Місце консультування

До місця консультування ставляться певні вимоги.

1. Насамперед консультування, має відбуватися в спокійній обстановці, у звуконепроникному кабінеті. Оскільки процес консультування підвищує тривожність, тому клієнт повинен бути упевнений, що його не почують сторонні. 2. Кабінет, повинен бути не дуже великим, забарвленим у спокійні тону, затишно обставленим і не занадто вигадливим. Світло не повинно падати прямо на клієнта. 3. Щоразу клієнта варто приймати в тому самому кабінеті. Це його не відволікає, не забирає час на освоєння нової обстановки, крім того, дозволяє почувати себе безпечніше.

Час бесіди

Правильний вибір часу бесіди, коли й у клієнта, і в консультанта є змога поговорити спокійно, не поспішаючи, на свіжу голову, багато в чому визначає те, наскільки ефективним і успішним буде консультативний вплив.

Окрім того, час має величезне значення і для самого процесу бесіди, у якої повинні бути чітко визначені початок і кінець. Годинник на столі або на стіні - це важливий атрибут психологічного кабінету, що нагадує клієнтові й консультантові, що час минає і їм обом необхідно працювати активно й динамічно.

Для того щоб будь-яка репліка або інтерпретація консультанта була дійсно зрозуміла і сприйнята клієнтом, вона повинна висловлюватися не занадто пізно і не занадто рано. Бесіда розгортується поступово, але кожна її частина, кожен етап має відбутися у відведений для цього часовий проміжок.

Завдання початкової консультативної бесіди складаються із:

o здобуття прихильності клієнта до себе та зняття напруження;

o установлення контакту;

o заохочення обговорення проблематики та визначення, за необхідністю, часових та інших можливостей клієнта для спільної роботи; подання інформації; установлення робочих (співробітницьких, партнерських) стосунків із клієнтом, того, що називається "робочий контракт"; заохочення саморозуміння, власної активності та відповідальності: формування реалістичних очікувань стосовно спільної роботи.

2.Інтерв'ю

Відмінність інтерв'ю від інших методів роботи психолога полягає у тому, що інтерв'ю індивідуалізоване, воно допускає побудову предмету взаємодії психолога з іншою людиною. Таким предметом буде психічна реальність іншої людини, наприклад: темою, можуть стати переживання клієнта чи його думки.

Але суттєво важливим для проведення інтерв'ю є те, щоб у процесі обговорення різноманітних тем зробити динамічнішим ставленням людини до різних властивостей її психічної реальності.

2.Проаналізуйте і дайте пояснення причин виникнення на бар’єр “нерозуміння” у спілкуванні.

Питання про ефективність людського спілкування - універсальне. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від "своїх" чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде "нерозуміння" самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти - по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці. бар'єр — нерозуміння, найтонший спосіб знизити вплив інформації шляхом її перекручення до невпізнання, надання їй нейтрального смислу. Основна проблема, яка закладена в нерозумінні, пов'язана з особливостями мислення реципієнта, адже партнер зі спілкування розуміє все по-своєму, а не так, як сказав відправник інформації.

Психологічно причина нерозуміння криється в тому, що вся увага індивіда, на якого спрямований потік образливих слів, концентрується не на смислі пояснення, а на ставленні того, хто говорить, до партнера. І як результат виникає захисна реакція, тобто відбувається зсув уваги, який блокує аналізаторську діяльність мозку, і слова, адресовані партнерові, який слухає, ним не усвідомлюються.

Науковець Б.Ф.Поршнєв виділяє чотири рівні нерозуміння - фонетичний, семантичний, стилістичний і логічний.

Логічний бар'єрвиникає тоді, коли партнери не знаходять спільної мови. Тобточ кожна людина бачить світ, ситуацію, проблему, що обговорюється, із своєї точки зору, яка може не збігатися з позицією партнера. Окрім того, одні й ті ж самі слова за тієї чи іншої ситуації можуть мати зовсім інший смисл, який є завжди індивідуально-особистісним: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає.

Фонетичний бар'єр, тобто перешкода, яка створюється особливостями мови того, хто говорить, виникає тоді, коли учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами й діалектами, мають суттєві дефекти мови та дикції, перекручену граматичну побудову висловлювань. Цей бар'єр можуть породити також невиразне мовлення, зловживання великою кількістю звуків-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна розмова. Наприклад, спеціалісти в галузі психології довели, що коли людині шось повідомляти на підвищених тонах, то розуміння того, хто слухає, буде заблоковане.

Семантичний бар'єрвиникає через відсутність збігу в системах значень партнерів з комунікації — тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією. Іншими словами, він має місце тоді, коли партнери користуються одними й тими ж знаками (і словами також) для позначення абсолютно різних речей. Семантичний бар'єр — це, по-перше, проблема жаргонів і сленгів, по-друге, він викликається обмеженим лексиконом у одного з співрозмовників, по-третє, його причинами можуть бути соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші особливості спілкування.

Стилістичний бар'єрвиникає в разі невідповідності стилю мови комунікатора й ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта. Приміром, партнер може не сприйняти критичного зауваження співрозмовника, тому що воно було виголошене в панібратській манері. Тобто стиль може бути недоречним, занадто важким, не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера. Якщо комунікатор використовує мовні звороти: «Вам потрібно», «Ви зобов'язані», «Ти повинен» й подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований супротив. Такому стилю, який має примусовий характер, протистоїть інша філософія стосунків, котру називають парадигмою можливого: «Можливо», «Бажано, щоб ви», «Ви можете» та ін.