конспект лекций

копалин за нормативами плати з урахуванням корегувальних коефіцієнтів.

Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин як базові з подальшою диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Нормативи плати за користування надрами приведені у довідкових таблицях.

Фактична ціна одиниці реалізованої мінеральної сировини визначається діленням коштів, одержаних від реалізації за звітний період. Собівартість одиниці видобутої сировини визначається діленням собівартості мінеральної сировини на обсяг, що відповідає її собівартості

Контрольні питання до теми 2.4

1.Вказати об’єкти плати за використання природних ресурсів.

2.Вказати види платежів за використання природних ресурсів.

3.Вказати, як визначається норматив плати за використання природних ресурсів

4.Вказати концепцію, яка використовується для тарифів за використання водних ресурсів

5.Дати визначення лісових такс.

6.Дати визначення грошової оцінки землі.

7.Дати визначення земельного податку.

8.Вказати, як визначається плата за видобуток корисних копалин.

РОЗДІЛ 3

ЕКОНОМІКА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Тема 3.1 Екологічні затрати господарської діяльності

Екологічні затрати (природоохоронні затрати) – це фундаментальне поняття економіки природокористування. Вони представляють собою суспільні необхідні затрати на підтримку якості природного середовища, на загальну підтримку

21

природно-ресурсного потенціалу для збереження екологічної рівноваги на всіх

рівнях від локального до глобального.

До складу природоохоронних затрат належать:

затрати на заходи, пов’язані зі зменшенням викидів забруднюючих речовин в атмосферу і стічні води, спорудження очисних споруд, захоронення відходів,

комплексне використання сировини, встановлення санітарно-захисних зон навколо підприємств, використання вторинних ресурсів, розробку і впровадження ресурсозберігаючих технологій.

З економічної точки зору ці затрати можна поділити на:

попереджувальні затрати (предзатарти);

економічний збиток;

затрати на ліквідацію, нейтралізацію і компенсацію допущених екологічних порушень (постзатрати).

Предзатрати включають заходи, направлені на:

екологічну освіту, підготовку кадрів, рекламно-видавничу діяльність екологічного напряму;

розробку правових, нормативних, методичних матеріалів і документів;

організацію і вдосконалення інститутів

управління природоохоронною

діяльністю;

науково-дослідницькі і конструкторські роботи, в тому числі на розробку і і впровадження ековмістких технологій;

-екологічну модернізацію виробничих галузей, використання екологічно чистих технологій;

створення об’єктів екологічної інфраструктури (системи очистки викидів,ре-

циклізації відходів, тощо);

розробка екологічної регламентації: екологічної експертизи, системи моніторингу, процедури оцінки впливу на навколишнє середовище,

екологічних стандартів,

Всі статті цієї групи затрат об’єднані екологічною спрямованістю.

Економічний збиток – це збиток, обумовлений існуванням і діяльністю людини.

22

Постзатрати – це затрати на зменшення і компенсацію економічного збитку.

Вони включають такі заходи:

медико-екологічне страхування;

компенсаційні виплати по екологічним позивам;

ліквідацію гігієнічних, медико-біологічних і екологічних наслідків аварій;

рекультивацію і відновлення порушених природних комплексів і об’єктів.

На основі мікроекономічного аналізу затрат на очистку викидів розрізняють

слідуючи види природоохоронних затрат виробництва:

загальні, або сумарні затрати, які характеризують розміри затрат на реалізацію природоохоронних заходів;

середні, або питомі затрати, які характеризують затрати на очистку 1т викидів;

граничні затрати, які характеризують додаткові затрати на очистку кожної додаткової тони викидів.

Впрактиці економічного аналізу розрізняють дві категорії затрат природоохоронного призначення: капітальні і поточні.

Капітальні затрати – це капітальні вкладення, направлені на охорону водних ресурсів і повітряного басейну, земель, мінеральних ресурсів і ресурсів тваринного і рослинного світу.

