1.4 Матеріально-технічне постачання виробництва

Матеріально-технічне постачання підприємства як підсистема забезпечення виробничої системи багато в чому визначає якість процесу виробництва і готової продукції. При низькій якості роботи цієї підсистеми неможлива високоефективна робота виробничої системи.Процес матеріально-технічного постачання виробництва спрямований на своєчасну поставку на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, покупне технологічне обладнання та технологічне оснащення (пристосування, ріжучий і міряльний інструмент), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка та інше обладнання, а також покупне паливо , енергія, вода і т. д. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у речовій формі та у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання виробництва.Раціональна організація матеріально-технічного постачання в значній мірі визначає рівень використання засобів виробництва на підприємстві, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності. Цим визначаються також роль і значення матеріально-технічного постачання в системі організації виробництва.Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції-його завершенням.Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідні терміни і в обсягах, необхідних для ритмічного здійснення його виробничої діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у необхідних асортименті, кількості та належної якості істотно залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і ефективність діяльності колективу підприємства.Основним завданням підприємства з організації та управління матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності з затвердженими плановими завданнями. При цьому процес постачання має здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів на виробництві.У практиці роботи підприємств розрізняють дві форми постачання: транзитну і складську.

При транзитній формі постачання матеріальні ресурси переміщаються від постачальника до споживача прямо, минаючи проміжні бази та склади посередницьких організацій. Така форма отримання підприємством ресурсів безпосередньо від постачальника прискорює доставку і дозволяє скоротити транспортно-заготівельні витрати. Однак її використання обмежене транзитними нормами відпустки (тобто мінімальним допустимим загальною кількістю продукції, що відвантажується підприємством-виробником споживачеві за одним замовленням), менше яких постачальник не приймає замовлення до виконання. Використання цієї форми постачання для матеріалів з невеликою потребою призводить до збільшення запасів і пов'язаних з цим витрат.

Складську форму постачання, при якій необхідні матеріальні ресурси підприємство отримує з баз і складів постачальницько-збу-тових організацій, економічно доцільно використовувати для матеріалів, споживаних у невеликих кількостях.

Матеріальні ресурси поставляються на підприємство через господарські зв'язки. Господарські зв'язки являють собою сукупність економічних організаційних та правових взаємовідносин, які виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва. Раціональна система господарських зв'язків передбачає мінімізацію витрат виробництва і обігу, повну відповідність кількості, якості та асортименту продукції потребам виробництва, своєчасність і комплектність її надходження.Господарські зв'язки підприємств з постачальниками матеріальних ресурсів організуються як безпосередньо з підприємствами-постачальниками, так і з територіальними органами постачання - посередниками. У першому випадку найважливішим завданням є розвиток прямих тривалих зв'язків, під якими розуміється така форма господарських відносин, коли конкретні умови поставки, асортимент, якість, терміни, взаємна матеріальна відповідальність та інші питання узгоджуються безпосередньо на основі прямих договорів.Існують дві схеми організації завезення матеріальних ресурсів: самовивіз і централізована доставка.Самовивіз характеризується відсутністю єдиного органу, який забезпечує оптимальне використання транспорту. При такій схемі підприємство самостійно організовує перевезення необхідних йому матеріальних ресурсів. Транспортні засоби при самовивозі використовуються неефективно через простої в черзі під навантаженням, затримки в оформленні документів на відпуск товарно-матеріальних цінностей та з інших причин.При централізованій доставці матеріальних ресурсів підприємство-виробник за попереднім погодженням із споживачами організує поставку на власному транспорті. Така схема організації завезення дозволяє уникнути недоліків, що виникають при самовивозі. При цьому підвищується ступінь використання транспорту і складських площ; підвищується рівень організації праці робітників складу, зайнятих на відвантаження готової продукції; оптимізуються товарні запаси як у виробника, так і у споживачів продукції.Організація постачання підприємства є комерційною діяльністю. Але комерційна діяльність підприємства не обмежується тільки постачанням. Іншою важливою складовою цієї діяльності є збут готової продукції. Будь-яка продукція виробляється для споживання, тому вона повинна бути не тільки зроблена, але й реалізована, тобто доведена до споживача і оплачена останнім. Цим і визначаються роль і значення оперативно-збутової діяльності підприємства.Основне завдання організації збуту на підприємстві полягає в забезпеченні своєчасного і найбільш повного виконання плану по реалізації продукції у відповідності до укладених договорів, тобто продукція повинна поставлятися замовнику своєчасно, ритмічно, точно відповідати за обсягом та асортиментом договірним зобов'язанням.Як відомо, матеріально-технічне постачання і збут у масштабі народного господарства являють собою дві сторони єдиного процесу товарного обігу засобів виробництва. Тому деякі види господарських договорів можна лише умовно відносити до постачання або до збуту. Вони можуть одночасно служити для одного господарського органу правовою формою матеріально-технічного забезпечення, для іншого - формою збуту, реалізації продукції.В даний час крім розглянутих форм постачання широко застосовуються також такі форми і методи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами: товарно-сировинні біржі,аукціони, конкурси,оптові закупівлі,регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі в міру необхідності.Конкретну форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, кількості і ціни ресурсу.При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами слід враховувати надійність постачальника і рівень конкурентоспроможності випущеної ним продукції.