практик з псих упр перс_1 / література / конфліктологія

влада чи управління, що здійснюється особами, які висунуті на керівні посади за їхні видатні досягнення та здібності. Концепція М. покликана виправдати політичні та економічні привілеї нової інтелектуальної еліти, яка нібито вносить найбільший вклад у добробут всього суспільства. Являючи собою модернізацію традиційних теорій еліти та західної політології, М. розглядається то як влада групи людей, що отримала найвищий індекс у галузі їхньої діяльності (Парето); то як найактивніші у політичному напрямку люди, що зорієнтовані на владу, організована меншість суспільства (Моска); то як люди, що володіють інтелектуальними або моральними перевагами над масою, найвищим почуттям відповідальності (Ортега-і-Гассет) та ін.

Метод — спосіб пізнання і застосування системи прийомів для досягнення поставленої мети (методи виховання, управління, наукової творчості тощо).

Мислення — процес руху думки від невідомого до відомого. Мислення починається там, де перед людиною виникає щось нове, невідоме, коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати.

Мотив — реальне прагнення, яке примушує людину діяти в певній життєвій ситуації, за певних обставин.

Мотивація — процес спонукання себе та інших до певної діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей або ж цілей організації.

Н

Наміри — свідоме бажання, готовність діяти.

Недовіра — сумнів щодо когось через невиконання обіцянок.

О

Обов’язки — необхідність виконання працівниками покладених на них функцій, реалізувати цілі й завдання, пов’язані зі службовим становищем їх в організації.

Олігархія — влада небагатьох, влада багатих; влада будь-якої егоїстичної групи.

Охлократія (влада натовпу) — 1. Ситуація, характерна сутичками, погромами, вуличними безпорядками. 2. Влада громадськополітичних груп, що орієнтується на примітивні варіанти популістських напрямків, які абсолютизують права й ігнорують обов’язки.

331

Соціальна база О. — люмпени та маргінали, невдоволені своїм становищем. Авантюризм у політиці — суттєва риса охлократичної політики, що може призвести до загальнонаціональної катастрофи.

Опонент (від лат. opponens — той, що заперечує) — учасник спору, конфлікту.

Осуд — повідомлення, що виражає неправильну дію когось.

П

Парадигма (від грецьк. paradihme — приклад, взірець) — визнана сукупність наукових досліджень, яка є взірцем, моделлю постановки проблеми; показник становища індивіда, групи, прошарку у суспільстві, в системі економічних, соціальних і політичних відносин.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична діяльність з власним ризиком щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Пластичність — проявляється у швидкому пристосуванні до обставин, які змінюються.

Повноваження — влада, яка надається організацією посадовій особі і виявляється у праві приймати рішення, віддавати накази й розпорядження, вживати певних заходів і розпоряджатися ресурсами для досягнення цілей організації. Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який обіймає посаду на даний момент.

Політизація — посилення впливу політики на сфери суспільного життя і у зв’язку з цим зростання ролі держави у суспільстві; залучення рядових громадян у політичний процес.

Політична безпека — це стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які гарантують захист суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності та конституційного устрою держави. Джерела загроз і небезпеки: зовнішні — держави, юридичні та фізичні особи, які втручаються у внутрішні справи; внутрішні — злочинність, корупція, неконституційні воєнізовані формування, юридичні та фізичні особи, які своїми діями не підтримують територіальну цілісність і конституційний устрій держави.

Політичні психотипи. З політичної точки зору партію розглядають як об’єднання психологічно близьких людей і зазначають, що, скажімо, анархісти, кадети, демократи, республіканці, комуністи, націоналісти та ін., як правило, мають політично відмінні психологічні особливості спілкування, мислення, мовлення.

332

Попередити конфлікт — “вибити ґрунт” з-під ситуації, коли виникнення і розвиток конфліктних суперечностей стає реальним.

Популізм (від. лат. populus — народ). Як феномен винятково політичний має генетичне коріння у суспільному житті США кінця ХІХ ст. В 1891 р. там виникла популістська, тобто народна, партія, що відображала настрої фермерів і робітників, їхній протест проти наступу монополістичного капіталу.

П. — різновид політичної діяльності державних або інших полі- тичних структур та інститутів, еліт, лідерів, які використовують пря- ме апелювання до громадської думки як основного засобу досягнен- ня власних цілей.

В арсеналі популістських прийомів не останнє місце займають загравання з низами у формі тверджень про безпомилковість почуттів народу у виборі своїх вождів і правильного розвитку суспільства. Діячі популістського типу заради досягнення мети не виключають і такі “сильнодіючі засоби”, як обман, наклеп, підтасування тощо.

