- •Передмова
- •Філософсько-теоретичні основи історії культури
- •1. Поняття культури
- •1. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці
- •2. Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність, функції та структура
- •3. Поняття світової та національної культури
- •4. Культура і сучасна цивілізація
- •2. Основні культурні регіони світу (європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський) та їх характерні риси
- •Лекція 3. Культура первісного суспільства
- •Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на землі
- •3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування і еволюція
- •4. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості.
- •5. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки.
- •Лекція 4. Культура давніх цивілізацій
- •1. Стародавні цивілізації як культурний феномен
- •2. Особливості культурної еволюції Стародавнього Сходу
- •3. Досягнення культури Месопотамії та Стародавнього Єгипту
- •4. Своєрідність культурної старовини Індії та Китаю
- •Лекція 5. Антична культура
- •1. Особливості античної культури
- •2. Культура Стародавньої Греції.
- •3. Культура епохи еллінізму
- •4. Культура Стародавнього Риму
- •5. Світове значення античної культури. "Грецьке диво"
- •Лекція 6. Візантійська культура
- •1. Особливості культури Візантії
- •2. Ранньовізантійська культура
- •3. Класична візантійська культура
- •4. Культура пізньої Візантії
- •5. Світове значення візантійської культурної спадщини
- •Теоретичні засади Західноєвропейської середньовічної культури
- •2. Духовна культура Західноєвропейського Середньовіччя
- •Ренесансний світогляд і культура. Неоплатонізм. Гуманізм
- •2. Періодизація культури Відродження. Ранній Ренессанс
- •3. Філософські засади Високого Відродження. Тенденції синтезу та узагальнення в мистецтві
- •4. Пізнє Відродження. Модифікація ренесансної культури: маньєризм, пантеїзм, макіавеллізм, утопізм
- •5. Відродження і світовий культурний прогрес. Витоки ренесансної культури в Україні
- •1. Реформація і генезис культури Нового часу
- •2. Наукова революція XVII ст. Та формування світоглядних засад культури Нового часу
- •3. Особливості розвитку художньої культури XVII cm. Бароко та класицизм
- •1. Просвітництво як культурно-історичний феномен, його витоки та основні засади
- •2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм
- •3. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва (архітектура, живопис, музика, театр)
- •1. Особливості європейської культури
- •2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм
- •3. Культурне життя кішрі XIX cm: від натуралізму до символізму
- •1. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури
- •2. Модернізм як специфічний культурний феномен
- •3. Культурна ситуація після Другої світової війни. Феномен культури "протесту"
- •1. Становлення нової цивілізації та його согрокультурні наслідки
- •2. Масова культура — феномен постідустріального суспільства
- •3. Мистецтво постмодернізму
- •1. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •3. Трипільська культура
- •4. Духовна культура стародавнього населення України (протонеоліт – епоха бронзи)
- •5. Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •6. Культура слов'янського населення України
- •1. Культура дохристиянської Русі
- •2. Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •1. Соціально-історичні умови розвитку культури Таліщько-Болинської Русі та її характерні риси
- •2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
- •3. Архітектура, скульптура і малярство
- •Освіта і письменство
- •Лекція 17. Культурні традиції українського ренесансу (XV-перша половина XVII ст.)
- •1. Олельковицький ренесанс
- •2. Ранній гуманізм в Україні
- •3. Діяльність культурно-освітніх осередків
- •4. Братський рух і полемічна література
- •5. Архітектура й образотворче мистецтво
- •Музика і театр
- •Лекція 18. Духовна культура українського народу другої половини XVII-кінця XVIII ст.
- •1. Історичні умови культурного життя українського народу
- •2. Феномен козацької культури
- •3. Освіта і наука. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії
- •4. Література, театральне мистецтво і музична культура
- •Архітектура, образотворче, декоративне та ужиткове мистецтво
- •Лекція 19. Українська культура кінця XVIII-початку XX ст. Національно-культурне відродження
- •1. Суспільно-політичні й історичні передумови розвитку української культури
- •2. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці XVIII — початку XX cт.
- •3. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •4. Народницький період національно-культурного відродження
- •5.Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси
- •5.Національно-культурне відродження у Галичині
- •Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
- •1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частина культури народу
- •2. Культурні явища початку XX ст.
