- •Передмова
- •Філософсько-теоретичні основи історії культури
- •1. Поняття культури
- •1. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці
- •2. Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність, функції та структура
- •3. Поняття світової та національної культури
- •4. Культура і сучасна цивілізація
- •2. Основні культурні регіони світу (європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський) та їх характерні риси
- •Лекція 3. Культура первісного суспільства
- •Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на землі
- •3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування і еволюція
- •4. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості.
- •5. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки.
- •Лекція 4. Культура давніх цивілізацій
- •1. Стародавні цивілізації як культурний феномен
- •2. Особливості культурної еволюції Стародавнього Сходу
- •3. Досягнення культури Месопотамії та Стародавнього Єгипту
- •4. Своєрідність культурної старовини Індії та Китаю
- •Лекція 5. Антична культура
- •1. Особливості античної культури
- •2. Культура Стародавньої Греції.
- •3. Культура епохи еллінізму
- •4. Культура Стародавнього Риму
- •5. Світове значення античної культури. "Грецьке диво"
- •Лекція 6. Візантійська культура
- •1. Особливості культури Візантії
- •2. Ранньовізантійська культура
- •3. Класична візантійська культура
- •4. Культура пізньої Візантії
- •5. Світове значення візантійської культурної спадщини
- •Теоретичні засади Західноєвропейської середньовічної культури
- •2. Духовна культура Західноєвропейського Середньовіччя
- •Ренесансний світогляд і культура. Неоплатонізм. Гуманізм
- •2. Періодизація культури Відродження. Ранній Ренессанс
- •3. Філософські засади Високого Відродження. Тенденції синтезу та узагальнення в мистецтві
- •4. Пізнє Відродження. Модифікація ренесансної культури: маньєризм, пантеїзм, макіавеллізм, утопізм
- •5. Відродження і світовий культурний прогрес. Витоки ренесансної культури в Україні
- •1. Реформація і генезис культури Нового часу
- •2. Наукова революція XVII ст. Та формування світоглядних засад культури Нового часу
- •3. Особливості розвитку художньої культури XVII cm. Бароко та класицизм
- •1. Просвітництво як культурно-історичний феномен, його витоки та основні засади
- •2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм
- •3. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва (архітектура, живопис, музика, театр)
- •1. Особливості європейської культури
- •2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм
- •3. Культурне життя кішрі XIX cm: від натуралізму до символізму
- •1. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури
- •2. Модернізм як специфічний культурний феномен
- •3. Культурна ситуація після Другої світової війни. Феномен культури "протесту"
- •1. Становлення нової цивілізації та його согрокультурні наслідки
- •2. Масова культура — феномен постідустріального суспільства
- •3. Мистецтво постмодернізму
- •1. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •3. Трипільська культура
- •4. Духовна культура стародавнього населення України (протонеоліт – епоха бронзи)
- •5. Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •6. Культура слов'янського населення України
- •1. Культура дохристиянської Русі
- •2. Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •1. Соціально-історичні умови розвитку культури Таліщько-Болинської Русі та її характерні риси
- •2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
- •3. Архітектура, скульптура і малярство
- •Освіта і письменство
- •Лекція 17. Культурні традиції українського ренесансу (XV-перша половина XVII ст.)
- •1. Олельковицький ренесанс
- •2. Ранній гуманізм в Україні
- •3. Діяльність культурно-освітніх осередків
- •4. Братський рух і полемічна література
- •5. Архітектура й образотворче мистецтво
- •Музика і театр
- •Лекція 18. Духовна культура українського народу другої половини XVII-кінця XVIII ст.
- •1. Історичні умови культурного життя українського народу
- •2. Феномен козацької культури
- •3. Освіта і наука. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії
- •4. Література, театральне мистецтво і музична культура
- •Архітектура, образотворче, декоративне та ужиткове мистецтво
- •Лекція 19. Українська культура кінця XVIII-початку XX ст. Національно-культурне відродження
- •1. Суспільно-політичні й історичні передумови розвитку української культури
- •2. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці XVIII — початку XX cт.
- •3. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •4. Народницький період національно-культурного відродження
- •5.Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси
- •5.Національно-культурне відродження у Галичині
- •Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
- •1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частина культури народу
- •2. Культурні явища початку XX ст.
- •3. Особливості національно-культурного відродження
- •4. Українізація як природне явище і політичне гасло
- •5. Катастрофа української культури в добу "соцреалізму"
- •Діячі української культури в еміграції
- •Лекція 21. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
- •1. Риси нової соціокультурної дійсності (на межі XXI cт.)
- •2. Проблема типології української національної культури
2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
Численні літературні та історичні джерела, матеріали археологічних розкопок, етнографічних експедицій засвідчують про високий рівень розвитку ремесел у Галицько-Волинській Русі, існування самобутнього декоративного та ужиткового мистецтва, яке формувалось упродовж віків на західноукраїнських землях. Традиційне ремесло й ужиткове мистецтво збагачувалось досвідченими майстрами, які приходили на ці землі з розгромлених татарами східних князівств. На нових місцях вони розвивали ті художні традиції, які склались у Київській Русі. Значну роль у цьому процесі відігравали й іноземні майстри, зокрема німці, поляки, вірмени.
Давні традиції на всіх руських землях мала художня обробка дерева.
Ще у стародавній Русі широко застосовувався дерев'яний посуд. У письмових джерелах згадуються дерев'яні миски, хлібниці, сільниці, ложки та інші побутові речі; називаються також меблі — лави, ліжко, ларець (скриня), полиця.
