конспект лекций

Однак, ураховуючи методичні складності при розрахунку економічного збитку при забрудненні, наприкінці слід орієнтуватися на показники нормативів ГДК і розраховані на їх основі показники ГДВ, як допустимі рівні забруднення.

Тоді плата за викиди буде відповідати граничним природоохоронним затратам на захист навколишнього середовища від забруднення з додержанням величини ГДВ.

3.7.2 Економічна оцінка асиміляційного потенціалу навколишнього

середовища

Асиміляційний потенціал – це здатність навколишнього середовища

(атмосфери, водних джерел, ґрунтів) поглинати різні антропогенні забруднювачі в в визначених масштабах без зміни своїх властивостей

Асиміляційний потенціал навколишнього середовища – це специфічний природний ресурс. Він накладає обмеження на територіальну організацію виробництва і розселення людей. В результаті господарська діяльність на конкретній території лімітується, виходячи із сумарної екологічно допустимої загрузки на дану територію. Таким чином, екологічно допустима загрузка визначається межею екологічної ємності території.

Допустиму антропогенне навантаження на територію можна оцінити за формулою:

M K E,

де М – кількісна дія і-го джерела на природне середовище;

К – якісний вплив і-го джерела на природне середовище;

Е – екологічна ємність території.

Викиди і скиди забруднюючих речовин, а також розміщення відходів розглядаються як форми використання асиміляційного потенціалу.

Економічна оцінка цього ресурсу дозволяє вирішувати питання плати за викиди забруднюючих речовин. Крім того, економічна оцінка повинна використовуватися при порівнянні ефективності варіантів господарської діяльності і при розробці стратегій сталого розвитку.

Для проведення економічної оцінки асиміляційний потенціал повинен бути виміряний в фізичних одиницях. Але складність його визначення пов’язана з різноманітністю видів антропогенних забруднень і визначенням безпечного рівня кожного з них.

51

Економічне значення асиміляційного потенціалу виражається в можливості економії на природоохоронних затратах і дозволяє запобігати збитків від негативних змін основних властивостей навколишнього середовища в результаті забруднення.

Таким чином, відвернутий збиток визначає економічну оцінку асиміляційного потенціалу на основі затратного підходу.

Однак, враховуючи дефіцитність даного ресурсу, особливо в районах з інтенсивною господарською діяльністю, використовують рентний метод оцінки асиміляційного потенціалу. Для цього використовують ступінь перевищення екологічних нормативів в даному районі. Потім на основі отриманого коефіцієнта і визначеної економічної оцінки асиміляційного потенціалу в районі, де додержуються екологічні нормативи, розраховується його економічна оцінка в даному районі.

Контрольні питання до теми 3.7

1.Дати визначення екстернальних затрат.

2.Вказати внаслідок чого виникає проблема екстернальних затрат.

3.Дати визначення асиміляційного потенціалу.

4.Вказати, як визначається антропогенне навантаження на територію.

5.Вказати методи визначення економічної оцінки асиміляційного потенціалу.

6.Вказати значення економічної оцінки асиміляційного потенціалу.

Тема 3.8 Платежі за забруднення довкілля

Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин у поверхневі водойми, територіальні та внутрішні морські водойми, підземні горизонти та систему комунальної каналізації;

розміщення відходів виробництва у навколишньому середовищі.

52

Розміри платежів визначають на підставі лімітів забруднюючих речовин, які встановлюються для підприємств з урахуванням граничнодопустимих викидів і скидів кожного інградієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають для підприємств як фізичний обсяг відходів залежно від класу токсичності. Розміри їх установлюють органи Міністерства екоресурсів України у формі видачі дозволів на викиди й скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюють платежі в 5 разів вище порівняно з базовими нормативами плати.

Наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і водойми можуть статися внаслідок:

неефективної роботи установок очищення газу;

порушення технологічних режимів;

невиконання в установлені терміни заходів для досягнення нормативів ГДВ і ГДС;

аварійних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і водойми;

залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і водойми, які не передбачені технологічними регламентами виробництва;

використання непроектної сировини й палива в технологічних процесах.

Нормативи збору за забруднення навколишнього середовища, згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 встановлюють як фіксовані суми в гривнях за одиницю маси основних забруднюючих речовин та розміщення відходів і наведені в довідкових таблицях.

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпечності, беруть норматив збору, встановлений за розміщення відходів першого класу небезпечності в розмірі 55 гривень за тону. За викиди забруднюючих речовин, які не ввійшли до загальної таблиці, слід застосувати нормативи збору в залежності від класу небезпечності певної забруднювальної речовини (табл. 7.1).

