Глава 3. Особисті установки руководителя

3.1.Самомотивация

Мотивація - спонукання до чогось. Нас може хтось спонукати до певної діяльності чи ми спонукуємо до неї самі себе, і тоді мова про самомотивації. Самомотивацию нині розглядають як частина соціального інтелекту людини. Його визначає то, як швидко людина адаптується в у ситуації, чи може пред'явити себе у суспільстві, наскільки вона емоційно чутливий до змін у поведінці співрозмовника тощо. Сьогодні соціальне інтелект деяких випадках котирується вище, ніж інтелект общий.

Мотивація - модна тема. Ще 3 роки тому керівники були серйозно переймаються тим, як знайти підхід підлеглих (замотивувати), але сьогодні змінилася. Керівник надає роботу - співробітник повинен її виконувати, вже далеко не всі стурбований зацікавленістю останнього: «Треба, а чому - нехай сам придумує». Тому, які мають високим соціальним інтелектом, стрімкіше просуваються по службі. Так відбувалось і раніше, але у стабільній державі це були менш помітно. Зараз, як від людей потрібно підприємливість, швидкість думки, гнучкість, саме самомотивация стає інструментом успеха.

Мотиви ж можна перераховувати нескінченно, їх дуже багато: — мені це цікаво; — у цьому полягає моє самовираження; — мене це сходинка зростання; — так одержую новий досвід минулого і т. д.

Двом різних людей показали склянку, куди воду налили лише наполовину. «Склянка наполовину порожній», — сказав один. «Склянка наполовину попон», — заперечив другой.

Можливо два виду мотивації: мотивація уникнення невдача Італії й мотивація досягнення успіху, і це що визначає поведінці людини. Якщо він уникає невдач, його головний життєвий принцип: «Аби чогось не вийшло». В усіх життєвих хід подій він бачить собі небезпеку життю і про всяк випадок не робить. Людина, налаштований для досягнення успіху, бачить у кожної нову ситуацію нові можливості. Вона більше смів і розуміє: щоб чогось домогтися, треба діяти й отримувати досвід, нехай навіть негативний. Він сприймає його як невдачу, мотивуючи тим, що негативний результат — теж результат. І йде далі. Його «склянку» завжди «наполовину полон».

Наші мотивації постійно змінюються, оскільки мотиви дуже тісно пов'язані до потреб (потреба – це потреба людини у чимось), і основні їх займають звану «Піраміду Маслоу»: — біологічні потреби; — потреба у безпеки; — потреба у любові, дружбі, приналежність до групи; — потреба у досягненні, визнання; — потреба у самовираженні (самоактуализации).

Потреба породжує мотив, а мотив — мета. Досягнення мети — ніщо інше, як задоволення потреб. Можна сказати й так: потреба породжує мета, а з-поміж них стоїть мотивація, тобто модель поведінки, що її вибираємо, щоб домогтися мети. Інколи досягнення ланцюга неможливо тому, що в людини недостатньо ресурсів, і це накладає відбиток на мотивацію Скажімо, хоче людина їздити у «Мерседесі», а грошей бракує навіть у «Запорожець». Один знітиться: «А чого тоді працювати!» Інший знайде компроміс: «Дякувати Богові, хоч і таксі собі зарабатываю».

Наведемо для прикладу жодну з моїх знайомих, яка одержала пропозицію брати участь у мережевому маркетингу. Попри те що що вона потребувала грошах і взагалі пропонували хорошу зарплату, пішов відмова: «Я — викладач вищій школі, суперечить моїм переконанням». Досягнення мети може суперечити нашим життєвим принципам, настановам — і це, зрозуміло, впливає мотивацію. Але Якщо людина може змінитися свої установки, змінюється від і мотив поведения.

Взаємопов'язані чи мотивація, підлогу та вік? Безсумнівно. Для жінок основний мотивацією є атмосфера у ній, заважає чи сприяє робота тому, щоб у будинку і у душі панував порядок, добробут. До останнього час жінки дедалі більше наводять собі роботи з гнучким графіком. Не тому таке стала вельми поширеною ми отримали компанії, займаються мережним маркетингом,когда можна працювати у зручне час й одержувати дохід? Для жінок на роботі дуже важливий ірраціональний компонент: багато будується на емоціях, прив'язаності, симпатиях.