Капітальні вкладення на охорону водних ресурсів включають затрати на будівництво споруд для очистки вод і систем зворотного водопостачання.

Капітальні вкладення на охорону повітряного басейну включають затрати на будівництво установок по уловленню забруднюючих речовин з викидних газів і контрольних пунктів, по зниженню токсичності вихлопних газів автотранспорту.

Капітальні вкладення на охорону земель включають затрати на будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд, на рекультивацію земель і ґрунтозахисних лісних насаджень.

Капітальні вкладення на охорону рослинного і тваринного світу направлені на охорону природних систем заповідних територій.

Капітальні затрати на охорону надр – це затрати по спорудженню об’єктів по комплексному використанню природних ресурсів.

23

Поточні затрати – це затрати на утримання і обслуговування основних фондів природоохоронного значення (затрати на оплату праці обслуговуючого персоналу,

поточні і капітальні ремонти, амортизаційні відрахування, а також затрати, пов’язані з оплатою сторонніх послуг ( екологічний аудит, екологічна експертиза).

Екологічні затрати господарської діяльності входять у склад загальних затрат на виробництво (екологічна складова затрат виробництва) і їх сплачує споживач через ціну товару.

Контрольні питання до теми 3.1

1.Дати визначення природоохоронних затрат.

2.Вказати склад природоохоронних затрат.

3.Вказати заходи, що входять до складу предзатрат.

4.Вказати заходи, що входять до складу постзатрат.

5.Дати визначення капітальних і поточних затрат.

Тема 3.2 Теорія економічних збитків від антропогенного впливу на

довкілля

3.2.1 Визначення і класифікація збитків׳

Ріст можливостей промислового, сільськогосподарського виробництва і невиробничої сфери ускладнює взаємовідносини суспільства та природи.

Господарська діяльність може завдавати природному середовищу різного виду збитки.

Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, нераціонального використання природних ресурсів, порушення екологічних зв׳язків у середовищі існування.

Збитки можуть проявлятися через деградацію ґрунтів, атмосфери, флори,

фауни, ландшафтів, водних комплексів і погіршення здоров׳я людей та скорочення тривалості їх життя.

Збиток – це фактичні, або можливі витрати, які виникають у результаті яких-

небудь подій або явищ.

По загальному характеру розрізняють слідуючи види збитків: економічний

(витрати від забруднення навколишнього середовища), соціально-економічний

24

(зростання захворюваності економічно активного населення), соціальний (зниження тривалості життя), екологічний (зникнення біологічного виду).

Економічний збиток – це грошова оцінка фактичних і можливих втрат,

обумовлених дією забруднення.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього середовища можна класифікувати:

за галузями народного господарства (збитки промисловості, збитки сільського господарства, збитки комунальних підприємств);

за компонентами природного середовища (водні, земельні, атмосферні, лісові ресурси);

3.2.2Методи визначення економічних збитків

Оцінка економічного збитку може бути визначена методом прямого розрахунку як сума величин збитків всіх об’єктів, які підпадають під дію шкідливих викидів. В

основі розрахунків лежить така послідовність:

викиди шкідливих речовин із джерела їх утворення;

концентрація шкідливих речовин в атмосфері (водоймі);

натуральний збиток;

економічний збиток.

Перша стадія розрахунків передбачає аналіз обсягів і структури викидів. На

другому етапі для визначення концентрації шкідливих видиків і проводиться розрахунок їх розсіювання. Для викидів в атмосферу ураховуються особливості місцезнаходження джерела, висота труби, роза вітрів, погодні умови, рельєф. На третьому етапі, враховуючи концентрацію шкідливих речовин, можна оцінити натуральний збиток від забруднення довкілля. Етап розрахунку натурального збитку являється найбільш складним.