Пошук — система гносеологічних прийомів і соціальних заходів, спрямованих людиною на здобуття нових знань, відкриття об’єктивної дійсності.

Похвала — акт публічного схвалення, позитивної оцінки чогось, когось, певного вчинку, поведінки, діяльності.

Правовий статус державних службовців — сукупність прав, сво-

бод, обов’язків, обмежень, заохочень, відповідальності, встановлених законодавством і гарантованих державою.

Праця — свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, яка є необхідною умовою існування й розвитку людини. Будь-яка праця, фізична чи розумова, може за певних суспільних умов стати творчою.

Президент (від лат. praesidens — той, що сидить попереду). Подібність коренів свідчить про наших загальних індоєвропейських предків. Однокорінні “дисидент” — “той, що відсиджує”, “сесія” — “засідання”, “президере” — “сидіти перед”, “предсидіти”, “президенс” — “головуючий”, “голова”. Таким чином, якщо дотримуватися підґрунтя, то згадана особа не повинна залишати столу засідань і не роз’їжджати туди-сюди в державних справах, сказати б, з офіційними візитами.

Прихильник — особистість, схильна підтримувати інших чи до взаємодії з ними.

333

Принциповість — морально-психологічна риса особистості, яка характеризує чіткість її соціальної позиції, вірність певних дій переконанню й принципам, послідовність їх обстоювання, втілення в життя.

Проблема (від грецьк. problema — задача, завдання)— усвідомлення суб’єктом неможливості вирішення суперечностей або труднощів за допомогою наявних знань просто і швидко.

Професійна придатність — сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досягнення нею суспільно необхідної ефективності праці. За наявності знань, умінь і навичок, отриманих у процесі професійного навчання, вона забезпечує високу професійну ефективність.

Психічний стан керівника — виявляється в таких способах впливу: зараження, переконання, навіювання, наслідування.

Психотехнологія спілкування — наука про практичне викорис-

тання психологічних механізмів спілкування для досягнення оптимальних результатів в управлінні людьми.

Р

Реактивність — особливість реакції особи на різноманітні подразники, що виявляється в темпі, стилі й формі відповіді, відображається у ставленні людини до оточення, до самої себе.

Резистентність — можливість виявляти супротив негативним або несприятливим обставинам; досить яскраво проявляється в стресових ситуаціях, при значних напруженнях у діяльності.

Референдум — “Те, що повинно бути повідомлене”. Про що необхідно знати. Однокорінний “реферат” (“рефератус” — “повідомлення”), “референс” (“референт”) — “той, що повідомляє”. Від нього і “реляціо” (“реляція”) — “повідомлення (від “реферре” — “доносити”). Доносити відомості. Отже, зовсім зайвим виявляється виносити яке-небудь повідомлення на всенародний “референдум”. Виходить “масло масляне” — “виносити те, що виноситься”. Значно простіше й зрозуміліше було б для того ж народу, про благополуччя якого дбають автори заходу, якби вони виносили на “всенародне обговорення” плоди своїх роздумів і рішень.

Ригідність (від лат. rigidus — твердий, чіпкий) — особливість, протилежна пластичності, складність або неможливість пристосуватися, перебудуватися до обставин (інертність, в’ялість).

Роль — поняття, що виражає поведінку людини у певній життєвій ситуації, яка відповідає її становищу.

334

Рух політичний — динамічні спільності великих мас людей, що усвідомили єдність своїх соціальних, економічних, політичних і духовних інтересів, які відстоюють ці інтереси перед державою.

Визначальними ознаками руху політичного є: масовість, добровільність, відсутність фіксованого членства, чіткої організаційної структури, комплексної програми, переваги стихійності.

Р. п. знаходиться в певному співвідношенні з політичними парті- ями. У певних умовах вони можуть стати базою конституювання по- літичних партій. І, навпаки, політичні партії з метою розширення свого впливу в суспільстві стають організаторами р.п.

С

Сенситивність — міра чутливості до явищ дійсності, до яких людина має стосунок. Нездійснені домагання, конфлікти, соціальні проблеми в одних людей викликають яскраві реакції, переживання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.

Соціальне очікування — очікування від людини, яка посідає в суспільстві певне становище, її судження, дії, вчинки, які відповідають її соціальній ролі.

Службовці — соціальна група, яка складається з фізичних осіб, що здійснюють на оплачуваних засадах певні соціально необхідні функції та виконують завдання чинних органів, установ і організацій.

Співробітництво — взаємна праця, спілкування.