53

Таблиця 7.1 – Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин

стаціонарними джерелами забруднення залежно від класу небезпечності

	Клас небезпечності	Норматив збору,	Клас небезпечності	Норматив збору,
		грн. /т		грн./т
	І	381	ІІІ	13
	ІІ	87	IV	3

За викиди, на які не встановлено класи небезпечності, слід застосувати нормативи збору, залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу

(табл. 7.2).

Таблиця 7.2 – нормативи збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу

Орієнтовно безпечні		Норматив збору,	Орієнтовно безпечні	Норматив збору,
рівні впливу сполук,			рівні впливу сполук,
мг/м3		грн./т	мг/м3	грн./т
Менш 0,0001		16052	0,01 – 0,1	53
0,0001	– 0,001	1375	0,1 – понад 10	2
0,001	– 0,01	190

За викиди, на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечні рівні впливу слід застосовувати нормативи збору, як за викиди забруднюючих речовин першого класу небезпечності.

За скиди забруднюючих речовин, які не ввійшли до загальної таблиці, слід застосувати нормативи збору, наведені в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 – Нормативи збору за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти залежно від їх концентрацій

	Гранична допустима	Норматив збору,	Гранична допустима	Норматив збору,
	концентрація		концентрація
		грн./т		грн./т
	забруднюючих		забруднюючих

54

речовин у воді		речовин у воді
рибогосподарських		рибогосподарських
водойм, мг/л		водойм, мг/л
До 0,001	2572	1 – 10	35
0,001 – 0,09	1955	Понад 10	7
0,1 – 1	344

Для скидів, на які не встановлено граничнодопустимі концентрації, за

граничнодопустимі концентрації беруть найменше значення граничнодопустимих

концентрацій, наведених в табл. 7.3.

Уразі скидання забруднювальних речовин у ставки, озера та інші непроточні об’єкти нормативи збору збільшуються в 1,5 рази.

Уразі захоронення забруднюючихх речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод,

застосовують нормативи збору, як за склад забруднюючих речовин з коефіцієнтом

10.

Нормативи збору за викиди пересувними джерелами забруднення,

встановлюється залежно від виду пального та транспорту (автомобільного,

залізничного, морського та річкового) і наведені в загальних таблицях.

У разі відсутності у платника затверджених у встановленому порядку лімітів викидів стаціонарних джерел забруднення, скидів і розміщення відходів збір обчислюється у п’ятикратному розмірі.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища» і

стягнення цього збору, плата за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюється за формулою:

n	тлi Н Кнас Кф	тпi Н Кнас Кф Kn ,
П =
i 1

де П – плата за викиди стаціонарними джерелами забруднення, грн.;

тлі – обсяг викиду забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

тпі – обсяг понадлімітного викиду забруднювальної речовини, т;

55

Н – норматив збору за тону і-ї забруднювальної речовини, грн./ум.т;

Кнас – корегувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

Кф – корегувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту;

Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднювальних речовин, Кп = 5.

Сума збору за викиди пересувними джерелами забруднення обчислюється відповідно до кількості фактично використаного пального та його виду на підставі нормативів збору за ці викиди та корегувальних коефіцієнтів і визначається за формулою:

n	тi Н Кнас Кф	,
П =
i 1

де П – плата за викиди стаціонарними джерелами забруднення, грн.

ті – кількість використаного пального і-го виду;

Н – норматив збору за 1т і-го виду пального, грн./т;

Кнас – корегувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

Кф – корегувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.

Суму збору за скиди забруднювальних речовин обчислюють на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та корегувального басейнового коефіцієнту, наведеного в довідкових таблицях.

n	тлi Н Крб	тпi Н Крб Kn ,
Пс =
i 1

де Пс – плата за викиди забруднювальних речовин у водойми, грн.;

тлі – обсяг скиду і-ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

тпі – обсяг понадлімітного скиду і-ї забруднювальної речовини, т;

Н – норматив збору за тону і-ї забруднювальної речовини, грн./т;

Крб – регіональний басейновий коефіцієнт;

56

Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднювальних речовин, Кп = 5.

Суму збору за розміщення відходів обчислюють на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та корегувальних коефіцієнтів, наведених в довідкових таблицях і визначають за формулою

n

П = тлi Н КT К тпi Н КT К Kn ,

i 1

де П – плата за розміщення відходів, грн.;

тлі – обсяг відходів і-го виду в межах ліміту, т;

тпі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і-го виду, т;

Н – норматив збору за тону відходів і-го виду, грн./т

КТ – корегувальний коефіцієнт, що враховує місця розміщення відходів;

Кσ – корегувальний коефіцієнт, що враховує характер улаштування місця розміщення відходів;

Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів, Кп = 5.