Для чоловіків визначальним мотивом у роботі стає зробити кар'єру, вести, тобто переважає раціональний компонент.

А в похвали, визнання власну значимість однакову потреба відчувають усі люди, незалежно від статі. Хоча задля справедливості слід помітити, чоловіки все-таки воліють, щоб добре слово супроводжувалося премією чи підвищенням по службе.

Відома стара китайська прислів'я: «В Україні ecть двадцять років на здобуття права вчитися, двадцять років на боротися, і двадцять років у тому, щоб мудреть».

Багато студентів ще вузі починають працювати. І на них головним мотивом стає отримання досвіду. З другого краю місці за актуальності для молодої людини — набуття потрібних зв'язків. Соціальна мережу - це наш соціальний капітал, яким потім ми користуємося все життя. Мотивуючи вибір тієї чи іншої підприємства, молодь враховує момент престижу: воліють «фірми з брендом» - безпосередньо з ім'ям. До речі, репутація компанії - мотив актуальний для таких людей різного віку: важливо, щоб компанія добре котирувалася і займала високе місце у рейтинге.

Мотивація можливості кар'єрного росту знаменує перехід до більш зрілому віку. На першому плані виходять самореалізація і опыт.

Можливо, для когось видаватиметься дивовижним, що тепер після 40 років чимало людей починає думати про пенсію. Але це, і це а то й основний, то одній з визначальних мотивацій. Працівники «пізніше» більш цінують стабільність підприємства. І тут соціальні гарантії ставляться на чільне місце під час виборів місця работы.

Особливу групу становлять люди, які працюють у пенсійному віці. У першому місці часто-густо їм не мотивація заробітку, як це можна було припустити, а мотивація продовження соціального життя і самореалізації, передачі опыта.

Вважають, що у бізнесі немає відносин, є справи. Багато чого у бізнесі робиться саме у відносинах, довірі, прив'язаності. І всі тут залежить від цього, хто задає тон, - від керівника. Керівник може декларувати щонайпрогресивніші принципи, але психологічний клімат у колективі залежатиме від, хто їх транслює. Короля грає почет... Можливо, тому зараз затребувані психологічні тренінги, оскільки вони створюють простір, у якому люди-руководители і керовані — можуть домовитися між собою, уздріти і зрозуміти друг друга...

Керівник може бачити, хто колектив з працівників і що відчуває потреба, отже управляти мотивацією. Якщо найактуальніша потреба у безпеки - скажімо, людині ніде жити, — керівник щось робить до розв'язання цього питання (наприклад, дає місце у гуртожитку, грошову позичку), він цим мотивує працівника. Випускники однієї з челябінських вузів, давно самі які є керівниками, з вдячністю згадують свого колишнього ректора, який влаштовував їх дітей у садки. Багатьом це дозволило продовжувати учебу...

Мотивація визначається типом підприємства, родом діяльності, обстановкою у зовнішній середовищі, особистими цілями чоловіки й багатьох інших. Мотивація - величина змінна. Управління мотивацією іншим людям, наприклад співробітників, спрямоване саме те що, щоб організація, фірма, підприємство розвивалися, а працівники були відданими і більше результативными.

Управління мотивацією людей дозволяє як бути успішними в бізнесі, а й створює сприятливий психологічний клімат колективу. Управляти мотивацією інших нелегко. Працювати й любити своєї роботи - зовсім не один і той ж. У деяких організаціях проводяться конкурси професійного майстерності чи преміюють тих працівників, хто рік ні разу я не взяв больничный...

Kaк yправлять власної мотивацией?

Свідомий вибір. Там, коли потрібно ухвалити рішення чи подолати протиріччя, потрібно проаналізувати ситуацію (наприклад, розкресливши лист на дві графи: «плюси» і «мінуси», підрахувати й інші) і свідомо зробити вибір найприйнятнішого варианта.

Позитивне мислення. Навчіться в усьому що відбувається бачити для cебя позитивний бік. Негативного результату — теж результат. Важливо не те що з нами відбувається, бо як ми ми до з того що на нас происходит.

