Лекція 7. Нетрадиційні релігії сучасного світу
7.1. Особливості та класифікація неорелігій.
7.2. Неохристиянські течії (Церква Ісуса Христа святих останніх днів).
7.3. Церква сайєнтології.
7.4. Сатанізм.
7.5. Неоязичництво.
Мета – розглянути сутність нетрадиційних релігій сучасного світу, їх особливості й вплив на суспільну та особисту свідомість.
Ключові поняття: неорелігії, неоязичництво, мормони, сатанізм, церква сайєнтології.
Література: [2, 5, 11, 18, 31, 34, 36, 40, 51]
7.1. Особливості та класифікація неорелігій
Послідовниками нетрадиційних релігій стають переважно люди зі зруйнованими соціальними зв’язками, вибиті зі звичної життєвої колії, що втратили або не мали твердих духовних орієнтирів. До нових релігій їх залучає тверда організація, тверді підвалини життя, авторитет лідера, що претендує на роль духовного пастиря.
Всі ці нові релігійні утворення мають деякі загальні елементи.
По-перше, засновник нової релігії – людина, якій відкрилася абсолютна істина. Він може вважатися великим пророком, геніальним мислителем, посланником або навіть живим втіленням Бога. Він подає своїм послідовникам певну істину, гарантує порятунок усім, хто повірив у неї, за умови виконання ними певних приписань, заборон і т. ін. Володіння рятівним знанням робить їх «святими», невизнаною, але «щирою елітою» світу.
По-друге, для нетрадиційних релігій характерне подання про попередню підставу навчання епосі як про час оман, помилок і страждань. Подібну оцінку минулого виправдовує сам факт появи навчання, бо якщо нове навчання – це велика істина, то виходить, що минуле було епохою великих помилок. Сучасна епоха обов’язково розцінюється як «перехідна», коли істина вже відкрилася, але ще не перемогла, як час жорстокої космічної боротьби зла й добра, що має земний еквівалент у боротьбі послідовників даної релігії з їхніми супротивниками в навколишньому світі.
По-третє, нова релігія вірить у неминучість перемоги істини, що відкрилася їй. Тому в ній обов’язково наявні подання про те, що світ незабаром радикально зміниться. Невіруючі, які не мають рятівні знання або будуть знищені (або не воскреснуть) чи підкоряться віруючим, які залишаться єдиними жителями або елітою перетвореного світу.
По-четверте, культ у нових організаціях має переважно колективний характер, використовується техніка психологічного маніпулювання, психотерапія, особлива увага приділяється новачкам, їхньої адаптації в групі.
По-п’яте, такі організації діють як міжнародні корпорації, займаються бізнесом, мають філії у багатьох країнах світу.
По-шосте, нові релігії та їхніх керівників завжди відрізняли й відрізняють у наші дні схильність до фанатизму і ненависть до іновірців. Всі вони перебувають в опозиції до офіційних церков.
Всю розмаїтість таких культів можна умовно розділити на шість груп:
Неохристиянські об’єднання – «Діти Бога», «Церква Тіла Христова», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів», «Свідки Ієгови». Ці культи визнають Біблію головним джерелом свого навчання, Ісуса Христа – центральною фігурою доктрини, але при цьому їхнє розуміння Христа докорінно відрізняється від традиційного християнського. Робиться акцент на есхатологічному вченні про кінець світу й месіанізм, керівник наділяється статусом посланця Божого, що повідомляє нове одкровення, вищі моральні приписання.
Неоорієнтальні культи – «Суспільство свідомості Крішни», йога, трансцендентальна медитація, дзен-буддиські центри та ін. В основі таких культів лежать модернізовані варіанти буддизму або індуїзму, пропонується містичний шлях звільнення – пробудження в людині божественного начала.
Сайєнтологічний напрямок утворюють «Церква сайєнтології», «Вчення розуму», «Християнська наука». У цих культах містично трактуються недосліджені явища психіки й навколишньої природи. Орієнтація на наукові й технічні досягнення по’єднується із практикою психоаналізу.
4. Синтетичні релігії – «Церква Уніфікації», «Всесвітня віра Бахай», «Велике Біле Братерство Юсмалос» тощо. Вони поєднують у собі кілька релігійних систем (наприклад, християнство й буддизм), подають себе єдиною універсальною релігією для всіх людей, створюють власне навчання, обрядову систему, релігійну організацію. Їм властивий культ лідера організації, авторитет власних джерел віросповідання.
5. Неоязичницькі організації характеризуються насамперед націоналістичною спрямованістю, вважаючи, що людина стає особистістю саме й тільки через нації. У пошуках своєї унікальної ідентичності людина, якщо вона намагається бути послідовною, неминуче має розірвати зі світовими релігіями на користь релігії національної. А це веде або до спроб «націоналізувати» світову релігію, або до пошуків язичницьких коренів і формування загальнонаціональної релігії на основі язичництва. В Україні неоязичні організації подані «РУНВірой» (Рідна Українська Національна Віра), «Рідною Вірою», ладовірством, орантійцями та ін. Деякі з таких релігій залишаються політеїстичними, інші, модернізуючи язичництво, сповідають монотеїзм. Неоязичництво охоплює своїм впливом окремих представників національно орієнтованої інтелігенції, які бачать у світових релігіях чужу релігію, а процес відродження язичництва розглядають як основу для відродження націй.
6. Сатанинські групи. Сатанинські культи звеличують зло й насильство, проповідують спілкування з містичними джерелами зла – демонами, сатаною й ін. Мораль сатанинських груп перейнята крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, культом сили.