Для кількісної оцінки натурального збитку використовуються кілька методів:

метод порівняння стану об’єкта в контрольному (забрудненому) і

незабрудненому районах. Необхідна умова в даному випадку – це вибір контрольного району з такими характеристиками, котрі приблизно однакові як

25

у контрольному, так і у незабрудненому районах. Для отримання більш

стійких показників використовуються дані за останні 3–5 років;

метод емпіричних залежностей, заснований на фактичних даних про вплив фактору забруднення середовища на вивчаємий показник стану об’єкта. На основі емпіричних даних будуються функціональні залежності між концентраціями шкідливих домішок і змінами натуральних показників;

метод питомих показників. Питомими показниками являються ефекти від зниження обсягу викидів на одиницю, від зниження обсягу виробництва матеріалів на одиницю. Значення питомих ефектів різні для кожної сфери господарства. Розрахунок ефекту змінюється в залежності від елемента біосфери, на котрий розповсюджується дія природоохоронного заходу.

Для оцінки натуральних змін в грошовому виразі використовується формула

n

Yxi pi ,

i1

де Yi – величина збитків, викликаних натуральними змінами і-го фактора;

хі – натуральна зміна і-го фактора;

рі – грошовий вираз і-го фактора.

Метод прямого розрахунку дає можливість отримати найбільш достовірні значення економічного збитку. При цьому є можливість виявити ті суб’єкти господарювання, діяльність котрих призводить до найбільш значних змін природного середовища і обумовлює найбільший економічний збиток.

Практична реалізація цього методу затруджена, тому що потребує детальної інформації про показники, що характеризують зміни стану навколишнього середовища. Виходячи зі складності практичної реалізації метода прямого розрахунку використовують метод розрахунку по «монозабруднювачу». У цьому розрахунку використовується формула:

n

YAi m i ,

i1

де Y – економічний збиток, грн.

– грошова оцінка одиниці викиду, грн./ум.т

26

– коефіцієнт, який враховує особливості території, яка підпадає шкідливому забрудненню;

Аі – коефіцієнт приведення різних шкідливих домішок до «монозабруд-

нювача»;

ті – обсяг викиду і-го шкідливого забруднювача, т

Послідовність розрахунку:

приведення всіх шкідливих викидів в атмосферу чи водойми до «монозабруд-

нювача» на основі порівняння їх ступенів небезпеки. Коефіцієнт А характеризує відносну небезпеку і-го забруднювача і розраховується за формулою: А = 1/ ГДК

розрахунок умовної маси

Ai m i , яка характеризує загальний рівень

забруднення навколишнього середовища, шляхом підсумовування добутку

обсягу викиду ті на коефіцієнт приведення по кожному забруднювачу Аі;

облік особливостей конкретної території через коефіцієнт , значення якого наводиться в таблицях;

розрахунок грошової оцінки збитку від викидів з допомогою коефіцієнта

(методично він розроблений для викидів в атмосферу і водні об’єкти).

Практика показує, що економічний збиток доцільно розраховувати по головним елементам природного середовища (атмосферному повітрю, водним об’єктам, земельним ресурсам, надрам) у зв’язку з методичними особливостями цих природних компонентів

Контрольні питання до теми 3.2

1.Вказати види збитків

2.Дати визначення економічного збитку

3.Вказати методи визначення економічних збитків

4.Визначити суть методу розрахунку збитку по «монозабруднювачу»

27

Тема 3.3 Визначення збитків від забруднення елементів природного

середовища

3.3.1 Забруднення атмосфери

	Емпірична	оцінка	збитків від забруднення атмосферного повітря
здійснюється за формулою:			Yатм f M ,
де	Yатм – економічний збиток від забруднення атмосфери, грн.
	– грошова оцінка одиниці викиду, грн./ум.т

– коефіцієнт, що враховує особливості території, яка підлягає забрудненню; f – коефіцієнт розсіювання шкідливих домішок.

