конспект лекций

Тема 2.2 Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка природних ресурсів – це визначення в грошовому виразі господарського ефекту від використання ресурсів у вибраних варіантах. У вузькому значенні економічна оцінка природних ресурсів – це грошовий вираз споживчих вартостей, які закладені в природних ресурсах.

Економічна оцінка природних ресурсів використовується для:

визначення вартості природних ресурсів у грошовому виразі;

вибору оптимальних параметрів їх експлуатації;

оцінки економічної ефективності інвестицій у природно-ресурсний комплекс;

визначення збитків від нераціонального і не комплексного використання природних ресурсів;

відображення оцінки долі природних ресурсів в структурі національного багатства;

встановлення платежів і акцизів за використання природних ресурсів;

встановлення штрафів за порушення умов використання природних ресурсів і нанесення збитків іншим природним ресурсам;

прогнозів і планування використання природних ресурсів;

визначення залогової вартості природних об’єктів і ресурсів;

визначення величини компенсаційних платежів, зв’язаних зі зміною цільового призначення природних ресурсів;

обґрунтування найбільш раціональних форм власності на певні природні ресурси.

Основні принципи економічної оцінки природних ресурсів:

принцип комплексності передбачає облік всіх природних ресурсів, які входять у склад одного природного об’єкта. Ресурси поділяються на першу і другу групи. До першої групи відносять освоєні ресурси, для яких визначена вартість отриманої продукції, затрати на їх експлуатацію, первісну переробку і транспортування до споживача. До другої групи відносять ресурси, які не будуть освоєні при використанні основного ресурсу;

11

принцип імператива відновлюваних природних ресурсів передбачає, що та частина відновлюваних природних ресурсів, яка експлуатується, повинна бути відтворена в натуральній формі в кількісному і якісному відношенні;

принцип забезпечення економічного відтворення не відновлюваних природних ресурсів визначає, що при оцінці таких ресурсів повинні урахуватися відрахування на їх економічне відтворення, або відрахування на забезпечення заміни дефіцитних не відновлюваних ресурсів другими видами ресурсів, які мають таку саму вартість, що і заміняємі природні ресурси;

принцип оптимізації економічної оцінки природного об’єкта визначає, що існує такий варіант використання природних ресурсів, які входять у склад природного об’єкта, при якому природні ресурси мають найвищу оцінку.

Особливість економічної оцінки природних ресурсів пов’язана з вибором об’єкта і критеріїв оцінки. У ролі об’єкта можуть виступати окремі ресурсні джерела. У такому випадку оцінка буде носити галузевий характер. Крім того існує регіональна оцінка всієї сукупності ресурсів тієї чи іншої території.

Контрольні питання до теми 2.2

1.Дати визначення економічної оцінки природних ресурсів.

2.Вказати для чого використовується економічна оцінка природних ресурсів.

3.Вказати основні принципи економічної оцінки природних ресурсів.

Тема 2.3 Основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів

2.3.1Затратний метод

Воснову визначення економічної оцінки природних ресурсів покладена затратна концепція академіка Струмиліна. Згідно цієї концепції оцінка природних ресурсів визначається величиною затрат на їх видобування, освоєння та використання. Основним недоліком даного підходу є те, що ресурс кращої якості, який розташований у привабливому для освоєнні місці, одержує меншу вартість, в той же час його споживча вартість буде вищою, ніж «поганого

12

ресурсу». Даний підхід не сприяє раціональному природокористуванню і сталому розвитку.

Затратна концепція покладена в основу багатьох методичних розробок по оцінці води, вартісної оцінки лісних і мінерально-сировинних ресурсів. Але в останні роки більша увага приділяється рентній оцінці природних ресурсів, тому що головний недолік в затратній концепції полягає в тому, що високі оцінки отримують найменш цінні по якості природні ресурси і відсутність суворого обліку якісних особливостей природних ресурсів.

2.3.2 Затратно – ресурсний підхід

Відповідно до цього підходу при визначенні вартості природного ресурсу поєднуються затрати на його освоєння та дохід від використання.

