Встановлення режимів створення умовних графічних зображень(угз).

При створенні бібліотечних елементів рекомендується дотримуватися наступних установок, що задаються через меню Options\Design Template\Fonts:

Part reference -Arial 10; Part Value -Arial 10; Pin Name -Arial 7; Pin Number -Arial 7; Text -Arial 10; Net Name -Arial 7; Alias -Arial 7; Bookmark -Arial 7; Border Text -Arial 7;Off-Page Connector -Arial 7;Port -Arial 7;Power Text -Arial 7;Property -Arial 7;Hierarchical Block -Arial 7;Title Block Text -Arial 7.

Відстань між контактами повинна бути не менше двох кроків направляючої сітки. При розміщенні елемента на листку схеми задають крок сітки 2.54 мм.

Створення і ведення бібліотек елементів.

Щоб створити нову бібліотеку, потрібно вибрати команду меню File\New\Library. З'явиться вікно з назвоюLIBRARY1, що містить усі необхідні папки для ведення бібліотеки. Рекомендується відразу привласнити ім'я бібліотеці та зберегти її за допомогою командиFile\Save As.

Створення нового елемента.

Створення елемента виконується в три етапи:

• визначення елемента;

• додавання графіки;

• розміщення контактів.

Визначення елемента.

Перед прорисовуванням нового елемента необхідно задати спеціальну інформацію про елемент. Для цього слід відкрити бібліотеку і з меню Designвибрати пунктNew Part. З'явиться вікно завдання властивостей нового елемента –New Part Properties: задається ім'я елемента, кількість логічних елементів, що входять до нього і тип елемента – гомогенний або гетерогенний. Задавши цю інформацію, можна приступити до створення графіки. У рядкуNameзадається ім'я елемента, в рядкуPart Reference Prefixзадається буква позиційного позначення елемента (наприклад, „С” для конденсаторів). РядокPCB Footprint(тип корпусу) є необов'язковим для заповнення.Parts per Pkg– кількість логічних елементів у корпусі.Part Numbering– визначає як позначається логічний елемент у корпусі – цифрою або буквою, представлений на рис. 4.2.

Рисунок 4.2 - Панель введення властивостей створюваного елемента

Після того, як було вказано тип елемента й проведено необхідні операції, з'явиться вікно редактора, в якому пунктирною лінією – бордюром – визначено межі тіла елемента. Контакти завжди розташовуються із зовнішнього боку тіла елемента, торкаючись бордюру. Назва елемента Value(значення рядкаName) розташовується знизу контуру елемента, позиційне позначення – над елементом.

Якщо створюється елемент, який містить декілька логічних елементів, то у вікні редактора буде зображуватися перший елемент. Якщо це гомогенний елемент, то редагування, яке проводиться з першим елементом, буде автоматично розповсюджуватися на всі елементи пакета (виключаючи зміни номерів контактів). Якщо створюється гетерогенний елемент, редагування розповсюджується лише на поточний елемент. Щоб відредагувати інший елемент у корпусі, потрібно вибрати команду Next PartабоPrevious Partз менюView. Для того, щоб переглянути всі елементи в папці, вибираютьView\Packageі, двічі клацнувши лівою кнопкою миші на будь-якому з елементів, редагують його. Щоб переглянути всю інформацію про пакет, слід вибрати послідовно пунктиView\Package,Edit\Properties. На екрані з’явиться таблиця, що відображує всю інформацію про контакти.

Додавання графіки.

Щоб змінити розміри тіла елемента, виділяють бордюр і, утримуючи покажчик миші, розтягують його до потрібних розмірів. Як тільки буде визначено розмір тіла елемента, можна переходити до рисування самого елемента. Уся графіка повинна знаходитися всередині бордюру. Якщо нарисувати що-небудь зовні його, бордюр автоматично змінить розмір, щоб графічні елементи, які були нарисовані увійшли до меж бордюру. Щоб додати графіку, потрібно користуватися командами меню Place Line,Rectangle,Ellipse,Arc,Polyline. Додати текст можна за допомогою командиText. Текст і умовно-графічні позначення можуть знаходитися зовні тіла елемента (рис. 4.3).

