Тема 5. Самостійна робота студента в системі навчального процесу

Одним із головних завдань вищої школи є розвиток пізнавальної активності студентів, виховання у них ви­могливості до себе, бажання і потреби працювати твор­чо, постійно поповнювати і удосконалювати свої знання. Вміння самостійно засвоювати і творчо застосовувати знання на практиці є важливим показником загальної і професійної підготовки випускників вузів.

Важливість правильно організованої, ефективної са­мостійної роботи студентів актуалізують такі чинники:

1) обсяг інформації, який весь час збільшується (за наявними даними, обсяг інформації в системі «Інтернет» подвоюється кожні 100 днів, тобто щорічно у 7,3 рази), змушує викладачів орієнтувати студентів на самостійне вивчення частини навчального матеріалу за збереження за собою установчої функції та функції конт­ролю;

2) переконаність у тому, що самостійна робота спри­яє розвитку творчого ставлення до знань, спонукає сту­дента до поглибленого вивчення теорії, допомагає засто­совувати її для вирішення практичних завдань;

3) недостатнє володіння студентами, особливо пер­шокурсниками, необхідними прийомами і навичками раціональної організації розумової праці;

4) усвідомлення того, що самостійна робота в проце­сі навчання у вузі формує вміння самостійно здобувати знання, що необхідно не лише під час навчання, а й у практичній діяльності після закінчення вузу.

Життя вимагає розвитку не лише змісту, а й методики організації самостійної пізнавальної діяльності людини, опанування нею нових пізнавальних технологій і засобів.

Тема 6. Наукове прогнозування як метод дослідження: зміст, основні види та технології здійснення

Ефективна діяльність підприємств та національної економіки (або певної сфери економічної діяльності) в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки точними та обґрунтованими є короткострокові та довгострокові прогнози їх розвитку при прийнятті різних управлінських рішень. Зауважимо, що прогноз - це імовірне, аргументоване (тобто на підставі системи фактів і доказів) судження про стан об'єкта(ів) або пропесу(ів) в майбутньому чи альтернативні шляхи і часові строки досягнення певних результатів. У загальному вузькому розумінні процес розробки прогнозів - це наукове дослі­дження конкретних перспектив розвитку якогось явища, яке називають прогнозуванням. Прогноз, як одна з форм конкретизації передбачення у соціальній сфері, має взаємозв'язок з плануванням, програмуванням, проектуванням, управлінням, цілевизначенням тощо, що проявляється у прогнозно-планових, прогнозно-проектних та інших розробках і різновидах прогнозування, що застосовується на практиці: цільове, планове, програмне, проектне, організаційне та ін.

Тема 7. Наукове планування як функція прогнозування

Планування наукового дослідження необхідне для оптимізації робіт, щоб при найменших затра­тах отримати найкращі результати. Для цього по­трібно спланувати кожен етап дослідження, визначити його зміст і терміни виконання з урахуванням наявного фонду часу. Кожен етап слід виконувати з мінімальними витратами часу, намагатися працю­вати, випереджаючи графік. Оскільки у процесі ро­боти можуть виникнути певні труднощі, помилки, відхилення від прийнятого шляху, в плані доцільно передбачити резерви часу для їх усунення.

Коли науковець визначив для себе ключові по­ложення свого майбутнього дослідження, він вже може приступити до написання відповідного обґрун­тування. Як правило, це важливий до­кумент, що подається на розгляд наукового керів­ника, кафедри, вченої ради або організації, яка ви­ступає замовником дослідження. У будь-якому разі обґрунтування теми має засвідчити фахову підготов­ку науковця, його обізнаність не лише з темою, а й ступенем її спрацьованості в економічній літературі, напрацювання попередніх періодів.