- •Частина ііі політична участь громадян україни в контексті партійно-політичної ідентифікації
- •3.1. Особливості партійно-політичної ідентифікації в Україні
- •Ставлення громадян до ідейно-політичних течій, %
- •Динаміка прихильності до політичних течій, %
- •Динаміка оцінки історичних подій по макрорегіонах, бали
- •Уявлення жителів Луганська про Донбас і Галичину, %
- •Уявлення жителів Дрогобича про Донбас і Галичину, %
- •Протиріччя між Сходом і Заходом України, %
- •Бажані відносини між Сходом і Заходом України, %
- •3.2. Політична участь в Україні у першій половині
- •90-Х років хх ст.
- •Склад Верховної Ради України II скликання за партійністю
- •3.3. Особливості політичної участі в Україні у другій половині 90-х років хх − початку ххі ст.
- •3.3.1. Парламентські вибори 1998 року та вибори Президента України у 1999 році: до і після виборів
- •Склад Верховної Ради України III скликання за партійністю
- •Підтримка політичних партій та рухів, що мали найбільший рейтинг серед львівського електорату, %
- •Політичні і посадові характеристики кандидатів у Президенти України на виборах 1999 року
- •Підтримка кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів по регіонах України
- •3.3.2. Вибори до Верховної Ради України 2002 року. Загострення суспільно-політичної ситуації в Україні після виборів
- •Думка про окремих політиків, %
- •Результати голосування по багатомандатному виборчому округу в 2002 році
- •Партійна належність депутатів, обраних в одномандатних округах у 2002 році
- •Відомості щодо активності політичних партій, виборчих блоків політичних партій на виборах Президента України 2004 року, %
- •3.4. Участь українських громадян у Помаранчевій революції і парламентських виборах 2006 року
- •Чи є нині в Україні політичні лідери, що можуть ефективно управляти? (%)
- •Чи є нині в Україні політичні партії і рухи, яким можна довірити владу? (%)
- •Результати президентських виборів в Україні
- •Література
3.3.2. Вибори до Верховної Ради України 2002 року. Загострення суспільно-політичної ситуації в Україні після виборів
Розстановка політичних сил напередодні парламентських вибрів 2002 року. Соціологічні прогнози. Роль політичного лідера у перемозі. Результати виборів. Регіональні симпатії виборців. Боротьба влади та опозиції за вплив на маси після виборів. Організація акції громадянського протесту «Повстань Україно!» (2002−2003). Боротьба влади та опозиції щодо конституційної реформи. Конфлікт навколо проведення з’їзду «Нашої України» у Донецьку (2003). Інформаційна блокада опозиції у ЗМІ. Дискусія щодо готовності опозиції до революції. Конфлікт під час виборів мера Мукачевого (2004). Початок виборчої кампанії. Висунення кандидатів у Президенти України В. Ющенка і В. Януковича. Рейтинги кандидатів. Групування політичних сил навколо головних претендентів на пост Президента України. Утворення коаліції «Сила народу». Особлива позиція комуністів та соціалістів. Отруєння В. Ющенка. Громадські ініціативи «Чиста Україна», «Студентська хвиля», «Пора». Кандидати у президенти України: реальні і технологічні.
Однією з особливостей виборчої кампанії 2002 року стало збільшення ролі і впливу на результати виборів особистісних якостей лідера. На відміну від виборів 1998 року, рейтинги деяких політиків були вищими, ніж їх партій чи блоків, тому у назвах політичних об’єднань вони використовували своє ім’я. Так, серед виборців провідних політичних сил найчастіше на вирішальну роль особистісних якостей лідера у підтримці партії (блоку) вказували представники електорату блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Високі рейтинги політичних об’єднань Юлії Тимошенко та Наталії Вітренко також значною мірою були зумовлені популярністю перших номерів їхніх списків. Тобто шанси здобути перемогу на виборах, в першу чергу, мали блоки, очолювані сильними харизматичними лідерами, а не окремі партії.
Ще восени 2001 року серед політичних сил фактично визначилися лідери та аутсайдери кампанії з виборів до Верховної Ради. Ситуацію на кінець грудня 2001 року зафіксувало опитування громадян, проведеного Інститутом політики, коли респондентів запитували, наскільки сприятливою чи несприятливою єїхня думка про окремих політиків-лідерів партій та блоків (табл. 1).
Експерти й самі політики визнали, що березневі вибори до Верховної Ради 2002 року будуть виборами лідерів, а не програм, очолюваних ними партій та блоків. Тому постать лідера, його привабливість, довіра до нього виборців стануть основними чинниками, що визначатимуть міру успіху на виборах. У цьому плані лідером уже другий політичний сезон поспіль залишався Віктор Ющенко: позитивної думки про нього були 23,4 % виборців, а негативної − майже вдвічі менше (12,7 %). Про Володимира Литвина, главу адміністрації Президента та лідера блоку «За єдину Україну!» позитивної думки було 16,6 % опитаних. Проте ніколи не чули про нього 31,5 % виборців, а 38,1 % не змогли визначити своє ставлення до нього, фактично визнаючи, що не знають такого політика та його політичної діяльності. Те ж саме стосувалося Володимира Горбуліна, лідера блоку партій «Демократичний союз» та Демократичної партії України. Найбільш суперечливою постаттю в очах громадян на той час залишалася Юлія Тимошенко. Її знали 99 з кожних 100 опитаних, проте позитивної думки про колишнього віце-прем’єра були 5,2 % громадян (деякою мірою позитивної – 14,4 %), негативної – 42,4 % (деякою мірою негативної думки про неї були – 20,7 % громадян).
Таблиця 1