2.3 Визначення об’ємів снігоприносу до автомобільних доріг

2.3.1 Об’єм снігоприносу залежить від інтенсивності переносу снігу при хуртовинах, загальної тривалості та характеру хуртовинних явищ на протязі зими, напрямку дороги та хуртовинних вітрів, ширини снігозбірних басейнів та їх рельєфу.

2.3.2 Об’єм снігоприносу визначають окремо для правої та лівої сторін дороги.

2.3.3 Об’єм снігоприносу можна визначати двома способами. За першим способом (метод витрат) розрахунки виконують за формулою інтенсивності переносу снігу з використанням даних метеорологічних станцій. Другий спосіб полягає у вимірюванні об’ємів снігових відкладень біля дороги на снігозаносимій ділянці.

2.3.4 Розрахунок за формулою інтенсивності переносу снігу виконується в тих випадках, коли снігозахисні заходи проектують для нових доріг, або доріг які до цього не мали захисту. Об’єм снігоприносу обчислюють за формулою 2.1.

,

(2.1)

де Q_пс – об’єм снігоприносу до дороги за зиму з однієї із сторін, м³/м;

N– число хуртовин протягом зими;

М– число випадків зміни напрямків, з яких дули вітри у кожну хуртовину;

V_фi – швидкість вітру під час хуртовини, виміряна на висоті флюгерів метеорологічних станцій, м/с;

_i – кут між напрямком вітру під час хуртовини і напрямком дороги, град;

t_к – тривалість хуртовини, годин;

_с – щільність снігу у відкладеннях біля дороги, т/м³.

При визначенні об’ємів снігоприносу не враховують вітри, що дують під кутом менше 30 до дороги, а також вітри, що дують при позитивних температурах повітря, відсутності снігового покриву, та вітри зі швидкістю менше 6 м/с.

За розрахунковий слід приймати об’єм снігоприносу з імовірністю перевищення 5 %, який визначають за методикою, наведеною в п.2.3.5.

2.3.5 Підраховані за декілька зим (не менше 10) значення об’ємів снігоприносу виписують у таблицю у порядку зменшення величин. Для кожного значення об’єму снігоприносу підраховують імовірність перевищення даного об’єму снігоприносу в інші зими за формулою 2.2.

,

(2.2)

де P – імовірність перевищення даного об’єму снігоприносу в інші зими;

m – порядковий номер (номер ряду) в таблиці того значення об’єму снігоприносу, для якого підраховується імовірність перевищення;

n– число зим, на протязі яких проводились спостереження.

На основі отриманих даних будують криву імовірності перевищення об’ємів снігоприносу, відкладаючи по осі ординат величини об’ємів снігоприносу, а по осі абсцис відповідні їм значення імовірності перевищення. Частина кривої, що виходить за межі, по яким є експериментальні дані, будується шляхом екстраполяції.

Користуючись кривою імовірності, визначають розрахунковий об’єм снігоприносу за заданим значенням допустимого перевищення Р_доп. Для автомобільних доріг України рекомендується приймати Р_доп = 5 %.

2.3.6 Визначення об’ємів снігоприносу за методом витрат відрізняється певною складністю та великою трудомісткістю, а також необхідністю обробки великої кількості даних спостережень на метеорологічних станціях.

За відсутністю метеорологічних даних об’єм снігоприносу можна приймати за даними розрахунків галузевої лабораторії зимового утримання доріг при ХНАДУ, які наведено в додатку І.

2.3.7 Метод визначення об’ємів снігоприносу вимірюванням об’ємів снігових відкладень біля захистів на дорозі дає достатньо достовірні дані, але може бути застосований лише у випадку, коли дорога має снігозахист.

2.3.8 Об’єми снігових відкладень біля захистів вимірюють по снігомірних рейках, виставлених в створах, що розбиваються перпендикулярно до лінії захисту. На рейки наносять поділки через 10 см; нульова поділка кожної рейки повинна знаходитись на рівні поверхні землі. Рейки встановлюються через 2 м; число та висота їх повинні бути достатніми, щоб повністю охопити весь шлейф відкладень, що утворюється біля захисту на протязі зими. Якщо немає можливості одразу поставити високі рейки, то їх необхідно нарощувати по мірі росту снігових відкладень.

Об’єм снігу, зібраний захистом, підраховують за поперечним профілем, знятим в момент максимального снігонакопичення. Об’єм снігу, зібраного захистом, у ряді випадків менше об’єму снігоприносу, так як більшість засобів захисту пропускає частину снігу. Снігозатримуюча здатність захисту характеризується кількістю снігу, що відкладається біля захисту, у відсотках від загальної кількості снігу, що переноситься. Дані про снігозатримуючу здатність захистів наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Снігозатримуюча здатність захистів різного типу

Вид захисту	Особливості захисту	Снігозатримуюча здатність
Захисні лісонасадження достатньої ширини та щільності	–	100
Решітчасті паркани з просвітністю від 35 до 50%	Дворядна	90 – 95
Решітчасті паркани, прикриті з поля переносними щитами	Дворядна	90 – 95
Переносні решітчасті щити	Дворядна	90 – 95
Суцільні постійні паркани	Однорядна	90 – 95
Решітчасті паркани з просвітністю від 35 до 50%	Однорядна	70 – 90
Переносні решітчасті щити	Однорядна	70 – 90

Об’єм снігоприносу за другим способом визначають за формулою 2.3.

,

(2.3)

де Q_пс – об’єм снігоприносу, м³/м;

Q_з – об’єм снігових відкладень біля захисту, м³/м;

S – снігозатримуюча здатність захисту, %.

2.3.9 Використання даних про об’єми снігових відкладень біля захистів на сусідніх транспортних або промислових об’єктах дозволяє лише наближено визначити об’єм снігоприносу та допустиме у випадку, коли відстань від цих об’єктів до дороги, для якої проектуються снігозахисні заходи не перевищує 15 км, а місцеві природні умови (мікроклімат, рельєф, рослинність) приблизно однакові. Зважаючи на наближеність цього способу отримані за ним дані можуть бути використані лише при орієнтовних розрахунках, але не для проектування снігозахисту.