Ясна мета. На в кожному новому етапі ставте собі мети кілька вище, чому ви маєте нині, реальні і конкретно измеряемые.

Приятельська підтримка. Якщо до вас їй потрібна допомога, звертайтеся з ним до своїх однодумцям. Якщо до вас потрібна похвала, відкрито звідси просите. Якщо до вас потрібен рада, запитуйте у авторитетних вам людей[8].

3.2. Мотивація самосовершенствования

Удосконалення є шляхом формування себе, немов особистості, розвитку своїх здібностей, придбання знань і умінь. Як зазначив Л.Н.Толстой, прагнення самовдосконалення хоча б тому властиво людині, що він, якщо правдивий, може бути задоволений собою. Спонукають до самовдосконалення три обставини: а) наявність в людини потреби до самоповазі й у схваленні іншими. У соціальному престиж; б) неузгодженість в образах свого «Я ідеальне» і «Я реальне»; в) виникаючі цій основі самооцінки і самовідносини. Відсутність одного з цих компонентів не призведе до формування мотивації самовдосконалення. Так, навіть якщо себе оцінюватиму не дуже високо, прагнення до самовдосконалення може і не, якщо в мене не розвинена потреба у самоповагу чи мені байдуже думка мене інших людей.

Розрізняють моральне, інтелектуальне й фізичне самовдосконалення. Моральне самовдосконалення пов'язані з самовихованням, інтелектуальне – з самоосвітою, фізичне – з саморозвитком. Вибір спрямованості самовдосконалення пов'язаний як із схильностями людини, і з конкретними життєвими ситуациями.

Виявлено найтиповіші мотиваторы (установки), які заторкують три сфери відносин (до життя, до людей і себе) і що дають, навіщо то вона може йти до самосовершенствованию.

Мотиваторы, які заторкують ставлення до життя: — заради матеріального добробуту — «щоб мати матеріальними благами»; — заради полегшеного існування — «щоб легше жити»; — заради кращого життя — «щоб було краще»; — заради уникнення неприятностей.

Мотиваторы, які заторкують ставлення до людей: — заради хороших відносин із людьми — «щоб добре ставитися до людям»; . заради альтруїзму, можливості допомагати другим.

Мотиваторы, лптрагивающие ставлення себе: — заради позитивного відносини людей — «щоб до мене ставилися з повагою»; — заради вдосконалення — «щоб удосконалювати себе»; . заради самореализации.

Установки, пов'язані зі ставленням до життя, зустрічаються кілька частіше, ніж установки, що характеризують ставлення до себе.

Виявлено статеві і вікові особливості у визначенні значимості тих чи інших мотиваційних установок. Установки матеріальним добробут і на самореалізацію мають важливіше значення для студентів. Дівчата в більшою мірою виявляють зацікавлення у матеріальному добробуті, ніж юнаки. Про те в тих розпорядження про альтруїзм вище, ніж в дівчат. У дівчат вище потреба у спілкуванні, але нижче, ніж в юнаків, показник моральної мотивации.

Стійкість мотивації саморозвитку залежить від стійкості ідеалу (образів ідеальних особистостей, ідеального «Я» і стійкості самооценки.

Через війну самооцінки суб'єкт виявляє в собі недоліки, які ка відзначають Л. І. Рувинский й О. Є. Соловйова (1982), може мати різну природу. З одного боку, під недоліком тямить відставання від норми розвитку позитивного якості, з іншого — рівень розвитку позитивного якості проти наявними в нього ідеалом. У цьому випадку недолік помітний для оточуючих, і тому вирішальна роль спонука саморозвиватися належатиме власної ініціативи суб'єкта. Можливі випадки, як під недоліком розуміють наявність негативного якості. Тут самовиховання виявляється у перевиховання, що пов'язано з ламанням старих негативних стереотипів, з які виникають у особистості внутрішнім конфліктом (з «боротьбою мотиваторов»).

Ефективність самовдосконалення залежить від стійкості самооценки.