Спілкування — важлива духовна потреба людини як суспільної істоти. Потреби людини в спілкуванні зумовлені суспільним буттям та необхідністю взаємодії в процесі життєдіяльності.

Спостереження — навмисне й цілеспрямоване здорове сприйняття психологічних особливостей та поведінки людини. Спостереження буває пряме, приховане, включене і невключене. Спостереження — риса особистості, що ґрунтується на вмінні сприймати, розуміти й оцінювати явища, процеси та предмети.

Справедливість у конфлікті — це коли обидві сторони пере-

можниці.

Статус (від лат. status — стан, становище) — становище, яке посідає індивід або група серед інших людей чи груп.

Стрес (від англ. stress — напруження) — стан, викликаний психічним або фізичним напруженням.

335

Сублімація (від лат. sublimatio — підіймаю, підношу) — один із механізмів психологічного захисту, що знімає напругу в ситуації конфлікту.

Сумнів — стан невпевненості, тривожності, помилковості в попередніх оцінках дійсності.

Суперництво — стан тривожності й невідповідності у процесі спілкування різного типу.

Суспільство — сукупність стосунків між людьми — членами спільноти, яка є носієм масової суспільної свідомості, має спільні традиції, історію, звичаї, цінності.

Ставлення особистості до держави — взаємодія держави й осо-

бистості. Особистість вступає у взаємодію з державою в процесі соціалізації (в сім’ї, школі, ВНЗ) і в процесі самостійного життя та діяльності в її правовому полі, особистість може обрати громадянство тієї чи іншої держави, але не може опинитися поза державою.

Т

Такт — правила етики, почуття міри у відносинах підлеглого та керівника.

Тактика — короткочасна стратегія для досягнення мети. Толерантність (від лат. tolerant — терпіння) — терпимість, ло-

яльність до чужих ідей, думок, традицій, поведінки, способу життя.

У

Уміння — використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору та здійснення прийомів, дій відповідно до поставленої мети.

Ф

Функції організації — загальні адміністративні обов’язки, що виконуються в усіх організаціях. Склад основних функцій: планування, організація праці, вкомплектування штатів, мотивація, комунікація, керівництво, контроль.

Функції керівника — виховна, гностична, регулююча й контроль-

на.

Х

Хиба — знання про дійсність, які цією дійсністю заперечуються.

336

Ц

Цільове управління — процес, спрямований на досягнення мети з приводу певних інтересів груп, осіб, господарства.

Ч

Час політичний — характеризує діяльність буття політичних відносин, проходження політичних процесів, час життя політичної ідеї, теорії, послідовність утвердження одного типу політичних відносин після іншого.

Ю

Юридична відповідальність — додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація або особа.

Я

Ярлик — прагнення нав’язати людині оцінку або аналіз її діяльності, не властиві їй.

337

ДОДАТКИ

Таблиця 1

Сигнали конфлікту

ДИСКОМФОРТ — це інтуїтивне відчуття, що щось не так, хоча виразити його словами важко

ІНЦИДЕНТИ — незначний інцидент, що неправильно сприйнятий, може призвести до ескалації конфлікту

НЕПОРОЗУМІННЯ — помилкові висновки з ситуації, відсутність взаєморозуміння

НАПРУЖЕННЯ — ситуація, подібна до деревного сухостою, що здатний спалахнути від першої іскри

КРИЗА — звичайні норми поведінки втрачають силу. Людина стає здатною на крайнощі — у своїй уяві, а іноді й насправді

338

Таблиця 2

Причини виникнення конфлікту

в трудовому колективі

І гр.	І гр.
	ІІ гр.

—трудовий процес

—психологічні особливості людських стосунків, тобто їх симпатії й антипатії, культурні, етнічні відмінності людей, дії керівника, погана психологічна комунікація тощо.

ІІІ гр. — особисті відмінності членів групи — невміння контролювати свій емоційний стан, агресивність, безтактність

339

Таблиця 3

Складові конфлікту

Конфліктна ситуація

Учасники конфлікту

Об’єкт конфлікту

Інцидент

—період прихованої, взаємної або односторонньої незадоволеності, яка базується на індивідуальній або груповій оцінці ситуації, що склалася.

—окремі особистості або групи, що по різному оцінюють одні і ті ж самі події, пов’язані із діяльністю іншої сторони.

—предмет, подія, дія, що спричиняють конфліктну ситуацію.

—дії сторін, які характеризуються безкомпромісністю суджень і вчинків та спрямовані на обов’язкове оволодіння об’єктом загостреного зустрічного інтересу

340