7.4. Сатанізм
Звичайно сатанізм розглядається як поклоніння злу, як релігія, заснована на принципах, протилежних християнству.
Ідейним натхненником сучасних сатаністів вважається випускник Кембриджу, окультист і автор низки «магічних» книг Алістер Кроулі (1875-1947), який сам себе скромно називав «Звіром Апокаліпсиса». Алістер Кроулі добре знав східну містичну літературу, багато мандрував по світу. Підсумком його теоретичних пошуків стали класичні для сатаністів книги «Теорія й практика магії», «Книга Зокана», «Видіння й голос». Кроулі активно займався розробкою багатьох сатанинських обрядів, використанням у культах поклонінню силам зла сильнодіючих наркотиків, організації «орденів», що стали прообразом сатанинських груп і сект.
Початок масовому руху сатаністів поклала «Церква сатани». Вона була заснована в 1964 р. Ентоні Шандором Ла Веєм, який був артистом цирку. «Церква сатани» і сьогодні є найзнаменитішою з усіх сатанинських організацій та нараховує тільки в США кілька тисяч адептів. «Церква сатани» пройшла в США процедуру офіційної реєстрації, але в 1990 р. була позбавлена всіх податкових пільг, надаваних релігійним об’єднанням. Зараз її штаб-квартира (так звана «Рада дев’яти») перебуває в Сан-Франциско, а другий керівний центр розташований у Манчестері.
Ла Вей відомий як автор «Біблії Сатани» (або «Чорної біблії»), написаної ним у 1968 р., яка є повною протилежністю дійсної Біблії та випущена 125-тисячним тиражем. У цій книзі Ла Вей складно й систематизовано виклав основи віри в сатану, під якими зараз готовий підписатися будь-який послідовник цього напрямку.
Іншою книгою, якою користуються сатаністи найчастіше підліткового віку, є «Некрономікон», написаний Абдулом Алхазаредом.
У центрі сатанізму – поклоніння особистісному й могутньому дияволові. У сатанізмі все перевернено: диявол християнства стає богом сатаністів, християнські чесноти розглядаються як вади, а вади – як чесноти. Життя розуміється як безперервна боротьба між силами світла й тьми, причому сатаніст бореться на боці тьми, віруючи, що, зрештою, вона отримає перемогу.
Основа культу сатаністів – приношення жертви. Важливо для них не вбивство як таке, а смертні муки живої істоти. Вибір жертви простий. Це кожний з тих, хто обійшовся із сатаністами, з їхнього погляду, неправильно або серйозно порушив їхній спокій. Тим самим він ніби дав дозвіл на свої муки й загибель. Замість дійсної жертви іноді може бути використаний її образ: лялька, фотографія, малюнок, письмовий або словесний опис. Образ знищується, наприклад, утиканням у нього голок або цвяхів, описом процесу знищення тощо. Втім, людське жертвопринесення, хоча й має місце, надзвичайно рідкісне й практикується тільки найзатятішими сатанинськими групами. У переважній більшості сатаністи приносять у жертву будь-які інші живі істоти.
Найвідоміший сатанинський ритуал – «чорна меса», що пародіює християнську літургію. «Чорна меса» обов’язково відбувається в ніч на кожний повний місяць й на сатанинські свята: Вальпургієва ніч (ніч на 1 травня); Хеллоуїн (ніч на 1 листопада); ніч Цвітіння папороті (ніч на 6 липня) й ін.
В основному «союзи сатаністів» побудовані на засадах суворої ієрархії. Всі члени союзу підлеглі раді, яка має право призначення місцевих керівників сатаністів, причому вибір визначається звичайно багатством і суспільним становищем кандидатів на ці пости. Часто на верхні рівні обирають жінок, оскільки в середовищі сатаністів поширене повір’я, що жінка ближче до диявола, ніж чоловік.
Сатанинські культи особливо поширені в США й Західній Європі (Норвегія, Швеція тощо), у Румунії. Світові центри сатанізму на сьогодні знаходяться у США й Великій Британії. За даними журналу «Ньюсвік», щонайменше 3 млн американців захоплені культом диявола.
Діяльність багатьох цих організацій має відверто деструктивний характер щодо суспільства.
Досить багато сатаністів в Україні. Їхні громади діють у Харкові, Києві, Вінниці, Львові, Одесі, Севастополі, Миколаєві. Зокрема, у Харкові з 1992 р. відкрита філія московського «Присвяченого Сатані лицарського ордена чорної меси». У Києві – на Оболоні, Троєщині, Печерську часто на стовпах можна прочитати оголошення про набір нових учнів до «Чорного ордена».
Шабаші сатаністів у столиці відбуваються на Байковому цвинтарі, у Зеленому театрі, на занедбаному цвинтарі біля Фроловського монастиря й, звичайно, на відомій Лисій горі.
Саме собою напрошується питання: чим пояснюється підйом сатанізму в другій половині XX ст., чим привертає людей поклоніння злу?
По-перше, сатанізм найбільшою мірою розповсюджений у молодіжному середовищі. Такому контингенту сатанізм із його філософією вседозволеності й таємничістю культу здається досить привабливим і захоплюючим.
Не можна обійти увагою і відверту популяризацію сатанізму масовою культурою. Насильство з екрана культивується як норма, яку варто наслідувати. Другу велику групу послідовників сатанізму становлять люди творчих професій, як правило, у найпліднішому віці – до 40 років. За складом характеру й родом діяльності таким людям, як правило, просто тісно в рамках численних умовностей, з яких складається наша культура, і вони активно шукають альтернативні способи буття.
Цікавою особливістю соціального складу вітчизняних сатаністів можна вважати наявність у сатанинських організаціях великого відсотка жінок у віці від 16 до 35 років. Тут ми зіштовхуємося з досить незвичайним проявом емансипації в суспільстві, де ще досить стійкі й помітні риси патріархальності.
Втім, силу й вплив сатанізму не слід перебільшувати. Справжні, «ідейні» сатаністи, готові культивувати зло й словом, і справою, нечисленні. Для переважної більшості прихильників цього нетрадиційного напрямку, він – лише захоплюючий спосіб проведення дозвілля або короткочасний період у переломні моменти їхнього життя.
Однак це не означає, що сучасне суспільство має байдуже ставитися до сатанинського буму. Тотальними заборонами й переслідуваннями можна домогтися хіба що короткочасного ефекту, але ніяк не кінцевого результату. Тому проблема полягає не в тому, щоб спробувати остаточно викорінити сатанізм, а в тому, аби вести з ним постійну й безкомпромісну боротьбу.