Нестійкості самооцінки сприяє стихійність, суперечливість достигаемых у будь-якій діяльності результатів: сьогодні випадково досяг успіху, а завтра як і випадково зазнав невдачі. Це призводить немає планомірному і систематичного самовдосконалення з урахуванням довгострокової установки, а до самовиправленню вчинків, результатів, т. е. ситуативному поведінці з урахуванням короткочасних мотивів, тому збереження стійкості мотиваційної установки можна проводити через регуляцію рівня самооценки[9]..

Заключение

Уміння жити із людьми- це менеджмент, вміння ладнати згодом – самоменеджмент. Причому риса останнього визначає ефективність першого. Самоменеджментом називають послідовне і доцільне використання випробуваних методів роботи у повсякденної практиці, у тому, щоб оптимально і з змістом використовувати своє время.

Управління часом – річ дуже особиста. З десятків запропонованих рад ми повинні підібрати ті, що походять саме вам, й примусити їх працювати він. Навчитися управляти часом – завдання для слабкого людини. Влада над часом дається лише у безупинної боротьби з «расточителями времени»[10].

Прийоми управління часом дають можливість керувати своєї жизнью.

Особливість сучасного погляду керівника як лідера колективу у тому, що він сприймається як носій інноваційної організаційної культури, як основний ініціатор послідовних змін - у організації. Найважливіші риси сучасного керівника: професіоналізм, здатність вести у себе колектив, прагнення створювати й підтримувати хороший психологічний клімат вимагає роботи з себе, без самоменеджмента.

Діяльність ми розглянули прогресивні методики планування, практичну пораду і з ефективного організації своєї діяльності, планування робочого дня, встановленню пріоритетів в работе.

Список використаних джерел постачання та литературы

1. Верищагин Д.С. Становлення: Система подальшого енергоінформаційного розвитку, II щабель. СПб.: ІД «Невський проспект», 1999.- 188 с.

2. Джулія Моргенстерн Таймі менеджмент. Мистецтво планування та управління своїм часом і своєю життям. М.: ТОВ «добра книга»,

2001. – 264 с.

3. Зайверт Л. Ваша час – в Ваших руках. М.:ИНФРА-М, Интерэксперт,

1995. – 267 с.

4. Ільїн Е.П. Мотивація і мотиви. СПб.: Пітер, 2003. – 512 с.

5. Кузнєцова Є. Побудуйте долю // Дійові особи. 2003. № 4. С.

48-50.

6. Маслоу А. Мотивація і як особистість. СПБ.: Пітер, 2003. – 352 с.

7. Мильнер Б.З. Теорія організації. М.: ИНФРА-М, 1999.- 336 с.

8. Психологія людини від народження на смерть. СПб: Прайм ЕВРОЗНАК,

2003. - 656 с.

9. Шипунів В. Г., Кишкель О.Н. Основи управлінської діяльності. М.:

Сенс , 2000. – 359 с.

10. Удальцова М. В. Соціологія управління. М.: ИНФРА-М, Новосибирск:

НГАЭиУ, 1998. – 144 с.

11. Хроленко О.Т. Самоменеджмент М.: «Економіка», 1996. – 139 с.

12. Цыпкин .А., Люкшинов О.Н., Эриашвили Н.Д. Менеджмент.: НТ-ДИАНА,

2001. – 439 с.

-----------------------

[1] Дж. Моргенстерн Таймі менеджмент. Мистецтво планування і управління своїм часом і своєю життям. М., 2001. З. 12.

[2] Зайверт Л. Ваша час – в Ваших руках. М.: Интерэксперт, ИНФРА-М, 1995. С10.

[3] Зайверт Л. Указ. Тв. З. 91

[4] Зайверт Л. Указ. Тв. З. 111.

[5] Зайверт Л. Указ. Тв. З. 118.

[6] Верищагин Д.С. Становлення: Система подальшого енергоінформаційного розвитку, II щабель. СПб.: ІД «Невський проспект», 1999. З. 28.

[7] Вудкок М., Френсіс Д. Розкутим менеджер. М.: Річ, 1991. 320 с.

[8] Кузнєцова Є. Побудуйте долю // Дійові особи. 2003. №4. З. 48- 50.

[9] Ільїн Е.П. Мотивація і мотиви. СПб. : Пітер, 2003. З. 225.

[10] Хроленко О.Т. Самоменеджмент. М.: Економіка, 1996. З. 13.