Широко використовувалось дерево і для виготовлення культових речей — хрестів, розп'ять, згодом іконостасів.
Руські майстри здавна володіли різними техніками прикрашання дерев'яних виробів. Однією з таких прикрас була інкрустація, коли в поверхню виробу врізають пластинки або куски різного матеріалу — деревини інших порід, золота, срібла, перламутру. Широко використовувалась інтарсія — композиції з різноколірної деревини. Та найпоширенішим і улюбленим видом художньої обробки деревини було різьблення. Цією технікою й донині віртуозно володіють гуцульські майстри. Яскравою самобутністю славляться вироби яворівських різьбярів.
Свої традиції у Галицько-Волинській Русі мало і ливарництво. Про велику майстерність давньоруських зброярів свідчать рядки "Слова о полку Ігоревім", де розповідається про "мечі харалужні", якими були озброєні воїни Романа Мстиславича. Тривалий час історикам не вдавалось переконливо пояснити значення цього терміна. Дослідження львівських археологів показали, що околиці волинського селища Харалуг були великим центром чорної металургії ще від скіфських часів. Очевидно, саме тут і виготовлялися "харалужні мечі" або, принаймні, метал для них.
Славились майстерністю ливарники дзвонів. Унікальною пам'яткою українського ливарницького мистецтва є дзвін, відлитий майстром Яковом Скорою для дзвіниці собору св.Юра у Львові 1341 р. Для храмів ливарники виготовляли також свічники, світильники, хрести, розп'яття, ікони. Часто такі ікони складалися, їх можна було закривати і з кожного боку вони мали зображення святих. В Олеському замку зберігається одна з найстаріших ікон такого зразка — "Благовіщення", датована XI ст. Ця ікона знайдена у с.Бовшів Івано-Франківської області.
Майстерно відливали ремісники маленькі натільні іконки і енколпіони — хрестики, всередині яких містились мощі святих. У Львівському історичному музеї зберігається колекція високохудожніх хрестиків-енколпіонів XII ст.
Давні традиції в Галицько-Волинській Русі має ювелірне мистецтво. Ще в добу неоліту (V —III ст. до н.е.) на території сучасної України зародилось гончарство. Висока культура ранньослов'ян-ських гончарів стала тією основою, на якій розвинулось мистецтво кераміки Київської та Галицько-Волинської Русі.
Найпоширенішим видом керамічної продукції були кухонні горщики. Виготовлялися також миски, макітри, глеки, полумиски, черпаки, світильники, рукомийники, скарбнички, іграшки. Посуд і предмети побуту прикрашали різноманітними орнаментами. Поширеною технікою орнаментування було заглиблене пластичне декорування загостреним інструментом — гребінцем, штампом або пальцевдавлюванням.
Для оздоблення гончарних виробів застосовували також техніку поливи. Таке склоподібне покриття підсилювало світлотіньовий ефект декорування.
Поширеною на Галицько-Волинській Русі була й чорна, або задимлена, закурена кераміка. її корені сягають II тис. до н.е. Нині секрет виготовлення цієї кераміки зберігають майстри з Гавареччини — села між Олеськом і Білим Каменем на Золочівщині Львівської області.»
У багатьох містах Галицько-Волинської Русі розвивається будівельна кераміка. Стіни й долівки храмів та житлових будинків нерідко вистелювали фігурними керамічними плитками, вкритими емалевою поливою жовтого, синього, зеленого, коричневого кольорів. Особливо цікаві зразки таких плиток знайдені під час археологічних розкопок Галича у 1940 — 1941 pp. у князівській частині міста — на Золотому Току.
Улюбленим видом декоративно-ужиткового мистецтва в Україні з давніх часів було ткацтво. Літописи X — ХНІ ст. містяться вказівки щодо виробництва тканин з льону й конопель, які згадуються під назвою "узчина", "товстина", "ярич". З X ст. є згадки про сукно, з якого шили свити й опанчі. З вовняних тканин згадується також сірячина — грубе сукно натурального кольору вовни, з якої шили верхній одяг — сіряки.
З 907 р. трапляються згадки про побутування ще одного виду ткацьких виробів — килимів. Вони виступають як приналежність поховальних обрядів. Перша згадка про килим пов'язана з похороном князя Олега. За словами літописця, тіло вбитого Олега поклали "на коврє".
Одним з найдавніших осередків килимарства на Львівщині вважалося селище Глиняни Золочівського району. Глинянські килими, які значною мірою нагадують давні зразки, викликають захоплення оригінальністю художньої композиції, високою технікою виконання.
Полісся славилося незвичайним лляним полотном — серпанком, дуже тонким, прозорим. Для цього вирощували особливі сорти льону з тонким і невисоким стеблом. З добре вичесаного льону пряли нитку товщиною з волосину.
Народні майстри виробляли не лише багато різних типів тканин, а й надавали їм своєрідного стилю, завдяки чому руська тканина посіла особливе місце серед тканин інших народів середньовічної Європи. Зокрема, в італійському каталозі тканин XIII ст. згадується "руська" тканина. Про неї йдеться і в пізніших джерелах — етнографічних описах, записках іноземних мандрівників і вчених, які відвідували Україну. Так, посол Франції Гільбер Ланоа, котрий 1421 р. побував у Львові, Судовій Вишні, Белзі, Луцьку, Кам'янці, у своїх спогадах називає з-поміж подарунків, що отримав від польського короля і литовського великого князя, "руську постіль" і "руські вишивані рушники".