2.3.3 Результативний підхід

Згідно	цього	підходу	економічну оцінку мають тільки ті природні
ресурси, які	дають	дохід,	тобто вартість ресурсу визначається грошовим

виразом первинної продукції, яку одержують від експлуатації природного ресурсу, чи різницею між одержаним доходом і поточними витратами. Дана концепція має ту перевагу, що оцінка природного ресурсу, одержана таким шляхом, буде вищою, що створює можливість для стимулювання раціонального використання природних ресурсів. Цей підхід також має недоліки з точки зору раціонального природокористування, тому що не для кожного природного ресурсу можна визначити вартість первинної продукції.

2.3.4 Відтворювальний підхід

Суть цього підходу полягає в тому, що вартість природного ресурсу визначається як сукупність затрат, необхідних для його відтворення ( чи компенсації втрат ресурсу) на визначеній території. Такий підхід передбачає потенційну дефіцитність природних ресурсів і може в багатьох випадках привести до завищених оцінок. Однак, беручи до уваги той факт, що в основних сировинних регіонах резерви екстенсивної експлуатації природних ресурсів вичерпані, а стан природного середовища близький до катастрофічного, саме цей підхід є найбільш доцільним.

13

2.3.5

Рентний підхід

Використання рентної теорії під час оцінки

природних

ресурсів

визначається найбільш доцільним:

- при рентній оцінці кращій ресурс, використання якого дає більший дохід

при однакових затратах, одержує більшу вартість;

- затрати

на

освоєння

природного

ресурсу

зорієнтовані

на

деякий

середній рівень і їх оцінка більш ефективна.

Рента,

як

економічна

категорія,

характеризує

будь

який

дохід,

що

регулярно

отримується

(з

капіталу,

землі,

майна)

і

не залежить

від

підприємницької діяльності

Природно-ресурсна

рента –

категорія

рентного

доходу, що

виникає

в

результаті господарської діяльності,

пов’язаної з

використанням у суспільному

виробництві

природних

ресурсів,

кількість

яких

обмежена

і

які

характеризуються

вичерпністю

і

відновлюваністю.

Цей рентний

дохід

розподіляється між власником - державою (її органом) чи будь яким суб’єктом,

на правах власності якого у формі володіння перебуває природний ресурс, та

користувачем цього ресурсу - суб’єктом господарювання, який відповідно до законодавства є власником продукції, виробленої в процесі користування природними ресурсами.

Принципова різниця рентних оцінок природних ресурсів від їх оцінок за затратами на освоєння, розвідку та відновлення в тому, що рентна оцінка враховує все коло додаткових затрат, що виникають у народному господарстві при втраті даного ресурсу, а не тільки прямі затрати на заміну вилученого ресурсу новим, якщо така заміна можлива.

Рентна оцінка дорівнює народногосподарським додатковим витратам, які можуть виникнути через вибуття даного ресурсу з експлуатації. Ті ресурси,

безповоротна втрата яких не супроводжується економічними втратами ні в даний момент, ні в перспективі, одержують нуліву оцінку. Позитивну оцінку маються обмежені ресурси, внаслідок прикладання до яких суспільної праці виникає диференційна рента.

14

Диференційна рента – це надлишковий прибуток, який має фінансовий

характер і одержується при використанні природних ресурсів різної якості.

Найбільш поширеною є концепція розрахунку диференційної ренти на основі замикаючих затрат, де диференційна рента розглядається як ефект від використання даного природного ресурсу. За економічну оцінку природного ресурсу береться різниця граничних і індивідуальних затрат, пов’язаних з

господарським використанням цього ресурсу. З економічної точки зору показник Е = Згр.– Зінд. і є диференційною рентою, яка створюється на родовищі,

що оцінюється. Рентний дохід на одиницю продукції дорівнює різниці між суспільними і індивідуальними затратами ( З0 – Зі ) а рентний дохід на одиницю

площі – добутку цієї різниці на врожайність: R = (Зс.- Зі.) *У. Рентний дохід у

натурі дорівнює грошовому рентному доходу, поділеному на розмір суспільних

питомих приведених затрат: R = (Зс.-З і) *У/ Зс.
Оскільки	бал	у замкнутій шкалі розраховується як відношення
суспільних питомих затрат до			індивідуальних ділянки,		що оцінюється: Б= З с/Зі,
то формулу рентного		доходу у натуральному вигляді можна записати:
R= ( Зс- Зі.) * У/ Зс.= ( 1- Зі / Зс.) * У =( 1- 1/Б ) * У = ( Б – 1)/ Б * У
Таким чином,		знаючи	бал, який	присвоєно	ділянці землі,	можна
визначити, яка	частина врожаю є рентним			доходом. Помноживши цю		частину

на питомі суспільні затрати , отримаємо грошовий розмір диференційного рентного доходу.

