• 500 Млн. Людей в світі інфіковано hcv (Sherlok,1995),

• У 25-50% - цироз печінки,

• у 20-30% з них – гепатоцелюлярна карцинома

Маркери HCV

(за А.Г. Рахмановою, 2001)

Варіанти HCV

• Латентний:відсутність клініко-лабораторної симптоматики, наявніantiHCVcoreIgG

• Мінімальних клінічних проявів:астенічний синдром, незначна гепатомегалія, АлАТ ↑в 2-3 рази, мінімальні морфологічні зміни (інколи мостовидні некрози), наявніantiHCVcoreIgG,antiHCVcoreIgМ

• Активний:виражені клінічні прояви, АлАТ ↑в 5-6 разів, гепатоспленомегалія, наявністьantiHCVcoreIgМ, зростанняHCVRNA

Активний з позапечінковими проявами

ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ дослідження печінки

1. Радіонуклідні.

2. Рентгенологічні.

3. Ультразвукове дослідження печінки.

4. Пункційна біопсія печінки.

Біопсія печінки

золотий” стандарт діагностики при підозрі на активне прогресуюче дифузне захворювання печінки, особливо в початкових стадіях

Варіанти:

- Черезшкірна

- Лапароскопічна

- Відкрита

Аутоімунний гепатит

хронічне запальне захворювання печінки невідомої етіології, що характеризується вираженою гіпергамаглобулінемією та появою в сироватці крові різних аутоантитіл і поєднується з різними аутоімунними феноменами.

Частіше хворіють жінки молодого віку (12-25 р.) або в період менопаузи (після 50 р.).

Особливості:

• відсутність всіх відомих вірусних маркерів

• асоціація з іншими аутоімунними симптомами

• сприйнятливість до імуносупресивної терапії

• не домінуючі позапечінкові прояви, що розвиваються в пізніх стадіях

Патогенез аутоімунного гепатиту

Аутоімунний (люпоїдний) гепатит

Дефект Т-супресорної ланки

Продукція антиядерних антитіл, антитіл до антигенів мембран печінки та до печінково-специфічного ліпопротеїну

Клітинний цитоліз гепатоцитів власними лімфоцитами

Цироз печінки

Аутоімунний гепатит

Варіанти початку захворювання

(С.Д.Подимова, 1993 р.):

• по типу гострого вірусного гепатиту, упродовж 1-6 міс. розгортається чітка клінічна картина аутоімунного гепатиту

• з перевагою позапечінкових проявів та лихоманки, що призводить до помилкового діагнозу СЧВ, ревматизму, РА, сепсису

Клінічні особливості:

Скарги:

• загальна слабість

• зниження апетиту

• біль, відчуття важкості в правому підребер‘ї

• нудота

• свербіння шкіри

• артралгії

• підвищення температури тіла

• висипання на шкірі

• порушення оваріально-менструального циклу

Клінічні особливості:

Об'єктивно:

• жовтяниця

• геморагічні екзантеми

• пігментні плями

• вузловата еритема

• вогнищева склеродермія

• лімфаденопатія

• “судинні зірочки”

• гіперемія долонь

• гепатомегалія (печінка болюча)

• спленомегалія

• минаючий асцит

• хронічний гастрит зі зниженою секрецією

Лабораторні дані:

• ЗАК:анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія,

 ШЗЕ.

• ЗАС:протеїнурія, мікрогематурія, жовчні пігменти.

• біохімічний аналіз крові:білірубіну

(за рахунок обох фракцій), АлАТ > 10 норм,↓альбумінів,γ-глобулінів,тимолової та ↓сулемової проб.

• імунограма:↓Т-супресорів, поява ЦІК, антинуклеарного фактору, IgG.

гістологічні: перипортальний і перисептальний гепатит, ступінчасті некрози, без ураження жовчних капілярівВ залежності від видів антитіл розрізняють:

• Тип І:антинуклеарні фактори (АНФ), і/або антитіла до гладеньких м‘язів (SM-антитіла), атипові антинейтрофільні цитоплазматичні антитіла p-типу. АГ типу І найпоширеніша форма, добре піддається лікуванню глюкокортикоїдами.

Тип ІІ: антимікросомні антитіла (LKM-антитіла 1 типу (liver, kidney microsomе) і/або 3 типу і/або антитіла до печінкового цитозольного протеїну. Іноді виявляють антитіла до антигенів щитовидної залози і парієтальних клітин шлунка. Частіше зустрічається у дітей (2-14 років). У 50-80% хворих чоловіків похилого віку виявляється HCV (Margin, 1991). Характеризується швидкою трансформацією в ЦП.

Тип ІІІ: антитіла до розчинного печінкового антигену (SLA-антитіла) та печінково-панкреатичного антигену. Іноді – SM-антитіла, АНФ.

В більшості виявляють у жінок похилого віку.

Медикаментозний гепатит

Складає до 5% від всіх хронічних гепатитів.

Класифікація гепатотропних засобів:

• справжні гепатотоксини (дозозалежні):

- з прямою токсичною дією ліків, чи їх метаболітів на печінку (саліцилати, антиметаболіти, великі дози тетрацикліну, аміодарон)

- з опосередкованою дією (пуроміцин, анаболічні стероїди, аміназин)

гепатотоксини ідіосинкразії (індивідуальна гіперчутливість),(протисудомні, протидіабетичні, антибіотики, транквілізатори, протитуберкульозні, НПЗП), які викликають ураження печінки за рахунок алергійних реакцій по типу ГСТ, або внаслідок метаболізму ліків в печінці

Є діагнозом виключення

Диференціюють з:

• гострим вірусним гепатитом

• підпечінковою механічною жовтяницею

Діагностика: