Ознаки, які характеризують таку організацію:

• наявність художнього керівництва для контролю за творчим процесом;

• переважно професійне та нормативне судження про зміст та форму;

• невеликі масштаби та неформальні трудові відносини й творчі групи;

• динамічне довкілля як наслідок впливу (цифрові форми) різних культурних смаків – відмінності за економічними наслідками.

Ці характерні ознаки впливають на те, як менеджери мистецтва застосовують загальну теорію менеджменту в конкретних ситуаціях. Наприклад, надто бюрократичні системи менеджменту (форми, звіти, дотримання послідовності та ієрархії) заважають творчому процесу. Якщо ми ігноруємо неформальну організаційну культуру, митці та інші працівники залишать організацію і будуть шукати робочих місць там, де вони можуть спілкуватися по – своєму. Загалом можна сказати, що культурні організації - як культурна індустрія, що орієнтується більше на промисловість, ринок та зумовлене технологією виробництво культурних продуктів (музичні диски, відеозаписи, книги), - має свій особливий характер. Виробництво, презентація, розповсюдження та освіта в культурі опираються на свободу вираження, яку визнає низка міжнародних угод та, окрім іншого, конвенції ООН. Культурні продукти також захищені загальними та спеціальними правилами та регуляційними нормами авторського права, тому без поваги до творців працювати в галузі культури та мистецтва неможливо. Окрім цього, існують національні та міжнародні норми щодо врахування мистецьких та історичних цінностей в економічних стосунках, у національному та регіональному планування (культурна спадщина). [1, 28 – 30]

1.2 Структура сучасної сфери культури та загальні тенденції її розвитку.

У сучасному постіндустріальному суспільстві культура поряд з освітою, науковими дослідженнями та іншими галузями соціальної та виробничої інфраструктури стає одним із стратегічних чинників економічного та соціального прогресу. Підвищення ролі та значення культури в суспільстві відображається і в економічних показниках її розвитку.

З розширенням застосування авторського права все більше товарів і послуг культурного призначення залучаються до ринкового обігу, ускладнюється галузева структура сфери, що розглядається, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі ними. Зростаючий приток ресурсів до цієї сфери пов’язаний насамперед із швидким підвищенням духовних та естетичних потреб людини у сучасному суспільстві. Та посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. З прогресом інформаційних технологій та Інтернету, які сприяють стрімкому збільшенню інформаційних потоків в економіці та інвестицій культурного обігу між країнами, цей вплив ще більше зростає, підвищуючи, таким чином, внесок культури до розвитку суспільства та процесу глобалізації світової економіки.

До соціально – культурної сфери входить широке коло видів діяльності, спрямованої на задоволення різноманітних потреб населення у товарах та послугах культурного призначення.

До цієї сфери відноситься низка промислових галузей, що на неї працюють:

• виробництво спортивних товарів, аудіо та відеотехніки, фотоапаратури та музичних інструментів, художнього виконання меблів і предметів прикладного мистецтва;

• комплекс галузей інформації, що включає послуги з накопичення, обробки, передавання та використання інформації, друковані та електронні ЗМІ;

• кіноіндустрія, студії звукозапису та відеозапису.

До неї входить також низка галузей сфери послуг:

• фотостудії;

• модельний, рекламний, архітектурний та інші види бізнесу;

• спортивні об’єднання та організації.

Найважливіше місце у структурі соціально – культурної сфери посідають власне установи культури та мистецтва, так звані традиційні «живі» види мистецтва:

• оперні та драматичні театри;

• симфонічні оркестри та естрадні музичні групи;

• музеї, галереї, бібліотеки та архіви.

Така різноманітна структура досліджуваної сфери відображає різноманіття її функцій:

• одні її підрозділи виробляють товари або послуги культурно – рекреаційного призначення (спортивний інвентар, музичні інструменти, архітектурний дизайн тощо);

• інші тиражують твори мистецтва – видають художню літературу, друкують репродукції та копії творів живопису, транслюють драматичні вистави або концерти в електронних засобах масової інформації;

• промисловість також тиражує твори мистецтва, випускаючи художньо виконані предмети побуту (одяг, начиння, копії художніх виробів тощо);

• особлива роль належить установам та організація культури та мистецтв, в яких створюються духовні та естетичні цінності, які становлять культурне надбання людства.

Комплексний аналіз досліджуваної сфери вкрай ускладнюється недосконалістю її статистичної бази. Її галузі і підгалузі розкидані по всій схемі галузевої класифікації і часто включені до інших рубрик економічної діяльності. Останнім часом, щоправда, позначились зрушення до концептуального групування статистичних даних, які відносяться до соціально – культурної сфери.

Для динаміки різних сегментів сфери культури та мистецтва характерні серйозні розбіжності.

Інформаційні послуги та весь комплекс галузей, пов’язаним із новітніми способами накопичення, обробки, передавання та використання аудіовізуальної інформації значно випереджають за темпами зростання традиційну індустрію розваг і відпочинку. Провідне місце за темпами зростання у комплексі друкованих та електронних ЗМІ та індустрії масових розваг посідають мультимедійні види розваг – комп’ютерні ігри, кабельне та супутникове телебачення та радіомовлення, виробництво компакт - дисків, аудіо – і відеокасет. Досить динамічно розвиваються і електронні засоби масової інформації. Утримує свої позицій кіновиробництво, багато в чому за рахунок значних прибутків від відеопрокату і реалізації відеокасет.

В останні роки кінотеатри навіть відбирають глядачів у відео і телебачення. Кінопрокат зміцнює свою конкурентоспроможність завдяки показу прем’єр нових фільмів, створенню широкої мережі сучасних кіноцентрів – мультиплексів, які містять декілька демонстраційних залів з новітнім аудіовізуальним обладнанням, і відрізняється наданням першокласного сервісу. Традиційні друковані засоби масової інформації, зокрема видавнича сфера, також зберігають свої позицій, головним чином, завдяки висококваліфікованим професійним кадрам і впровадженню цифрових технологій, як дозволяють розміщувати електронні версії друкованої продукції на сайтах глобальної комп’ютерної мережі.

Галузі індустрії розваг і відпочинку розвиваються помірнішими, хоч і досить високими темпами. Особливе місце належить філармоніям, драматичним та оперним театрам, музеям, архівам а іншим установам, які мають стратегічне значення для розвитку всієї сфери культури та мистецтва.

Як і ЗМІ, кіноіндустрія та мультимедійні види розваг, традиційно «живі» види мистецтва розвиваються під сильним впливом науково – технічного прогресу, який відкриває нові творчі можливості. Художники та скульптори застосовують нові матеріали та засоби їхньої обробки, музиканти – комп’ютери та електронні технології, театри – нові художні засоби, притаманні кіномистецтву та телебаченню. Значення інформаційних технологій та Інтернету в розвитку сфери культури важко переоцінити – досягнення світової культури максимально наближаються до широких мас населення. Багато великих музеїв світу мають сайти у глобальній комп’ютерній мережі. Драматичні вистави, симфонічні та естрадні концерти передаються по Інтернету і стають доступними глядачу в режимі реального часу в будь – якій точці планети. Майже повністю комп’ютеризовані у зарубіжних країнах музеї та бібліотечні установи.

Під впливом новітніх тенденцій і потреб істотно змінюється і організаційна структура установ культури і мистецтва. Дуже важлива тенденція – їх універсалізація. Сучасні бібліотеки, музеї, кінотеатри являють собою, як правило, багатофункціональні комплекси. У бібліотеках проводяться лекції, конференції; у музеях працюють лекторії, відеозали, кіоски, магазини і навіть ресторани. [2, 96 – 98]