Висновок

Банки складають невід'ємну рису сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають в’язуючою ланкою між виробником і споживачем.

В умовах ринку неминуче банки виходять в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що галузі національної економіки додатковими грошовими ресурсами.

Основною формою кредитних відносин є банківський кредит. Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання, де у ролі посередника виступає банк.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що нада­ються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Упродовж останніх років банківський сектор економіки був одним із

найприбутковіших та розвивався найбільш динамічно порівняно з іншими галузями. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи. Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних клієнтів. Арсенал засобів і винахідливість банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін.

Зокрема, обсяг виданих позик українськими банками у 2010 році перевищує акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах.

Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки. Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.

Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також

конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є

недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри

зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.

Список використаної літератури:

1. Закон України „Про заставу" із змінами і доповненнями від 1.01.2004 р. № 47.

2. Проблеми забезпечення повернення банківських кредитів/ М.В. Тітенкова/ Економіка, Фінанси, Право – 2005 – № 5, - ст. 17-19

3. Застава як форма забезпечення повернення банківських кредитів/ Економіка, Фінанси, Право – 2001 - № 4, - ст. 15-19

4. Воронкова А.А., Куцина Л.В. Проблеми банківського кредитування

сільськогосподарських товаровиробників в Україні // Сучасне банківництво –

проблеми та перспективи розвитку. -2009. – С. 33-37.

5. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка // Банківська

справа. – 2009. - №1. – с.27-38.

6. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с.

25