- •Факультет «інфраструктура та економіка залізничного транспорту»
- •Програма навчальної дисципліни Змістовий модуль 1 Методологія і процес наукового дослідження
- •Тема 1. Наука як сфера людської діяльності
- •Тема 2. Методологія наукового дослідження
- •Тема 3. Психологія та технологія наукової творчості
- •Змістовий модуль 2 Методи наукових досліджень та їх характеристика
- •Тема 4. Системність та логіка в науковому пізнанні
- •Тема 5. Самостійна робота студента в системі навчального процесу
- •Тема 6. Наукове прогнозування як метод дослідження: зміст, основні види та технології здійснення
- •Тема 7. Наукове планування як функція прогнозування
- •Змістовний модуль 3 Організація наукового дослідження (на рівні дипломної (магістерської) роботи)
- •Тема 8. Наукова стаття як форма апробації наукового дослідження
- •Тема 9. Поняття кваліфікаційної наукової роботи, особливості її структури, змісту і вимог відповідно до рівня наукового дослідження
- •Тема 10. Обґрунтування теми дипломної (магістерської) наукової роботи, порядок її затвердження
- •Тема 11. Наукове керівництво дипломною та магістерською науковою роботою
- •Змістовний модуль 4 Інформаційне забезпечення наукового дослідження
- •Тема 12. Охорона прав автора за чинним законодавством України
- •Тема 13. Інформаційні ресурси і технології у науковому дослідженні
- •Приклад тестових завдань з дисципліни «основи наукових досліджень»
- •Теми самостійної роботи
- •Рекомендована література
- •Допоміжна література
- •Інформаційні ресурси
- •Internet – адреси сайтів державних органів та установ:
Програма навчальної дисципліни Змістовий модуль 1 Методологія і процес наукового дослідження
Тема 1. Наука як сфера людської діяльності
Наука - сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості.
У процесі історичного розвитку наука перетворилася на продуктивну силу і важливий соціальний інститут. Вона впливає на державне, соціальне і громадське життя. Поняття «наука» охоплює як діяльність, спрямовану на отримання нового знання, так і результат цієї діяльності — суму здобутих на певний час знань, сукупність яких створює наукову картину світу.
Наука, як діяльність є процедурою узагальнення реальності, а наука, як система знань — це сума суджень, що узагальнюють. У першій своїй іпостасі вона завжди дорівнює собі, у другій — постійно перебуває в розвитку.
Визначення будь-якого феномену зводиться до вказівки на те незмінне, що зберігається в ньому протягом усього часу існування незалежно від усіх його метаморфоз. Тому при визначенні науки необхідно звертати увагу насамперед на стійке в ній, тобто не на конкретні характерні для її історичного стану судження (знання), а на «вічні» особливості пізнавальної процедури. Отже, наука є узагальненням реальності, сумою знань-суджень, що відповідають конкретному (історично зумовленому) масштабу узагальнення.
Науці протистоїть антинаука — вид діяльності, відмінної від наукової, результати якої претендують на визнання, авторитетність. Антинаука захищає способи пізнання світу, які суперечать науковому узагальненню дійсності.
На роль науки намагається претендувати і лженаука — вид діяльності, яка оперує меншим обсягом факторів, що піддаються узагальненню, порівняно з кількістю накопичених. Лженаука визнає наукову процедуру пізнання, але штучно обмежує її масштаби, домагаючись того, щоб внаслідок цієї процедури загальні судження відповідали бажаному змісту.
Як особливий соціальний інститут, наука започатковується у XVII ст., з виникненням перших наукових товариств й академій, її історія охоплює три наукові революції.
Наука зазнала глибоких змін. Передусім ускладнилися елементи процесу пізнання — суб'єкт, що пізнає, засоби і об'єкт пізнання, змінилося їх співвідношення. Суб'єктом пізнавального процесу рідко є один учений, що самотужки досліджує якийсь об'єкт. Найчастіше його утворює колектив, група, чисельність яких залишається невизначеною. Суб'єкт пізнання перестає перебувати поза його об'єктом, протиставлятися йому, а включається у процес пізнання, стає одним з елементів системи координат цього процесу. Для вивчення об'єкта пізнання часто не потрібні безпосередній контакт і взаємодія з ним. Його дослідження нерідко здійснюються на великій відстані.
Тема 2. Методологія наукового дослідження
Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислення фактів не може існувати ніяка наука.
Процес руху людської думки від незнання до знання називають науковим пізнанням. Діалектика процесу пізнання полягає у суперечності між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності. Розкриваючи закономірності існування і розвитку явищ реального світу, наукове пізнання тим самим створює надійну основу розуміння їх сутності й практичного використання.
Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом треба йти до висновків.
У пізнавальному процесі взаємодіють суб'єкт зі своїм прагненням нових знань і об'єкт як першоджерело знань. Суб'єкт вибирає об'єкт, спрямовує на об'єкт свої пізнавальні здібності і відтворює його у своїй свідомості у формі загального уявлення, чуттєвого чи раціонального образу.
Формою здійснення розвитку науки є наукове дослідження, тобто цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень.
Ця тема займає провідне місце в структурі курсу «Методологія наукових досліджень», оскільки у процесі наукового дослідження створюються нові знання, які розробляються нові теорії, що сприяють подальшому розвиток науки і техніки.
Вивчення даної теми дасть змогу студентові усвідомлювати суть понять предмет та об’єкт наукового дослідження, важливість їх чіткого визначення; розуміти зміст і призначення методів наукового дослідження; визначити етапи наукового дослідження.