- •3. Особливості національно-культурного відродження
- •4. Українізація як природне явище і політичне гасло
- •5. Катастрофа української культури в добу "соцреалізму"
- •Діячі української культури в еміграції
- •Лекція 21. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
- •1. Риси нової соціокультурної дійсності (на межі XXI cт.)
- •2. Проблема типології української національної культури
Музика і театр
У XIV— першій половині XVII ст. вагомих здобутків досягли музична культура і театральне мистецтво. Вони розвивалися у тісному зв'язку зі змінами, що відбувалися в народному побуті та звичаях, а також у діяльності скоморохів, мистецтво яких поєднувало спів, танець і театральні вистави. Музиканти, співці, танцюристи об'єднувались навколо монастирів та єпископських кафедр. Вони створювали пісні на честь бойових подвигів князів і дружинників.
Музичну культуру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними піснями розвивались різні жанри сімейно-обрядових і побутових пісень. В них, як і в піснях землеробського календарного циклу, виявилися риси, притаманні українській музиці.
У роки боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів виникли історичні пісні, що прославляли героїв боротьби з татарськими і турецькими завойовниками. З-поміж пісень найвідоміша народна пісня про Байду.
Розвиток різних видів інструментальної музики тісно пов'язаний із мистецтвом скоморохів, де тісно перепліталися гумористичні та жартівливо-танцювальні пісні. В народному побуті широкої популярності набули танцювальні жанри інструментальної музики. Тут виконувалися широко відомі танці — гопак і гопачок.
В українській музичній культурі чільне місце у той час посідали історичні пісні та думи. їх виконавцями були кобзарі, котрі мандрували по містах і селах України, оспівували історичне минуле, надихаючи народ на боротьбу за волю України.
У становленні української музики важлива роль належала музичній освіті, яку поширювали братські школи. Саме у цей час виник так званий партесний спів. Це багатоголосий, гармонійний спів за голосами (відповідними партіями), що наприкінці XVI ст. досяг значного професійного рівня. Це дало змогу Православній церкві широко використати його, на противагу Католицькій церкві, де спів супроводжувався грою на органі.
У XVI — першій половині XVII ст. виникали такі жанри світської музики — побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика. Канти формувалися в руслі усної народної пісенності. За змістом вони поділялися на релігійно-філософські, любовні та жартівливо-гумористичні.
Розвиток інструментальної музики привів до появи у деяких містах музичних цехів на зразок ремісничих, що діяли у м.Львові, Кам'янець-Подільську, а також на Волині. Музичні цехи сприяли розвиткові народної професійної інструментальної музики, виникненню самобутніх ансамблів українських національних інструментів.
Наприкінці XVI ст. істотно розширилася сфера театрального мистецтва. Витоки українського театру беруть початок від народних ігор Київської Русі, де часто використовувалися фольклорні твори, простежувалися елементи народної драми, пантоміми, балету. Від 1573 р. бере початок звичай ходити з ляльками, що означало виникнення лялькового театру. Подальший розвиток театру пов'язаний із виступами скоморохів — народних співаків, музикантів, танцюристів, фокусників, акробатів, борців, дресирувальників та ін. Скоморохи поділялися на осілих і мандрівних. Комедійні сцени розігрувалися під відкритим небом, на площах, вулицях, ярмарках.
В останній чверті XVI ст. разом з появою братських шкіл виник шкільний театр. Спочатку він мав лише навчально-виховне значення, а з кінця XVI — на початку першої половини XVII ст. почав використовуватися в міжконфесійній боротьбі проти католицизму. Шкільний театр розвивався одночасно з народним театром, репертуар якого складався із містерій різдвяної та великодньої тематики.
У першому десятилітті XVII ст. в Україні започаткувалася українська побутова драма. До цього жанру належить унікальне видання віршованої "Трагедії руської" невідомого автора. Зміст твору дуже близький до зразків української народно-поетичної творчості.
Здобутки духовної культури українського народу початку XIV — першої половини XVII ст. дають підставу говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями. Все це робило її доступною для народу, сприяло прогресу не лише української, а й світової культури.