2.3.6 Монопольно – відомчий підхід

Даний підхід є різновидом затратного. Суть його полягає в тому, щоб розмір платежів за використання природних ресурсів відповідав потребам фінансового забезпечення діяльності спеціалізованих державних служб, які в даний час здійснюють монопольне управління природними ресурсами. Цей підхід знайшов відображення в поділі плати за використання природних ресурсів на два види: плати за використання природних ресурсів і плати за відтворення і використання природних ресурсів. При визначенні плати за відтворення і охорону природних ресурсів потрібно враховувати, що дані

15

платежі повинні включати в себе частину диференційної ренти, оскільки

затрати на відновлення ресурсів у кращих умовах будуть меншими, ніж у гірших, а розміри платежів повинні бути диференцьовані залежно від умов використання. При визначенні затрат спеціалізованих служб необхідно

враховувати	економічну ефективність цих	затрат	для	того, щоб	звести
суб׳єктивні	фактори при визначенні розмірів платежів		до	мінімуму.	Жодна з
цих обставин не враховується при введенні		плати за	використання природних
ресурсів у	відповідності з тими нормативними документами, які розроблені
ресурсними	відомствами.

Контрольні питання до теми 2.3

1.	Вказати основні підходи до	оцінки природних	ресурсів.
2.	Вказати сутність затратного	підходу до оцінки природних ресурсів.
3.	Вказати сутність результативного підходу до оцінки природних ресурсів
4.Вказати сутність відтворювального підходу			до оцінки природних

ресурсів

5.Вказати сутність рентного підходу до оцінки природних ресурсів.

6.Дати визначення диференційної ренти.

7.Вказати сутність монопольно-відомчого підходу до оцінки природних ресурсів.

Тема 2.4 Плата за використання природних ресурсів

2.4.1	Вступ
Згідно	закону України « Про охорону	навколишнього природного
середовища» використання природних ресурсів		в Україні здійснюється в
порядку загального і спеціального використання.׳
До природних ресурсів належать:

- територіальні та внутрішні морські води; - природні ресурси континентального шельфу та включеної морської економічної зони;

16

-атмосферне повітря;

-поверхневі та підземні води;

-лісові ресурси;

-корисні копалини;

-природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

-дикі тварини, а також інші об׳ єкти тваринного світу в межах територіальних морських вод, водойм, мисливських угідь, види рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.

2.4.2 Плата за ресурси, їх види і нормативи

Основою для формування економічного механізму щодо відтворення природних ресурсів, раціонального їх використання став принцип платного

природокористування зі створенням системи відповідних платежів

Об’єктами плати є джерела природних ресурсів – родовища природних копалин, водосховища, лісові ділянки, земельні ділянки, а суб’єктами – підприємства, організації і установи, окремі громадяни, що використовують

природні ресурси.

У загальному вигляді розрізняють шість видів платежів за ресурси:

-	платежі	за	право користування природними ресурсами;
-	платежі	за	відтворення та охорону природних ресурсів;

-рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів за якістю чи за місцем їх розташування.

-штрафні платежі за понад нормоване використання природних ресурсів;

-компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів з цільового використання, або погіршення їх якості, спричиненої діяльністю цих підприємств;

-плата підприємств за використання природного середовища для

розміщення відходів.

Введення платного природокористування покликане стимулюванню

комплексного використання природних ресурсів, запобіганню порушень

17

встановленого режиму природокористування.

Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності,

комплексності, місцезнаходження, можливості переробки і утилізації відходів.