Контрольні питання до теми 3.8

1.Вказати, за які параметри встановлюється плата за забруднення навколишнього середовища.

2.На підставі чого встановлюються розміри платежів за забруднення довкілля. 3. Вказати причини наднормативних викидів.

4.Вказати, за якою формулою визначається плата за викиди стаціонарними джерелами забруднення.

5. Вказати, за якою формулою визначається плата за викиди пересувними джерелами забруднення Вказати, за якою формулою визначається плата за скиди забруднюючих речовин у водойми.

Вказати, за якою формулою визначається плата за розміщення відходів.

Тема 3.9 Поняття екологізації. Управління процесом екологізації

57

Суспільне виробництво є базисом соціально – економічного розвитку.

основу суспільного виробництва становлять економічні процеси, пов’язані

з виробництвом і споживанням товарів і послуг, тому формування сталого

розвитку неможливе без екологізації суспільного виробництва.

Екологізація – це зменшення інтегрального екодеструктивного впливу на довкілля процесів виробництва та споживання продукції.

Під індивідуальним екодеструктивним впливом розуміють зведені до

єдиної бази результати негативних наслідків впливу на людину і природні системи процесів виробництва та споживання товарів та послуг.

Процеси екодеструктивного впливу ґрунтуються за ознаками:

-забруднення;

-порушення ландшафтів;

-прямий вплив на організм людини;

-вплив на характеристики людини, як особистості;

-прямий вплив на тварин і рослин.

Існує принципова відмінність понять «екологізація» та «природоохоронна діяльність». Природоохоронна діяльність спрямована на охорону компонентів середовища від забруднень, тому вона фактично використовується для пом’якшення екологічної досконалості існуючих технологій. Екологізація - це процес постійного екологічного вдосконалення, спрямований на ліквідацію екодеструктивних факторів, відповідно і потреби природоохоронних заходах.

Рівень екологізації визначається за напрямами:

-економічні показники;

-енергетичні показники;

-земельні показники;

-показники порівняння;

-наявність чи відсутність екологічно « гарячих місць «

Інструменти екологізації бувають прямої і непрямої мотивації. Основною функцією інструментів екологізації є формування системи мотивів для досягнення цілей екологізації. Стосовно причин екодеструктивного впливу

58

мотиваційні інструменти можна розділити на 2 групи: інструменти прямої мотивації та інструменти непрямої мотивації.

Інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об’єкти

екологізації: тобто самі фактори екодеструктивного впливу ( процеси, шкідливі речовини), або продукти і послуги, які є носіями екодеструкції (тобто іх виробництво і споживання, пов’язане зі шкідливим впливом на середовище).

Інструменти непрямої мотивації орієнтуються не на показники

екодеструктивної діяльності, а на продукти і послуги, що побічно можуть створювати умови для досягнення цілей екологізації.

Дія мотиваційних інструментів може поширюватися на весь життєвий цикл виробу, або акцентуватися на певній стадії циклу чи окремому критерію Екологізація виробництва – це поступове розширення дії екологічних приорітетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості й свідомості управлінського персоналу, поступове проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна модернізація виробництва..

Контрольні питання до теми 3.9

1.Визначити відмінність понять екологізація і природоохоронна діяльність;

2.Дати визначення «екологізації;

3.Визначити поняття інтегрального екодеструктивного впливу;

4.Визначити інструменти прямої мотивації;

5.Визначити інструменти непрямої мотивації

Література

1. Глушкова В..Г., Макар С.В. Економіка природокористування. – М.:

Гардарики, 2003. – 448 с.

59

2.Запольский А.К., Салюк А.І. Основи екології. –К.: Вища школа, 2001. –358с.

3.Мельник Л.Г. Экологическая экономика. – С: Университетская книга, 2001. – 350 с.

4.Шимова О.С., Соколовский Н.К. Основы экологии и экономика природопользования. – Мн.: БГЕУ. – 368 с.

5.Царенко О.Н., Нєсвєтов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. – С: Університетська книга, 2001. – 326 с.

6.Білявський Г.О., Салюк А.І., Костіков І.Ю. Основи екології. – К: Вища школа, 2001. – 258 с.

7.Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко - правове регулювання природокористуванням. Монографія – К: Кондор, 2004-524с .

60