- •Міністерство освіти і науки україни
- •Імені михайла остроградського
- •Методичні вказівки
- •Кафедра транспортних технологій
- •Лабораторна робота № 1 Дослідження технічного стану коліс. Обґрунтування вибору шин відповідно до умов експлуатації атз
- •Мета та завдання роботи
- •Загальні положення
- •Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •Контрольні теоретичні питання
- •Лабораторна робота № 2
- •(Принцип роботи різних стендів, переваги, недоліки)
- •Мета та завдання роботи
- •Загальні положення
- •3 Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •5 Контрольні теоретичні питання
- •3 Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •Контрольні теоретичні питання.
- •Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •5 Контрольні теоретичні питання
- •Лабораторна робота № 5 Діагностування системи освітлення та принцип роботи приладів, які використовуються
- •1 Мета та завдання роботи
- •2 Загальні положення
- •3 Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •5 Контрольні теоретичні питання
- •3 Лабораторне обладнання
- •4 Порядок проведення роботи
- •5 Контрольні теоретичні питання
- •Лабораторна робота № 7 Перевірка технічного стану та реґулювання гальмівної системи
- •1 Мета та завдання роботи
- •2 Загальні положення
- •3 Лабораторне обладнання
- •4 Порядок виконання роботи
- •5 Контрольні питання
- •Список літератури
- •39614, М. Кременчук, вул. Першотравнева, 20 рецензія
Лабораторне обладнання
Автомобіль із підсилювачем кермового керування, прилад моделі К 402 або К 405, комплект ключів та інструментів.
Прилад К 405, тип – переносний, гідроелектричний. Перевірку проводять за наступними параметрами: частота обертання колінчастого вала двигуна, тиск і продуктивність насоса підсилювача, температура мастила, момент початку повного відкриття золотника підсилювача.
1 – сигнальна лампа; 2 – рідинний манометр; 3 – корпус; 4 – об'ємний лічильник рідини; 5 – електроімпульсний тахометр; 6 – дистанційний термометр
Рисунок 4.1 – Прилад К 405 для перевірки технічного стану гідропідсилювача
1 – бачок; 2 – манометр; 3 – вентиль; 4 – гідропідсилювач
Рисунок 4.2 – Схема з’єднання манометра для вимірювання тиску з насосом гідропідсилювача
4 Порядок виконання роботи
Перевірка тиску в системі гідропідсилювача
Приєднати манометр 2 із вентилем 3 та трійником до гідравлічного насоса і шланга високого тиску підсилювача кермового керування (рис. 4.2).
Перевірити рівень мастила в бачку 1.
Запустити двигун (оберти холостого ходу). При відкритому вентилі 3 повернути колеса в крайнє положення. При цьому тиск насоса повинен бути не менше 6 МПа.
При відхиленні значень манометра від цих даних повільно заґвинчуємо вентиль і слідкуємо за манометром 2. Тиск повинен підвищитися до 6,5 МПа. Якщо тиск не збільшився, необхідно ремонтувати насос.
Максимальний час випробування гідропідсилювача при закритому вентилі та повернутих до упору колесах не повинен перевищувати 15 с.
Результати вимірювання заносимо до таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Результати вимірювання перевірки тиску в системі гідропідсилювача
Вимірювані показники |
Одиниці вимірювання |
Тиск при відкритому вентилі |
Тиск при закритому вентилі |
Тиск у системі гідропідсилювача |
МПа |
|
|
5 Контрольні теоретичні питання
Які основні роботи виконують під час ЩО та ТО на гідропідсилювачі?
Назвіть основні характерні несправності та відмови гідропідсилювача.
За чим потрібно регулярно слідкувати в процесі експлуатації?
Яким чином потрібно доливати мастило в гідропідсилювач?
Якою рідиною промивають засмічені фільтри насоса гідропідсилювача?
Назвіть прилади, що використовуються під час перевірки технічного стану гідропідсилювача.
Як перевірити тиск у системі гідропідсилювача і які потрібно зробити висновки?
Лабораторна робота № 5 Діагностування системи освітлення та принцип роботи приладів, які використовуються
1 Мета та завдання роботи
Мета роботи: набути навичок перевірки й реґулювання системи освітлення.
Завдання роботи: вивчити основні вимоги до технічного стану зовнішніх освітлювальних приладів, причини та наслідки їх порушення. Ознайомитись з технологічним устаткуванням та провести перевірку правильності установлення світла фар.
2 Загальні положення
Близько половини дорожньо-транспортних пригод трапляється в нічний час, тому підвищуються вимоги до технічного стану систем освітлення та сигналізації, які вимагають високої надійності та чіткості їхньої роботи і впливають значною мірою на безпеку руху автомобіля. Наприклад, неправильне встановлення або порушення правил вмикання фар, поворотів, світлосигнальних вогнів одним транспортним засобом можуть створити до ста дорожніх ситуацій за годину.
У процесі експлуатації виникають такі основні несправності та відмови приладів системи освітлення:
перегоряння запобіжників та нитки розжарювання ламп;
процес окислення клем, обрив та коротке замикання проводки (коротке замикання може призвести до пожежі);
порушення реґулювання встановлення фар, недостатня сила світла;
невідповідність типу ламп світлорозподілення;
недостатнє забезпечення освітлення дороги, (автомобілі із ввімкненим дальнім світлом повинні мати освітлення дороги на відстані 100 м , а з ближнім світлом – 30 м;
відмова у роботі гідрокоректора або (електрокоректора), якщо він установлений на автомобілі й т.д.
Правильним реґулюванням світла фар вважається таке, коли напрямок світлових променів повинен добре освітлювати дорогу перед автомобілем і при ввімкненому ближньому світлі не засліплювати зустрічний транспорт.
При діагностуванні ми будемо використовувати прилад "Новатор", який дозволяє перевірити правильність установлення ближнього і дальнього світла фар, розподіл світла протитуманних фар незалежно від використовуваних ламп.