М – порівняльна маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в навколишнє середовище від джерела забруднення ум∙т, визначається за

n

формулою M m i Ai .

i 1

Коефіцієнт розсіювання f знаходиться за формулою:

для газоподібних домішок з малою швидкістю осідання (менше 1см/с)

f	100		4	,
100 h		1 U

де – температурна поправка для визначення висоти викиду, розраховується за

формулою:	1	T	,
		75 C

де Т – середньорічне значення різниці температури викиду на виході джерела забруднення та температури атмосферного повітря;

h – висота джерела викиду забруднюючих речовин;

U – середньорічний модуль швидкості вітру.

для частинок, що осідають із середньою швидкістю (від 1 до 20см/с)

		1000		1	4
f				2
						;
					1 U
	60 h
для великих частинок, що осідають зі швидкістю 20см/с,							f 10

Коефіцієнт σ дорівнює 0.1, якщо підприємство розташоване далеко від

28

населених пунктів на незручних для сільськогосподарського використання

землях,

0.3 –

підприємство розташоване далеко від

населених

пунктів

на

сільськогосподарських

землях,

які

не мають

спеціальних

меліоративних

робіт,

0.5

– підприємство

розташоване

на

селітебній

території

сільськогосподарських

населених

пунктів, 0.7

– 2 – підприємство

розташоване

на селітебній

території

міст

з

населенням

100 – 500 тис. чол.,2.5 –

підприємство розташоване поблизу

водоохоронних,

санітарних,

заповідних,

паркових

і

лісопаркових

зон

у

містах

і

населених

пунктах, 3,0

–

підприємство розташоване поблизу курортних територій, історично

архітектурних пам’яток, що охороняються державою.

Розрахунки маси наднормативних викидів у тоннах здійснюється

визначенням різниці між фактичними і дозволенними потужностями викидів з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду за

формулою:	М = 0,0036 ( Vі *Сі - Мв ) * Т
де: М – маса над нормованого викиду, т
V – обсяг викидів газодимового потоку на виході із джерела, м3/с.
С – середня	концентрація i - забруднюючої	речовини із серії	відібраних
проб, г/ м3
Мв - -потужність дозволеного викиду і		– забруднюючої	речовини
джерелом, яка встановлена дозволом на викид, г/с.
Т – час роботи джерела в режимі над нормованого викиду, год.
Час роботи	джерела в режимі. над нормованого викиду визначається з

моменту виявлення порушення до моменту його усунення.

Розрахунки потужності викидів за джерелами, або речовинами, які не мають дозвіл на викид, ведуться на основі потужності фактичного викиду,

визначеного інструментальними вимірюваннями. Час роботи джерела в режимі над нормованого викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид. Розрахунки потужностей над нормованих викидів в результаті аварійних і залпових

29

викидів, не передбачених технологічним регламентом, здійснюються на

основі матеріальних балансів і даних технологічних регламентів.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за над нормовані викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру

мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів над нормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів.

Розмір компенсації збитків визначається формулою:

Y = Mi * 1.1Ai * Kф * K

де: Y – розмір компенсаційних збитків, грн..

Мі – маса і – забруднюючої речовина , викинутої понад норми, ум.т 1.1 - базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної

плати на 1т умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, грн./ум.т

Аі – безрозмірний показник відносної небезпечності і – забруднюючої речовини

Кф – коефіцієнт що враховує територіальні соціально – екологічні особливості

К – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і- забруднюючою речовиною

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і-ю .забруднюючою речовиною, визначається за формулою:

К = G / ГДК

де: G – середньорічна концентрація забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірювань на стаціонарних постах за попередній рік, мг /м3

ГДК – середньодобова ГДК і- забруднюючої речовини, мг/м3

3.3.2 Забруднення водних ресурсів

Оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюється за формулою:

Yвод M ,

де: – грошова оцінка одиниці викиду, грн./ ум.т

– басейновий коефіцієнт, залежить від народногосподарського значення водного джерела, що піддається забрудненню;

30