Нормативи (ставки) плати за використання природних ресурсів можуть розрізняться в межах України за фізико-географічними ознаками, природно-

економічними зонами, за категоріями природо користувачів

2.4.3Платежі за використання водних ресурсів

У1991 році були визначені тарифи на використання природних ресурсів,

які введені в дію Постановою Кабінету Міністрів України у 1994 році.

Методологічною основою визначення тарифів на використання водних ресурсів є рентна концепція, яка складається з двох частин:

-компенсаційної;

-економічної оцінки води, як природного ресурсу.

Повна економічна оцінка водокористування дорівнює сумі двох ставок

плати:

-	за використання води, як природного ресурсу;
-	за забір води, її очищення і розподіл між споживачами.

Р = Р1 + Р2

де: Р – економічна оцінка водокористування;

Р1	- плата за використання води, як природного ресурсу;
Р2	- плата за забір води, її очищення і розподіл між споживачами
Собівартість 1 м3		води визначається	за формулою:
		Ц = З /V
Де: Ц – ціна 1 м3		води, грн..
З - річні затрати, грн..
V – обсяг забраної води, м3
Вартість 1 м3 реалізованої чистої води			становить:

C = Д / V

де: Д – доходи від реалізації води, грн.

18

V- обсяг реалізованої води, м3

2.4.4Плата за лісокористування

Воснову механізму платного лісокористування покладений рентний підхід до економічної оцінки лісових ресурсів.

В практиці лісового господарства використовується		система	полінної плати
( таксова вартість	деревини на корені). При цьому	враховуються не тільки
прямі витрати на	відновлення та охорону 1 м3 деревини, але		і відмінність у

природних умовах лісоексплуатації, тобто диференційна рента. Полінна плата складається із собівартості лісо вирощування і накопичення по лісовому

господарству.

Лісові такси виконують роль відпускної ціни лісу на корені. Середня величина лісових такс ( повна такса 1 м3 ) визначається за формулою:

Т = Д / V + ( S1 – S2 )

де: Т – лісова такса, грн.;

Д - сума затрат на лісовідновлення, грн./м3 ;

V – обсяг деревини, лімітований розрахунком лісосік, м3;

S1 - max сума транспортних затрат, грн.;

S2 - сума транспортних затрат для вивозу деревини з даної ділянки, грн.

2.4.5 Плата за використання земельних ресурсів

Згідно з законом України «Про плату за землю» від 12.09.1996р використання землі в Україні є платним.

Об׳єктом плати за землю є земельна ділянка, або земельний участок (пай),

який перебуває у власності, або в користуванні на правах оренди.

Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку, або орендної плати, що визначається згідно грошової оцінки земель.

Грошова оцінка земель – це рентний дохід із земельної ділянки, який розраховується в залежності від якості землі, природних умов і розміщення ділянок за формулою:

Ц = R/ E

де: Ц – ціна землі, грн..

19

R - диференційна рента

Е - нормативний коефіцієнт Земельний податок – це платіж, який здійснюється з юридичних і фізичних

осіб за користування земельними ділянками. Розрахунок земельного податку здійснюється у відповідності до визначення ставок податку на землю.

Ставка податку – це визначений річний розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки.

Ставки земельного податку з одного гектару сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх грошової оцінки в розмірах:

- для ріллі, косовиць і пасовиць 0.1; - для багаторічних насаджень 0.3.

Ставки земельного податку наведені у довідкових таблицях.

Згідно з існуючим законодавством є три види платежів за землю:

-за використання земель сільськогосподарського призначення;

-за використання земель населених пунктів;

-за використання угідь, які надані під непрофільне використання (плата за землі транспорту, зв’язку, оборони, за землі природоохоронного, оздоровчого,

рекреаційного, історично – культурного призначення, за землі лісового і водного

фондів)
2.4.6 Плата за використання надр
Об’єктом плати за спеціальне використання надр	при видобуванні
корисних копалин є обсяг їх видобутку.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин вносять:

- суб’єкти підприємницької діяльності, що видобувають і реалізують мінеральну сировину, суб’єкти підприємницької діяльності, до складу яких входять підрозділи ( шахти, рудники, кар’єри, тощо), що займаються видобутком корисних копалин і передають їх до подальшої переробки в його межах.

Плата обчислюється поквартально за фактичним обсягом видобутку корисних

20