Рисунок 4.3 - Вікно відображення стану виводів елемента

Розміщення контактів.

Розміщення контактів у елементі здійснюється декількома способами. Можна скористатися командою Pinу менюPlaceабо кнопками панелі інструментівPin tools, яка встановлюється через менюView. Контакти повинні торкатися бордюру елемента, якщо бордюр і край тіла співпадають, контакти будуть розташовуватися безпосередньо на краю тіла елемента, якщо ні, то вони будуть продовженням ліній, усередині тіла елемента (рис. 4.4). Для цифрових, цифро-аналогових і аналогових мікросхем бордюр повинен співпадати з межею тіла елемента. Якщо вибрати командуPlace\Pin, з’явиться діалогове вікно, в яке необхідно занести всю інформацію про кожний контакт. Після занесення інформації покажчиком миші слід поставити контакти на потрібне місце і натисніть ліву клавішу, щоб зафіксувати контакт. Можна поставити відразу декілька контактів, кожного разу проводячи вищеописану операцію. При цьому ім'я і номер контакту призначаються автоматично із збільшенням на одиницю.

Рисунок 4.4 - Вікно редактора елементів елемента

Завдання характеристик контактів

Усі характеристики контактів задаються через діалогове вікно Place Pin Dialog Box(рис. 4.5).

Рисунок 4.5 - Вікно настроювання характеристик контактів

Name– ім'я контакту, якщо контакт приєднаний до шини, він повинен мати ім'я у форматіbusname[range], наприклад,А [0..3]. Якщо ім'я контакту має верхню риску, наприклад,RESET, то ім'я набирається таким чином R\Е\S\E\T.

Number– номер контакту.

Width– ширина контакту. Якщо контакт під’єднується до провідника, то встановлюєтьсяScalar, якщо до шини – вибираєтьсяBus.

Shape– форма контакту. Контакт, залежно від виконуваної ним функції, може мати різне графічне зображення:

• Dot– інверсний;

• Clock- рахунковий;

• Dot-Clock– рахунковий з інверсією;

• Zero– контакт нульової довжини у вузлі сітки;

• Short– контакт довжиною в один вузол сітки;

• Line– контакт довжиною в три вузли сітки.

Type– тип контакту. Вибирається із списку допустимих типів контакту:

• 3-state– контакт має три можливі стани: низький, високий і високий опір;

• bidirectional– контакт може бути вхідним і вихідним;

• input– контакт, що приймає вхідний сигнал;

• open collector– відкритий колектор;

• open emitter– відкритий емітер;

• output– вихідний сигнал;

• passive– під'єднується до пасивного пристрою, що не має джерело живлення, наприклад, контакт резистора;

• power– контакт живлення. Напруга живлення або земля. Ці контакти невидимі й не під'єднуються до шин і дротів. Для вітчизняних елементів позначення контакту живлення зазвичай+5 В, для імпортних –VCC.

Загальний провідник умовно позначається - GND.

Розміщення групи контактів.

Вибрати з меню PlaceпунктPin Array, при цьому з'явиться діалогове вікно (рис. 4.6). У вікні потрібно ввести інформацію в такі рядки:

• Starting Name- задається ім'я контакту. Якщо ім'я контакту закінчується на цифру, то вона буде автоматично збільшуватися, якщо ім'я контакту задане лише буквою, то імена будуть однаковими;

• Starting Number- задається стартовий номер першого контакту;

• Number of Pins- кількість контактів у групі;

• Increment- крок збільшення номера контакту;

• Pin Spasing- відстань між контактами в кроках сітки.

Рисунок 4.6 - Панель настройки властивостей групи контактів

Після закриття вікна розміщують покажчиком миші групу контактів на тілі елемента і фіксують їх клацанням лівої кнопки миші. Можна зробити декілька копій груп контактів, натискаючи ліву кнопку, і щоразу імена і номери контактів будуть збільшуватися відносно останньої розміщеної групи. Якщо довжина групи контактів довша, ніж тіло елемента, воно автоматично збільшується. Щоб відредагувати групу контактів, треба її виділити, і в меню Editвибрати пункт Properties.